Американська ремейкизація крокує набагато швидше, ніж цього можна було очікувати. Воно і зрозуміло: попит на якісний контент зростає з його кількістю. Але що робити з фільмами та серіалами, що відзначаються індивідуальним почерком, гумором та навіть трагедією? Як говорять в одній тривіальній рекламі: «Вихід є!». Аби перенести історію про новозеландських вампірів до Америки, достатньо покликати їхніх творців – Тайку Вайтіті та Джемейна Клемента. Комедіографи підписали контракт із телеканалом FX. Вайтіті режисує пілот, Клемент займається сценарієм і здавалося, що вийде повтор чи то калька оригінального фільму. Натомість пілотна серія показує чудеса креативу, а подеколи кращі скетчі, ніж у новозеландській версії. Ймовірно, автори «Що ми робимо у тінях» зрозуміли потенціал американської землі, адже можна погратися у знайому з дитинства поп-культуру. Власне Клемент та Вайтіті працювали вже над серіалом «Політ Конкордів», що виходив на HBO, – комедією про двох музикантів-невдах із Нової Зеландії, які спробували щастя у США. І хоча той серіал закрили, його культовість сформувала чималу фан-базу над специфічним гумором творців.
Американські «Що ми робимо у тінях» продовжують традицію мок’юментарі, яку Вайтіті заклав ще в оригіналі. Камера цього разу слідує за трьома вампірами та їхнім помічником Габріелем, який надивившись славнозвісного фільму з Томом Крузом та Антоніо Бандерсом, вирішив і сам податися в упирі. Вже десять років він підкорюється своєму покровителю Нандору, який марнославно проводить час у Нью-Йорку. Своє дозвілля він втамовує не один. У серіалі є ще пара справжніх вампірів Ласло та Надя і один енергетичний – Колін Робінсон. Останній – це сформований шаблон із офісного планктону, який своїми нудними розмовами з персоналом буквально висмоктує з них життєві сили. Коліна Робінсона можна вважати справжньою знахідкою нового шоу, адже кожна його поява на екрані привідкриває болючі рани з офісного життя глядачів та змушує добряче посміятися над знайомими типажами.
Якщо оригінал не мав сам по собі якогось міцного сюжету, а лише уособлював необхідність соціального життя для вампірів, то для телеканалу FX Клемент та Вайтіті вигадали щось цікавіше. У першій серії трійка упирів чекає появи у місті Барона – висохлого дрища із самісіньких шкіри та кісток, який жахає своїм зовнішнім виглядом, але викликає посмішку, коли починає свої пафосні монологи. Барон забажав завоювати Новий Світ. Тому головним героям поставили завдання: або Стейтен Айленд належатиме їм, або їм кінець. Позаяк вампірські лінощі можуть змагатися з людськими, нас точно чекає хороша порція смішних скетчів. У пілоті вже знущаються з стереотипів про денне світло, труни та кров цнотливих, що за американськими традиціями можна знайти лише у підлітків, які грають у рольові ігри LARP.
Коли у 2014 році вийшли «Що ми робимо у тінях», поп-культура вже отримала прочухана за романтизацію жанру горору. Втім, Тайка з Клементом повернули свіжість до замотаних павутинням канонів. Їхні головні герої у серіалі намазуються глітером, аби відповідати образу Едварда Каллена із «Сутінок» або одягаються у костюми вікторіанської доби, бо так круто. Кількість жартів на хвилину росте з геометричною прогресією. І варто подякувати FX за їхню відкритість, адже попри гумор перший епізод все ще лякає і кількістю крові, витягнутої з живих людей. Головне, щоб у наступних серіях стільки ж креативу не витягнули з творців.
