1971-й почався з моторошної тисняви на футбольному стадіоні «Айброкс Парк» у Глазго, в результаті якої загинули 66 осіб, а завершився обранням Курта Вальдхайма новим генеральним секретарем ООН. У той самий час такі куратори сучасного мистецтва як Рене Блок і Кінастан Макшайн в рамках своїх виставкових проектів починають радикально міняти уявлення про саму суть кураторського підходу до проектів. Кінематограф, само собою, не відстає, і в 1971 році вийшло декілька фільмів, які відчутно збагатили мову кіно в цілому.
Daughters of Darkness
режисер: Гаррі Кюмель
жанр: еротичний трилер
у головних ролях: Дельфін Сейріг, Андреа Рау, Деніелл Уїме
Доньки темряви
- Кемп – це сукупність у культурі постмодерна ряду стильових та естетичних особливостей, які включають до себе виняткову вульгарність, надмірну театральність, гротеск, доведений до стану абсурду. Американська критикесса та культуролог С’юзан Зонтаг у своїх «Нотатках про кемп» сформулювала усі риси, за якими можна розпізнати кемп та мати можливість відрізнити його від кітчу.
A Clockwork Orange
режисер: Стенлі Кубрик
жанр: рама
у головних ролях: Малкольм Макдавелл, Патрик Мегі, Воррен Кларк
Механічний апельсин
Видатна антиутопія, поставлена Стенлі Кубриком за однойменним романом Ентоні Берджесса, і зараз вражає своєю революційною візуальною мовою. При цьому ідейно цей трансгресивний фільм про природу «старого доброго ультранасилля» і його привабливу сутність не можна назвати застарілим. Скоріше навпаки, картина здається ще більш актуальною, особливо це стосується країн Східної Європи. У свою чергу арт-критик Роберт Хьюз так охарактеризував його: «Жоден фільм за останнє десятиліття (а можливо, за всю історію кінематографа) не містить таких вишуканих і лякаючих пророцтв про майбутню роль культурних об’єктів – живопису, архітектури, скульптури, музики – в нашому суспільстві».
Johnny Got His Gun
режисер: Далтон Трамбо
жанр: антивоєнна драма
у головних ролях: Каті Філдс, Тімоті Боттомс, Дональд Сазерленд
фестивальна історія:
- Премія «Золотий глобус» найкращому новому актору
- Премія Гільдії сценаристів США в номінації «Найкраща адаптована драма»
Джонні взяв рушницю
Harold and Maude
режисер: Гел Ешбі
жанр: чорна комедія
у головних ролях: Бад Корт, Рут Гордон, Вівіан Піклз
фестивальна історія:
- Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у комедійному фільмі
- Премія «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль у комедійному фільмі
- Премія BAFTA за найкращий дебют у головній ролі
Гарольд і Мод
Другий повнометражний фільм одного з лідерів Нового Голлівуду Хела Ешбі «Гарольд і Мод» знятий за однойменною п’єсою драматурга Коліна Хіггінса. Ця місцями в’їдлива, але здебільшого щира у своїй авторській безпосередності комедія зачіпає в досить провокативній формі такі затерті теми, як людська самотність і пошук сенсу життя. До того ж, не апелюючи надто філософськими категоріями. Ешбі розмірковує про втрачене покоління, яке все ніяк не може визначитися зі своїми життєвими пріоритетами. І тим яскравіше цей пошук пріоритетів і авторитетів сприймається в контексті дивної не те дружби, не те кохання між Гарольдом і Мод, які не бояться виглядати в очах оточуючих абсолютно чужорідними.
The French Connection
режисер: Вільям Фрідкін
жанр: кримінальна драма
у головних ролях: Джин Гекмен, Рой Шайдер, Фернандо Рей
фестивальна історія:
- «Оскар» за найкращий фільм, найкращу чоловічу роль, режисерську роботу, адаптований сценарій та монтаж
- «Золотий глобус» за найкращий драматичний фільм та найкращу чоловічу роль у драматичному фільмі
- Премія BAFTA за найкращу чоловічу роль
- Премія Гільдії режисерів США в номінації «Видатна режисура кінофільму»
Французький зв’язковий
Фаворит премії Оскар 1971 року, поліцейський трилер «Французький зв’язковий» Вільяма Фридкина є однією з етапних картин Нового Голлівуду. Похмурий і жорсткий, фільм Фридкина практично повністю позбавлений звичного голлівудського лиску. Реалістичність, яка близька до документальної, миттєво виділила фільм серед інших кримінальних драм і трилерів того періоду, прославивши режисера, який для зйомок у фільмі запросив не тільки досвідчених Джина Хекмена і Фернандо Рея, але й акторів-непрофесіоналів. Сам же Фридкин постійно вдавався під час зйомок до безлічі хитрощів, бо бюджет стрічки складав всього лише $ 1.8 мільйонів (при цьому картина окупилася в світовому прокаті повністю, зібравши понад 51 мільйон). Серед таких режисерських хитрощів можна навести приклад зйомки у Нью-Йоркському метро лише з дозволу незначного робітника метрополітену, якій після закінчення зйомок втратив роботу, хоча і отримав від Фрідкина нагороду у 80000 доларів. Але саме завдяки цьому глядач отримав одну із найнапруженіших сцен у стрічці.
Straw Dogs
режисер: Сем Пекінпах
жанр: кримінальна драма
у головних ролях: Сьюзан Джордж, Дастін Гоффман, Пітер Вон
Солом’яні пси
«Солом’яні пси» Сема Пекінпа по суті поставили золотий стандарт всім наступним фільмам про насильство і помсту: від «Порятунку» Джона Бурмена до суто експлуатаційного «Дня жінки» Мейра Заркі, і аж до такого постсучасного зразка жанру, як «Помста» Коралі Фаржо. Виконавець головної ролі Дастін Хоффман так пояснив суть свого героя: «У «Солом’яних псах» мене привернув образ хлопця, якого жахає жорстокість епохи, він біжить від неї, але не здатний знищити жорстокість у собі. Я думаю, він схожий на мене: де мова йде про фізичну силу, то я боягуз. Не люблю лізти в бійку, але завжди опиняюся в перших рядах тих, що билися». Напружений і жорстокий, цей фільм ілюструє, як часом легко відбувається відмова від гуманізму, якщо навколо немає ні натяку на справедливість. Втім, і про руйнівну силу насильства Сем Пекінпа теж вичерпним чином висловлюється в «Солом’яних псах».
Morte a Venezia
режисер: Лукіно Вісконті
жанр: драма
у головних ролях: Бйорн Андресе, Дірк Богард, Сільвана Мангано
Смерть у Венеції
Walkabout
режисер: Ніколас Роуг
жанр: пригодницька драма
у головних ролях: Єнні Агуттер, Девід Гульпіліль, Люк Роуг
Обхід
Como Era Gostoso o Meu Francês
режисер: Нельсон Перейра душ Сантуш
жанр: чорна комедія
у головних ролях: Ардуіно Коласанті, Ана Марія Магалхес, Едуардо Імбассахи Філхо
Який смачний був мій француз
Історична чорна комедія бразильського режисера душ Сантуша, сюжет якої заснований на спогадах мандрівників і дослідників Ганса Штадена, Андре Теве і Жана де Лері, брала участь у конкурсній програмі 21-го Берлінського кінофестивалю. Картина, що вийшла на світанку жанру фільмів жахів про канібалів (рік потому фільм «Людина з глибокої річки» італійця Умберто Ленці відкриє жанрову скриньку Пандори), в першу чергу є іронічним коментарем до різниці цивілізацій і про досвід цілеспрямованого винищення колонізаторами споконвічних мешканців тих чи інших земель.
Il Decameron
режисер: П’єр Паоло Пазоліні
жанр: еротична драма
у головних ролях: П’єр Паоло Пазоліні, Нінетто Даволі, Франко Чітті
Декамерон
Перша частина «Трилогії життя» П’єра Паоло Пазоліні, в якій італійський режисер звернувся до еротичних новел Джованні Бокаччо. Неймовірно чуттєвий і красивий фільм про пізнання любові на тлі подальших частин трилогії – «Кентерберійські оповідання» і «Квітка тисячі й однієї ночі» – виглядає найбільш м’якою картиною. Горезвісний авторський натуралізм тут мінімізовано й естетизовано відповідно до епохи, яка описується Бокаччо. Попри те, що структура картини складається з семи новел, фільм не виглядає рваним. Ба більше, загальна цілісність оповідання не перетворює картину в набір непристойних анекдотів.
