Київський тиждень критики відбувається вчетверте й утретє на ньому вручають премію кінокритиків «КіноКоло». Звісно, можна казати, що кожен рік цього фестивалю особливий, але у 2020 він вирішив ризикнути чимось більшим і став майданчиком для прем’єри одразу трьох українських фільмів: «Атлантиди», «Номерів» та «Поганих доріг». Лише на ньому глядачі зможуть подивитися нові стрічки з Венеції, Торонто та Сан-Себастьяну. Зазираючи за горизонт майбутніх фестивалів, цей можна вважати заключним за великими прем’єрами офлайн. Тож враження від нього точно залишаться. Потрібно лише зрозуміти, чи фільми програми виправдають сподівання. У гайді Moviegram зібрав 10 картин, на які неодмінно варто звернути увагу.
Атлантида
реж. Валентин Васянович
Про що: У недалекому майбутньому схід України зазнав екологічної шкоди після закінчення війни. Чоловік із ПТСР намагається вижити в цих постапокаліптичних умовах. Він зустрічає працівницю гуманітарної місії «Чорний тюльпан». Разом вони викопують тіла загиблих та примиряються із жахливою дійсністю.
Чому дивитися: Щоразу згадувати великий список нагород «Атлантиди» вже не будеш, і потрібні нові аргументи для перегляду. Це перший київський показ у кіно, а відчути масштаб задуму Валентина Васяновича наповну можна лише в кінотеатрі. Режисер теж погоджується, що знімав кіно для великого екрану.
Погані дороги
реж. Наталія Ворожбит
Про що: П’ять новел про життя людей на сході України: від лузання насіння під гуркіт вибухів до кумедного зображення перевірки на КПП. Авторка фільму «Кіборги» та серіалу «Спіймати Кайдаша» дебютує в повному метрі з реалістичною драмою про те, як на війні вирує життя.
Чому дивитися: Цей фільм з’явиться в прокаті аж у 2021 році. Київський тиждень критики – єдиний спосіб подивитися його у 2020 в межах України після прем’єри у Венеції.
Земля кочівників
реж. Хлої Чжао
Про що: Жінка блукає Сполученими Штатами Америки в пошуках роботи. Вона втратила все під час економічної кризи, але має надію, що все покращиться. Життя кочівниці дозволяє їй знайомитися з новими людьми, що опинилися в таких обставинах, як і вона сама.
Чому дивитися: Головний призер кінофестивалів у Венеції та Торонто стрімко набирає шансів отримати ще й «Оскар». Френсіс Макдорманд теж пророкують нагороду. Воно й не дивно, кіно про сучасних кочівників – те, що потрібно у 2020 році, коли самоізоляція обмежила нашу можливість подорожувати світом та досліджувати його через людські історії.
Дні
реж. Цай Мінлян
Про що: Кан мешкає у великому будинку, а Нон – у маленькій квартирі. Часом вони разом мовчать, поки глядач спостерігає за їхнім буттям.
Чому дивитися: Це випробування підійде для міцних духом, адже протягом двох годин Цай Мінлян діє на аудиторію лише довершеними статичними кадрами та буденністю.
Ще по одній
реж. Томас Вінтерберг
Про що: Четверо дорослих чоловіків у барі вирішують перевірити наукову теорію, за якою недостатня кількість алкоголю в крові призводить до людської жалюгідності. Щоби стати щасливим, треба пити. Сказали – зробили. Але коли з цим експериментом варто зупинитися?
Чому дивитися: Схоже, Томас Вінтерберг зняв фестивальну комедію про те, наскільки сильно вміє напиватися Мадс Міккельсен. Данський режисер вміє змінити враження про актора, як це трапилося у «Полюванні», й цього разу теж розвінчує міф про суворість Міккельсена.
Ширлі
реж. Джозефін Декер
Про що: Нетрадиційний байопік про американську письменницю Ширлі Джексон, яка приймає в себе в гостях молоду пару. Поступово відвідини перетворюються на заплутаний і тривожний кошмар. До того ж Ширлі працює над новим романом. У процесі роботи вона знущається та маніпулює гостями, що доводить усіх персонажів мало не до божевілля.
Чому дивитися: Режисерка Джозефін Декер заслуговує всієї уваги, якою її зігрівають кінокритики. Сценарій байопіку вона перетворює на візуальне марево, що надовго засідає у пам’яті глядача.
Повільна машина
реж. Джо Денардо та Пол Фелтен
Про що: Після розлучення з агентом розвідки молода акторка намагається забутися в новому для неї місці. Прихистком стає дім, де амбітний музичний гурт записує альбом. Будинок, який здавалося спершу безпечним, перетворюється на головну тривогу акторки.
Чому дивитися: Суворі трилери – новий тренд останнього десятиліття; вони стильні, музичні та заплутані. «Повільна машина» обіцяє бути slow burn, тобто повільно та поступово накручувати напругу. Якщо любите очима, то 16-міліметрова плівка в цьому коктейлі смак не зіпсує.
Відеодром
реж. Девід Кроненберг
Про що: Продюсер телевізійної компанії випадково натрапляє на канал, де катують людей. Він хоче перекупити телепрограму, але з кожним новим переглядом піддається гіпнозу. Оскільки це фільм Девіда Кроненберга, фізичних метаморфоз головному герою не уникнути.
Чому дивитися: «Відеодром» – та стрічка, з якої варто починати переглядати фільмографію Девіда Кроненберга, щоби зрозуміти, чи він ваш режисер. У фільмі зібрані всі його улюблені прийоми: зображення сексуального потягу табридких тілесних трансформацій і соціальні меседжі.
Привид у броні
реж. Мамору Осії
Про що: 2029 рік. За хакером Ляльководом полюють двоє працівників із Міністерства громадської безпеки. Проблема пошуку злочинця полягає в тому, що його особистість не встановлена. Він може бути живою людиною або штучним інтелектом.
Чому дивитися: Вплив аніме Мамору Осії виходить далеко за межі «Матриці», «Джонні Мнемоніка» та серіалу Джеймса Кемерона «Темний янгол». Це атмосферний трилер про людську ідентичність і свідомість, межа якої стала важливим питанням у світовому кінематографі 1990-х років. «Привид у броні» – це нескінченне джерело для роздумів. Настільки потужне, що навіть голлівудський ремейк не зміг його потягнути.
Чужі серед нас
реж. Джон Карпентер
Про що: Будівельник знаходить окуляри, що показують йому, яким насправді є світ. Цей світ може нажахати, здатися непривабливим або навпаки – заспокоїти. В окулярах головний герой бачить, що Землю давно завоювали інопланетяни й кінець буде неминучим, якщо жителі планети не отямляться.
Чому дивитися: Критика консюмеризму та політики президента Рональда Рейгана не змогли змусити це кіно постаріти. Насправді стрічка зуміла стати культовою завдяки актуальному та зрозумілому задуму, що не провокує конспірологічні теорії, а навпаки – з легкістю їх розвіює.
