Емілі Атеф, режисерка-мандрівниця, яка встигла пожити та познімати у різних країнах. Більш того, вона планує розширити горизонти та зняти фільм у Лебаноні. ЇЇ фільми вражають глибиною та драматичністю. Цікаво, що саме жінка часто виступає протагоністом у фільмах Атеф. Хоча, це й не дивно, зважаючи на останні світові тенденції такі як #MeToo та активність феміністичних рухів. «Три дні з Ромі Шнайдер» – це класичний байопік, присвячений улюблениці німецької та французької публіки. Для багатьох, Ромі стала уособленням австрійської імператриці Елізабет «Сісі». Цей вкрай романтизований образ зробив Шнайдер ідеалом цілого покоління, але водночас приніс немало прикрощів майже перетворивши її на акторку однієї ролі.
Головна героїня, Ромі Шнайдер, перебуває у реабілітаційному готелі – Кібероні. У останні три дні свого перебування, вона погоджується дати інтерв’ю німецькому журналу. Мабуть, найважливіше інтерв’ю у своєму житті, яке виявилося вкрай емоційним та радикальним. Після чого вона вертається додому. Здавалось би, весь сюжет як на долоні. Навіть, відкритий фінал фільму не надто і дивує глядача. По суті, той факт, що глядач може заздалегідь знати подальшу біографію акторки, лише придає фільму додаткового драматизму.
Атеф зуміла використати цю правдиву ситуацію, щоб створити напружену драму, розповівши про ціле життя людини крізь призму триденного інтерв’ю. За невеликий проміжок часу Ромі розкривається як особистість. Окрім того, ця розмова стала інструментом для занурення у спогади про дитинство, колишніх чоловіків та сім’ю і приводом для саморефлексії. На початку фільму Ромі та її подруга Гільда приймають разом ванну. Дзвонить телефон, і Ромі пірнає під воду. Відчувається певна напруга, коли дівчина не виринає протягом декількох секунд. Це дуже потужна сцена, яка ілюструє, наскільки важливим інтерв’ю було для Шнайдер. Як і те, що Ромі виснажена увагою преси, а занурення у воду – це спосіб ізолюватися. Її магнетична особистість та мінливі настрої залишились на чорно-білих фото, зроблених під час інтерв’ю.
Фільм акцентує увагу на особистості Шнайдер, а не на її акторській кар’єрі. Головну роль виконує Марія Бомер, яка і справді дуже схожа на саму Ромі. Мабуть, тому цей образ втілено вельми органічно та природньо. Це доводить, наприклад, сцена фотосесії у готелі, де вона цілком натуралістично передала відчуття незручності та певної сором’язливості. Емоції зіграно настільки правдоподібно, що ми мимоволі співпереживаємо їй.
Обрана стилістика чорно-білого фільму, безсумнівно була навіяний фотографіями Гюбнера (саме він робив фото Ромі під час інтерв’ю). Ба більше, монохромна кольорова гама чиненайкраще передає меланхолійний настрій фільму та ненав’язливо втягує глядача в атмосферу невизначеності та незахищеності, яка панує навколо кіноверсії фрау Шнайдер. Це підсилює враження від фільму. До того ж саме в такому кольорі найбільш ефективно спрацьовують прийоми close-up. Використання ручної камери та камери «з-за плеча» допомагає створити ефект присутності. З’являється відчуття підглядання за героями.
На сьогодні у кінематографі вкрай часто експлуатується мотив залежності. Згадайте хоча б «Дім який побудував Джек». Фільм «Три дні з Ромі Шнайдер» наповнений гедоністичними вайбами, які, власне, і породжують залежність. Ромі викурює цигарку за цигаркою запиваючи літрами шампанського. Алкоголь і нікотин допомагають дослідити душу героїні. Кожен раз коли Шнайдер почувається невпевнено – вона хапається за цигарки, а її настрій мобілізується за допомогою алкоголю. Звісно, зовсім не такою Шнайдер покохали фанати «Сісі». Але тут вона показана справжньою і людяною, з усіма недоліками.
Стрічка досліджує ідею того, як вигаданий образ зіштовхується з болючою реальністю. Колосальна різниця між жінкою в об’єктиві камери та розгубленою, але природною жінкою в житті – саме так можна було сформулювати теглайн до фільму. Саме ця різниця та невміння відрізнити екранний образ від реальної людини отруювали життя Шнайдер. Та саме в передачі цієї різниці і є головна цінність стрічки Емілі Атеф. У такий спосіб, меланхолійна драма про Ромі Шнайдер має за ціль зруйнувати токсичний культ знаменитостей. Що їй частково вдається.
