Девід Оуен Рассел
дата народження: 20 серпня 1958
Девіда Оуена Рассела зараз сміливо відносять до найбільш знакових сучасних режисерів, поряд із Полом Томасом Андерсоном, Девідом Фінчером, Спайком Джонзом та іншими зірками, що починали свою кар’єру у 90-х. Останнього із Расселом пов’язують особливі відносини: Спайк Джонз знімався у фільмі Рассела «Три королі», а Рассел в свою чергу – у «Адаптації» Спайка Джонза. Як часто буває у професії, свою кар’єру режисера він розпочав уже після 30 років і одразу привернув до себе увагу. Його перші фільми були скандальними, але вже мали той почерк, який згодом перетворить його на одного з найбільш титулованих режисерів сучасного Голівуду.
Рассел неодноразово зізнавався у тому, що завжди мріяв знімати кіно. Його власний життєвий шлях цілком перегукується з історіями, які він розповідає у своїх фільмах. Він мав і злети, і падіння, нагороди на фестивалях, і провали фільмів, які не зустрічали розуміння, і довгу перерву у кар’єрі, під час якої Рассел усвідомив, що кінематограф – це саме те, що він має робити. Повернення далося йому важко, проте безсумнівно було того варте. Фільм «Боєць», який режисер не хотів знімати з огляду на мейнстримність жанру, приніс йому успіх. Із того часу він знімає мало не по фільму на рік, і кожна наступна робота лише підтверджує його статус.
Особливою рисою Рассела як режисера можна вважати його вміння балансувати. Він знімає картини в межах цілком конкретно визначених жанрів, проте властива йому іронія, перетворює, на перший погляд, тривіальні історії на абсурдні картини, що часом видаються гострою соціальною критикою. Неважливо, що саме він знімає з-поміж того, що так сильно полюбляє публіка: романтичну комедію, бойовик чи спортивну драму, вони все ж виявляються чимось значно глибшим, ніж нехитрі історії простих людей. Рассел начебто грає із власними слабкостями, сміється з недозволеного, іронізує над тим, що неможливо виправити і залишається надзвичайно людяним, не дивлячись на чорний гумор.
фільмографія
1994: Розкріпачення
1996: Не будіть собаку, що спить
1999: Три королі
2004: Зломщики сердець
2010: Боєць
2012: Збірка промінців надії
2013: Афера по-американськи
2015: Любовна заковика
Ще однією яскравою рисою фільмів Рассела є акторський склад, із яким він працює від фільму до фільму. У його картинах буває доволі складно визначити головного героя, і не лише через різноманіття залучених зірок, а й через увагу до другорядних персонажів, не менш ексцентричних, розкриття яких для режисера є однаково важливим. Тому Рассел не просто американський режисер, який дуже добре розуміє, що означає бути американцем, а ще й режисер, який знає, що означає бути людиною, і що означає шукати себе.
Вибрана фільмографія
1999
Three Kings
жанр: комедійний бойовик
у головних ролях: Джордж Клуні, Марк Уолберг, Айс К’юб, Спайк Джонз
Три королі
Рівень іронії та фарсу, на перший погляд, у звичайному бойовику про американських військових Расселу так і не вдалося перевершити у жодному наступному фільмі. Принаймні поєднати сконцентрованість та влучність нападів – точно. Американські військові в Іраку після оголошення перемир’я знаходять карту, на якій вказане місцезнаходження золота, яке награбували прибічники Саддама Хусейна в Кувейті. Вони вирушають на його пошуки. У «Трьох королях» поєднуються антураж американських фільмів про Ірак та пригодницький запал шукачів скарбів. Расселу чудово вдається залишатися в рамках американського фільму про війну, у той самий час глузуючи над їхньою риторикою. Він не просто перетворює події на фарс, він жартує про війну безжально та по-чорному, проте навіть за цих умов він знаходить місце для серйозних речей, співчуття, не піддаючи жодному сумніву трагедію, якою безперечно є будь-яка війна.
2010
The Fighter
жанр: спортивна драма
у головних ролях: Крістіан Бейл, Марк Уолберг, Емі Адамс
Боєць
У цьому фільмі є все, що зазвичай хочеться побачити в кіно про спортсменів. Є посилання на реальні події, талановитий боксер, що має усі шанси стати чемпіоном; його маргінальне походження та пов’язані з ним соціальні проблеми; є конфлікт із родиною, що може перетворити життя героя на катастрофу; складний моральний вибір, травми та самоперевершення. Рассел не виходить за межі жанру, говорячи про те, як стають чемпіонами. Картина отримала 6 номінацій на Оскар та принесла перемогу Крістіану Бейлу, що демонструє у фільмі свій неймовірний талант до перевтілень. Він грає брата головного героя і проходить власний шлях від важкої наркотичної залежності до перемоги над собою та тріумфального повернення до кар’єри і примирення з братом. Те, що виділяє фільм «Боєць» з-поміж інших фільмів Рассела – майже цілком відсутня іронія по відношенню до зображуваних реалій. Крім того, вибір, який врешті решт робить герой Уолберга, говорить про те, що головним все ж є не перемога, а родина. Тому можна вважати, що це фільм не про спорт, а про цінності
2012
Silver Linings Playbook
жанр: драмеді
у головних ролях: Бредлі Купер, Дженніфер Лоуренс, Роберт Де Ніро
Збірка промінців надії
Ще один фільм, що зібрав чи не усі можливі нагороди. Герой Бредлі Купера, колишній вчитель із серйозним психічним розладом, пройшов курс реабілітації у психіатричній лікарні і важко переживає зраду своєї дружини. Він хоче повернути її, і у цьому йому має допомогти інша дівчина із власними психологічними проблемами – героїня Дженніфер Лоуренс. Але це не просто історія кохання. Сюжет розгортається як чергування перформансів, де кожен персонаж має тарганів у голові та здається по-своєму неврівноваженим. Вони постійно ведуть розмови про життя, але не розуміють одне одного, перетворюючи проблему розуміння на основний конфлікт. Тому це смішний та трохи абсурдний фільм про те, як розуміти самого себе та ближнього; про те, як почувати себе на своєму місці; хоча й в обрамленні романтичної комедії, де є танці та листи-зізнання у коханні.
2013
American Hustle
жанр: трагікомедія
у головних ролях: Дженніфер Лоуренс, Емі Адамс, Бредлі Купер, Крістіан Бейл
Афера по-американськи
Картина про аферистів, що заради власного порятунку вимушені співпрацювати з ФБР. Для того, щоб не опинитися за гратами, двоє коханців повинні виявити корупціонерів серед сенаторів. Вони вже давно звикли до життя на межі дозволеного і вміють робити це із захоплюючою віртуозністю. Історія розгортається надзвичайно динамічно завдяки блискучому антуражу 70-х років минулого століття та стилю оповіді, насиченої флешбеками. Зображуваний тут кримінальний світ постає як глянцева картинка з багатими інтер’єрами, модно вдягненими красивими людьми, показово сексуальними, що змогли перетворити жорстокість світу на власну можливість розважатися. Герої багато грають на публіку та багато розмовляють, дещо розтягуючи сюжет, проте їм вдається втримувати увагу завдяки ексцентричності поведінки. Фільм варто дивитися хоча б заради того, щоб побачити гіпертрофований до фарсу тогочасний стиль життя.
Джой
У цьому фільмі Рассел знову знімає своїх улюблених акторів. Ще один приклад на підтвердження того, що Рассел – американець до кісткового мозку. У «Джой» він знову, так само, як і у «Афері по-американськи», демонструє засновану на реальних подіях оповідь із недалекого минулого, на цей раз історію американської жінки Джой Мангано, матері-одиначки, що спромоглася стати однією з найуспішніших підприємців США за допомогою власних винаходів у сфері товарів для дому. Це типова історія про здійснення американської мрії, начебто нічого особливого: людина має мету та неймовірні складнощі на шляху до її здійснення, але не визнає поразку і в результаті приходить до успіху. Історія, що мотивує. Проте, поряд із цим Рассел у властивій йому іронічній манері показує типовий зворотній бік американського життя: бюрократію, тотальну владу грошей та доведений до абсурду консюмеризм – проблеми, які неможливо подолати, але можна піднятися над ними, що врешті-решт і вдається зробити Джой.
