Відеосалон 1994: від «Кримінального чтива» до «Короля Лева»

Рік Джима Керрі, готики та червоного кольору

У 1994 році Балкани, як і раніше, лихоманило від війни всіх з усіма, а Європейський Союз отримав нових членів свого співтовариства: Фінляндію, Швецію та Австрію. Можна із впевненістю сказати, що 1994 рік за насиченістю подіями нічим не поступався попереднім рокам. Світ воював, мирився, вступав у нові союзи і руйнував старі зв’язки. Кінематограф у свою чергу на такі зміни відповідав або посиленням постмодерністських хитрощів, або робив занадто прямолінійні висловлювання на особливо хвилюючі теми.

Pulp Fiction

режисер: Квентін Тарантіно
жанр: кримінальна драма
у головних ролях: Джон Траволта, Ума
головні нагороди:
  • Золота пальмова гілка
  • «Оскар» за найкращий оригінальний сценарій
  • «Золотий глобус» за найкращий сценарій кінофільму
  • Премія «BAFTA» за найкращий оригінальний сценарій
Артур Сумароков:

Кримінальне чтиво

«Кримінальне чтиво» Квентіна Тарантіно – найяскравіший приклад абсолютного кінематографічного гіпертексту, чисте кіно, головною самоціллю якого є не стільки авторський меседж, скільки поступальне відкриття нового кіновисловлювання, переписуючи при цьому всі звичні жанрові канони. Знайомі типажі і сюжетні ходи поміщені режисером в інший стан власного побутування; єдина фатальна жінка стрічки, Міа Уоллес, стає скоріше жертвою власної нездатності до самоконтролю, її спокуса і флірт не обертається dance macabre, це просто танець без продовження, прелюдія, але до власних змін. Макгафін, загадковий чемоданчик, залишається нерозкритим просто тому, що рушійною силою авторської думки стає не прагнення розгадати загадку, якої в картині немає, а позбавити цю саму детективну пружину всякої значущості, просто спостерігаючи за своїми героями.

Disclosure

режисер: Баррі Левінсон
жанр: трилер
у головних ролях: Демі Мур, Майкл Дуглас, Дональд Сазерленд
Артур Сумароков:

Викриття

Еротичний корпоративний трилер режисера Баррі Левінсона, що став несподівано актуальним в світлі metoo і скандальних справ проти Харві Вайнштейна і Кевіна Спейсі, постійно балансує на межі між глузуванням над білими комірцями і їх же вихвалянням. Те, що раніше сприймалося як лушпиння малозрозумілих термінів, технологічних подробиць та іншого, що розкриває вираз «how does it work?», зараз стало не просто даністю, але й загальноприйнятою буденністю, коли у всякого роду гаджетах розбирається навіть дитина. Маленька ж дочка Тома Сандерса в ідилічній експозиції фільму, читаючи повідомлення з електронної пошти, стає через деякий час найбільш досвідченою у предметі віртуальної реальності. Тим невіддільним в цій картині, що не претендує ні на особливу фантастичність, ні реалістичність, є відчуття влади симулякрів, підміни дійсності підробками, фальшю, копіями, зручною грою в несправжність заради досягнення цілей.

Ed Wood

режисер: Тім Бертон
жанр: драмеді
у головних ролях: Джонні Депп, Мартін
головні нагороди:
  • «Оскар» за найкращу чоловічу роль другого плану
  • Премія Гільдії кіноакторів США за найкращу чоловічу роль другого плану
  • «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану у фільмі
Юрій Самусенко:

Ед Вуд

Поки Disney ще не відібрали від Тіма Бертона залишки його готичної знаковості, режисер знімав абсолютно все, що йому подобалося. Наприклад, байопік про Едварда Вуда – автора одного з найгірших фільмів «План 9 з відкритого космосу». Та вийшов радше не байопік, а дуже тепле кіно про відчайдушну спробу знайти себе у світі творчості, коли бракує таланту. Джонні Депп вкрай делікатно обійшовся зі своїм персонажем, викликаючи співчуття та посмішку у глядача. Головною окрасою фільму став Мартін Ландау у ролі забудькуватого Бели Лугоші, абсолютно чарівного та дивакуватого актора, який не може жити без кіно. «Ед Вуд» – це рекомендація для всіх режисерів-початківців, яким неодноразово доведеться спіткнутися у виробництві фільмів.

Trois Couleurs: Rouge

режисер: Кшиштоф Кесльовський
жанр: детективна драма
у головних ролях: Ірен Жакоб, Жан‑Луї Трентіньян, Жульєт Бінош
головні нагороди:
  • Премія Національного товариства кінокритиків США в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою»
Артур Сумароков:

Три кольори: Червоний

Це останній фільм великого польського режисера Кесьлевского, у свою чергу завершуючий його знамениту «трилогію кольору». Не так уже й важливо, насправді, що на Каннському кінофестивалі 1994 року картина Кесьлевского залишилася без жодних нагород; у кінці кінців, свого глядача і своє місце в історії світового кіно фільм знайшов. В автобіографічній книзі «Про себе» Кесьлевский про «Три кольори: Червоний» міркував так: «Прекрасно, що людина в змозі дати щось іншим. Але якщо ми робимо це лише заради того, щоб краще думати про себе самих … Хіба найкрасивіший вчинок не є в такому випадку небездоганним? Такого роду питання піднімає наш фільм. Відповіді ми не знаємо, та й не шукаємо його. Просто ще раз замислюємося. По суті, «Червоний» – фільм про те, як люди проходять повз і не помічають один одного. У «Вероніці» мене цікавила паралельність доль. Обидві героїні відчувають поруч чиюсь постійну присутність.

Фільм «Червоний» знятий в «умовному способі» – ми бачимо, як склалося б життя судді, якби він народився він на сорок років пізніше. Все, що трапляється з Огюстом, колись відбувалося із суддею. Але чи можливе повторення будь-чиєї долі? Чи може бути виправлена ​​помилка? Або хтось просто народився не в свій час?».

Smoking/No Smoking

режисер: Ален Рене
жанр: драмеді
у головних ролях: Сабіна Азема, П'єр Ардіті, Пітер Хадсон
Артур Сумароков:

Палити / Не палити

Картина «Палити / Не палити» Алена Рене, знята за п’єсою британського драматурга Алана Ейкборна, на буквальному рівні відтворює всі існуючі в кінематографі, літературі та драматургії сюжети, яких якраз не більше ніж двадцять, що ще сильніше підкреслює зв’язок із «Не торкайся до мене» Ріветта, цієї енциклопедії світової кіномови і кінематографа. Ріветт, між тим, складніше, важче, безжалісніше; Рене в «Палити / Не палити» здебільшого зайнятий хірургічним препарування мелодрами і драми, практично не захоплюючись іншими відступами по темі. Властива Ейкборну абсурдизація художнього полотна у Рене виглядає самоіронією над канонами і шаблонами мелодрами. Часом виразно здається, що «Палити / Не палити» майстерно висміює естетику мильних опер з їхньою тотальною гіпертрофованістю, що обертається майже завжди неминучою драматургічною дістро-, і атрофованістю. Але не у випадку «Палити / Не палити», де абсурд все ж домінує.

Speed

режисер: Ян де Бонт
жанр: бойовик
у головних ролях: Кіану Рівз, Сандра Буллок, Денніс Гоппер
головні нагороди:
  • «Оскар» за найкращий звук
  • «Оскар» за найкращий звуковий монтаж
  • Премія BAFTA за найкращий звук
  • Премія BAFTA за найкращий монтаж
Юрій Самусенко:

Швидкість

Дев’яності можуть запам’ятатися ще й кадром спітнілого Кіану Рівза, який намагається зупинити автобус разом із знервованою Сандрою Буллок. Власне, касовому успіху у голлівудських дев’яностих стали бойовики з Брюсом Віллісом, тому і не дивно, що героїка мала шалений попит. «Швидкість» і досі залишається еталоном динамічного кіно з ван-лайнерами на фоні потужного вибуху метану. Головний герой мусить бути короткостриженим із «дівою в біді» та харизматичним поганцем. Режисер Ян де Бонт свого часу займався кар’єрою оператора, і тому кожна екшн-сцена викликає щирий захват візуальними трюками навіть через 24 років після прем’єри.

Natural Born Killers

режисер: Олівер Стоун
жанр: трилер
у головних ролях: Вуді Гаррельсон, Джульєтт Льюїс, Роберт Дауні‑молодший
Артур Сумароков:

Природжені вбивці

Найбільш спірний фільм у кінокар’єрі суперечливого американського режисера Олівера Стоуна. «Природжені вбивці» оголюють всю парадоксальну суть привабливості насильства. Безперечно, Олівер Стоун досить сильно перекроїв під себе оригінальний сценарій Квентіна Тарантіно, проте саме ця авторська зміна акцентів і зробила в результаті «Природжених вбивць» по-справжньому трансгресивним фільмом, який і досі не втрачає своєї обвинувальної актуальності. Особливо в епоху постправди, коли вже без тіні сумніву антигерої стають героями.

The Crow

режисер: Алекс Прояс
жанр: фантастика
у головних ролях: Брендон Лі, Рошель Девіс, Майкл Вінкотт
Юрій Самусенко:

Ворон

Ця стрічка навіки залишиться у пам’яті як останній фільм із Брендоном Лі, який трагічно загинув на зйомках. Та якщо абстрагуватися від цього сумного моменту, режисер Алекс Пройяс зробив для готики більше, ніж будь-хто у дев’яностих. Це по-справжньому поетична екранізація чорно-білого коміксу Джеймса О’Барра, яка не використовує нуар, наче це обов’язковий стильовий прийом. У «Вороні» йдеться про помсту хлопця за смерть його дівчини. Ця історія також перегукується і з містичним підтекстом, але у 1994 році фільм гідно не оцінили, нагороджуючи його максимум преміями від MTV. Навіть зараз, коли точиться боротьба за римейкізацію історії, оригінал випадає з поля зору глядачів. Тому стрічка заслуговує більшого, на відміну від Пройяса, який загрався із спецефектами у «Знаменні» та «Богах Єгипту».

Giorgino

режисер: Лоран Бутонна
жанр: драма
у головних ролях: Мілен Фармер, Джефф Дальгрен, Луїза Флетчер
Артур Сумароков:

Джорджино

Для французької співачки і актриси Мілен Фармер історична містична драма «Джорджино» стала вершиною її акторських пошуків. Ні до, ні, тим більше, після Фармер не грала так самозабутньо, та й режисер Лоран Бутонна після цієї картини замовк на довгі роки. Сама ж Мілен Фармер про фільм Лорана Бутонна висловлювалася так: «Джорджино» був нетиповим проектом. У нього незвичайний сюжет. Цей фільм подібний до сну: безнадійний, такий новаторський, схожий на казку, але з трагічним кінцем. Фільм виділяється своїм авторським почерком. Це похмурий фільм, дуже-дуже похмурий. У ньому все марно, в ньому немає моралі. Це рідкісний жанр – казка з дуже розмитими візуальними образами, із підкресленим макіяжем, із примарною білизною. Він турбує і не залишає байдужим».

Forrest Gump

режисер: Роберт Земекіс
жанр: драмеді
у головних ролях: Том Генкс, Робін Райт, Гері Сініз
головні нагороди:
  • «Оскар» за найкращий фільм
  • «Оскар» за найкращу режисерську роботу
  • «Оскар» за найкращу чоловічу роль
  • «Оскар» за найкращий монтаж
  • Оскар» за найкращий адаптований сценарій
  • «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль у фільмі — драма
  • Премія «Золотий глобус» найкращому режисеру
  • Премія «Золотий глобус» за найкращий фільм — драма
  • Премія Гільдії режисерів США в номінації «Видатна режисура кінофільму»
  • Премія Гільдії кіноакторів США за найкращу чоловічу роль
Артур Сумароков:

Форрест Гамп

Екранізуючи однойменний роман американського письменника Вінстона Грума, режисер Роберт Земекіс максимально відійшов від жорсткої, уїдливої інтонації книги та її головного героя. Книга Грума в чималому ступені володіла сатиричним зарядом, у той час як драма Роберта Земекіса ілюструє, у дуже м’якій манері, злети і падіння маленького американця, що має до того ж певні проблеми із своєю соціальною комунікацією. «Форрест Гамп» різко протиставляється «Кримінальному чтиву»; Тарантіно прагне будь-що-будь відмовитися від реалізму, тоді як Земекіс приділяє величезну увагу в «Форресті Гампі» побутовим подробицям, які допомагають зберегти цілісність сприйняття всієї стрічки.

The Lion King

режисер: Роб Мінкофф, Роджер Аллерс
жанр: анімація
Юрій Самусенко:

Король Лев

Важко уявити 1994 рік без найкасовішої стрічки ($763,455,561 світових зборів за рік). Звісно, це був не надто очевидний вибір глядачів, але «Король Лев» залишиться одним із найпопулярніших фільмів студії Disney не лише завдяки саундтреку від Елтона Джона. Це поєднання чудової техніки анімації з цілісною історію про дорослішання у царстві звірів, яке не вельми відрізняється від людського.  Творці стрічки неодноразово наголошували на тому, що натхненням для анімації слугували біблійні історії та «Гамлет». Власне за шекспірівську драму ми так і полюбили цей мультфільм. Та й після «Бембі» «Король Лев» може допомогти батькам у розмовах з дітьми про скінченність життя.

La Reine Margot

режисер: Патріс Шеро
жанр: драма
у головних ролях: Ізабель Аджані, Данієль Отей, Венсан Перес
головні нагороди:
  • Приз Каннського кінофестивалю за найкращу жіночу роль
  • Приз журі Каннського кінофестивалю
Артур Сумароков:

Королева Марго

Історична драма Патріса Шеро «Королева Марго» стала безумовним бенефісом актриси Ізабель Аджані. При тому, що ця більш ніж тригодинна стрічка радикально змінила підхід до створення історичних фільмів з огляду на те, що Патріс Шеро навідріз відмовився слідувати академічній, вкрай консервативній традиції французького історичного кінематографа. «Королева Марго» – це буйне, криваве, зухвале кіно про вдачі і травми французького королівського двору, який сильно схожий на будь-який сучасний політичний бомонд.

Léon: The Professional

режисер: Люк Бессон
жанр: кримінальна драма
у головних ролях: Наталі Портман, Жан Рено, Ґері Олдмен
головні нагороди:
  • Премія «Сезар» за найкращий фільм
  • Премія «Сезар» за найкращу режисуру
Юрій Самусенко:

Леон

Ми пам’ятаємо Люка Бессона як режисера-ремісника, але він один з небагатьох французьких фільммейкерів, яких взяв до себе Голлівуд. Найближчою аналогією серед іноземців можна назвати хіба що Тімура Бекмамбетова, але Бессон за своїми плечима має беззаперечну прихильність у глядачів та критиків принаймні за «Леона», міцного бойовика про маленьку Наталі Портман, яка вчиться вбивати у самого Жана Рено. Одна з найхаризматичніших ролей у доробку Гері Олдмена, трьохкратний лауреат «Оскара» оператор Тьєррі Арбоґаст (який майже постійно працює з Бессоном) і, звісно ж, зовнішній вигляд професійного вбивці Леона на роки продиктували моду у кінематографі на мовчазних кілерів та істеричних поганців. Та й після перегляду «Леона» сплутати Кіру Найтлі з Наталі Портман вже неможливо.

Interview with the Vampire

режисер: Ніл Джордан
жанр: фантастична драма
у головних ролях: Том Круз, Бред Пітт, Кірстен Данст
головні нагороди:
  • Премія BAFTA за найкращу роботу художника-постановника
  • Премія BAFTA за найкращу операторську роботу
Юрій Самусенко:

Інтерв’ю з вампіром

Колись Ніл Джордан мав відчутний вплив на жанр горору.  Його стрічка «У компанії вовків» була чималим хітом серед прихильників жахів. Однак, найбільш відомим фільмом режисера стало «Інтерв’ю з вампіром», яке не соромиться експлуатувати Тома Круза та Бреда Пітта як сексуально заряджених персонажів. Та й чому соромитися? Маркетинг та історію про блідих вампірів користувався  і досі користується попитом у «досутінковій» ері. Книга Енн Райс посприяла розвитку вампірської літератури, а Джордан допоміг розширити контекст дискусії. Втім, не варто розглядати «Інтерв’ю з вампіром» як експлуатаційне кіно. У нього достатньо переваг перед його наслідувачами. До того ж, Ніл Джордан був першим, хто відкрив світу Кірстен Данст.

The Shawshank Redemption

режисер: Френк Дарабонт
жанр: детективна драма
у головних ролях: Морган Фрімен, Тім Роббінс, Кленсі Браун
головні нагороди:
  • Премія Японської академії за видатний фільм іноземною мовою
Артур Сумароков:

Втеча з Шоушенка

Френк Дарабонт один із небагатьох режисерів, якому вдалося адекватно перевести на мову кіно прозу Стівена Кінга. І «Втеча з Шоушенка» якраз із тих картин, що вже принципово не потребують представлення. Усі цей фільм бачили, багато хто його обожнює, і через 24 роки стрічка не виглядає застарілою. Втім, такий величезний глядацький успіх легко пояснюється тим фактом, що і повість Стівена Кінга, і фільм Френка Дарабонта апелюють до головного в житті будь-якої людини – свободи.

Dumb & Dumber

режисер: Пітер Фарреллі
жанр: комедія
у головних ролях: Джим Керрі, Джефф Деніелс, Лорен Холлі
Юрій Самусенко:

Дурний і ще дурніший

1994 був роком Джима Керрі. У актора вийшло відразу три успішних проекти: «Ейс Вентура: Розшук домашніх тварин», «Маска» і «Дурний і ще дурніший». Ці комедії досі викликають добру ностальгію за жартами, якими у 2019 році не кожен фільм ризикує поділитися. Брати Фаррелі зараз займаються серйозними проектами, але у 90-х їхні імена вже слугували своєрідним знаком божевільної комедії. «Дурний і ще дурніший» переступає всі можливі межі вседозволеності у жартах: від сліпого хлопчика з папугою до подвійних рукавичок у сильний мороз (особисто мій улюблений гег). Фаррелі захотіли повторити цей трюк і випустили сиквел через 20 років, але фокус не пройшов. Можливо тому, що трохи пристаркуваті Керрі та Деніелс вже не такі смішні, як у свої молоді запальні роки.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: