Титр – новий український онлайн-кінотеатр, який команда KyivMusicFilm запустила під час війни. Зараз у бібліотеці доступні 42 фільми, а 25% з кожного квитка йде у фонд Повернись живим.
Для того, щоби знайти щось цікаве було легше, ми підготували список наших фаворитів.
Музика як протест
«Вусатий Фанк»
Наприкінці 1960-х українська музика стала надзвичайно самобутньою. Так звані ВІА (вокально-інструментальні ансамблі), серед яких, наприклад, «Смерічка», «Візерунки шляхів», «Арніка» знаходили фанкові звучання, збирали зали та фактично йшли проти бажання політбюро створювати лише ідеологічний прокомуністичний контент.
Режисер Олександр Ковш та його колега Віталій Бардецький дивляться на цю сторінку української історії з перспективи ХХІ століття і доводять, що рівень українців відповідав рівню світових зірок рок-н-ролу, соулу, джазу й фанку. А на підтвердження своєї думки збирають солістів(ок), звукорежисерів, музичних журналістів і колекціонерів, які яскраво коментують ті часи.
Тому, якщо ви пригадуєте з української музики 1970-х тільки «Червону руту» – ця документальна стрічка познайомить вас із незрівнянною колекцією цікавого «вусатого фанку» тих часів.
«Рейв»
trigger warning: спалахи світла
Крайня режисерська робота Брайана Велча, відомого як сценариста «Чорного дзеркала» – це чорно-біла музична і драйвова стрічка. За вайбом вона нагадує ранні роботи Стівена Содерберга, який, до речі, тут став продюсером.
Фільм розповідає про те, як у 1994 році Велика Британія прийняла закон, що забороняв нелегальні зібрання «з гучною музикою», тобто рейви. Але от халепа, тоді молодіжний рух базувався саме на таких тусовках. І ніякі заборони це не могли змінити.
Головні герої цього фільму – найкращі друзі Джонно і Снапер теж вважають себе частиною руху боротьби за свободу. Тому крадуться одне до одного через вікно і слухають заборонену музику через шотландську радіостанцію. Зовсім скоро їхні шляхи розійдуться, але вони вирішують наостанок потрапити на закритий рейв, спробувати наркотики, познайомитися з дівчатами і запам’ятати цю ніч на все життя.
«Берлінський фейсконтрольник»
trigger warning: спалахи світла
Документальний фільм розповідає про трьох клубних фейсконтрольників із Берліну, які прославилися грізним образом. У свої золоті 1990-ті саме вони визначали, хто цієї ночі стане обраним та потрапить до найжаданіших клубів міста.
Але режисер Девід Дітл цікавиться не лише цією очевидною стороною їхнього буття, а й показує Свена, Смайлі і Франка з різних боків. Вони постають перед нами творчими, чуттєвими та цікавими чоловіками з купою ексклюзивних історій про нічне життя Берліну.
Все це відбувається під чудовий музичний супровід, який створили Басті з дуету Tiefschwarz та учасники гурту Isolation Berlin.
«Gimme danger: історія Іґґі та The Stooges»
Gimme danger – документальний фільм з широким полем зору на історію гурту The Stooges. Він фокусується на солісті Іґґі Попі, з яким Джим Джармуш працював не в одному фільмі, та показує всіх учасників колективу з їхніх шкільних років до розпаду та відродження бенду.
Ця документальна стрічка Джима Джармуша, що, як і багато його інших робіт, була показана в Каннах. Вона наповнена панком і сміливістю, не оминає ні чорних сторінок історії своїх героїв, ні авторських художніх прийомів.
Модна революція
«Вествуд: панк, ікона, активістка»
Док британської режисерки Лорни Такер про головну бунтівницю та панк-рокерку британської моди Вів’єн Вествуд. Вествуд сама керує процесом розповіді, відповідаючи лише на ті питання, на які хоче.
Наприклад, вона відмовляється згадувати про свої перші колекції, про Sex Pistols і заміжжя з менеджером панк-рок гурту Малькольмом Маклареном. Проте, охоче розповідає про сьогодення: шлюб із молодшим за неї на 25 років модельєром Андреасом Кронталером, підхід до бізнесу і творчості, а також про проблеми екології. Останні, здається, турбують її найбільше, адже замість тижнів моди Вів’єн їздить за полярне коло, а замість панк-концертів танцює на мітингах проти видобутку нафти.
«Секс, мода, диско»
Ів Сен-Лоран, Карл Лагерфельд, Том Форд – знайомі імена, але є не менш потужна особистість, яка вплинула на світовий дизайн. Це ньюйоркець (американець пуерто-риканського походження) Антоніо Лопес. Магнетичний, безмежно талановитий ілюстратор, який провів справжню революцію у світі моди.
У фільмі-інтерв’ю зібрані люди, які були закохані й досі до сліз люблять Антоніо Лопеса: моделі, акторки, фотографи і фешн журналіст(к)и. Лопес притягував багато людей, надихав їх на творчі звершення. І їхні зізнання неймовірно зворушують.
Котики і попкультура
«Жувальця»
Трохи абсурдний, як і вся фільмографія Квентіна Дюп’є, але дивовижний і веселий фільм. За сюжетом, два друга знаходять у багажнику автівки величезну муху і вирішують дресувати її заради багатства. Щоб їхній план вдався, їм доведеться порушити закон та зустрітися з дивними обставинами, але цим чоловікам все компенсують моменти, коли їхній Домінік (так, це ім’я комахи-мутанта) їсть, засинає чи після довгих тренувань навчається повертати голову.
Фільми Квентіна Дюп’є складно рекомендувати, але спробувати подивитися варто. Трошки підготуватися до цієї зустрічі допоможе наш матеріал «П’ять ворогів з кіновсесвіту Квентіна Дюп’є».
«Середина 90-х»
trigger warning: ненормативна лексика, насилля в сім’ї
Джона Гілл, актор із «Вовк з Волл стріт» і «Не дивись вгору», запевняє, що його режисерський дебют – це не автобіографічний фільм. Але саме в середині 90-х йому було 13, він катався на скейті і слухав хіп-хоп у Каліфорнії.
Ця ностальгійна стрічка розповідає про хлопця-підлітка Стіві. Намагаючися втекти від сімейних непорозумінь, він знаходить родину в колі нових друзів, і, здається, занадто швидко дорослішає.
Гілл створює неромантизовану історію, просякнуту субкультурою бідного району Лос-Анджелеса 1990-х. Йому в цьому допомагає майстерна зйомка на 16-міліметрову плівку Крістофера Бловелта, якого за рік ми побачимо головним оператором «Першої корови» Келі Рейгардт.
Після перегляду радимо прочитати наш архівний матеріал.
«Неможливий проєкт: врятувати Palaroid»
Знятий на 35-міліметрову плівку Kodak фільм, розповідає не стільки про компанію Polaroid, скільки про підприємця Флоріана Капса, або просто Дока, та його фантастичну ідею відродження всього аналогового.
Австралійський мрійник у 2008 році починає втілювати свої плани – купує закритий завод з вироблення плівки миттєвого друку Palaroid і дає відповідну назву своєму проєкту – Impossible, тобто Неможливий. Це дійсно була фантастика, за яку він згодом поплатиться, але збереже головне – жагу, ідею та внутрішню віру у свій задум. Власне, ця документальна стрічка саме про мрію, – справжню, а не цифрову. Мрію, що має запах та до якої можна доторкнутися.
Художники та їхні шедеври
«Фріда. Слава життю»
Про життя Фріди Кало багато написано і сказано. Але цей фільм розкриває новий бік художниці: її життя з фізичним і душевним болем. У дитинстві Фріда зазнала серйозної травми, яка, з одного боку, дала можливість народитися в ній творчій особистості, а з іншого, принесла в її життя багато страждань. Італійська акторка Азія Ардженто вводить глядача в історію Фріди й разом з журналісткою, художником, фотографкою й експерт(к)ами знайомить із Фрідиним контрастним буттям.
«Гітлер проти Пікассо та інших»
Про злочини, скоєні нацистською Німеччиною, ми добре знаємо з підручників історії. Але тогочасні нацисти, як і нинішні росіяни, мали ще одну зброю – культурну. Цей фільм – історії сімей, що постраждали від розкрадання шедеврів мистецтва.
Улюбленець Паоло Соррентіно, актор Тоні Сервілло розповідає про культурний світогляд диктатора Адольфа Гітлера і наближених до нього персон. Принагідно він торкається історії так званого «дегенеративного мистецтва» і зв’язку шедеврів модерністського живопису з єврейським народом.
Художнє кіно
«Vox lux»
trigger warning: стрілянина, посттравматичний синдром
Другий фільм режисера Брейді Коберта, лауреата трьох призів на Венеціанському кінофестивалі за фільм «Дитинство лідера» – це насамперед портрет людини з посттравматичним розладом на різних етапах життя.
Дівчина-підліток Селеста дивом вижила після шкільної стрілянини, яку вчинив її однокласник у 1999 році. Далі ціле життя і нове століття, тому, оговтавшися від фізичних травм вона починає кар’єру співачки, рефлексуючи над пережитим у жанрі попмузики. В реальності ці пісні написала співачка Sia, а виконала їх сама акторка Наталі Портман.
Фільм поділено на глави життя головної героїні. Вона стає успішною, підкорює світ, а за 20 років перетворюється на кліше. Незмінним залишається тільки одне – її величезні травми від побаченого, почутого і пережитого. Блиск софітів, яскрава зовнішність та гліттер на обличчі тільки відволікають від спогадів, але все своє життя вона залишається тією дівчинкою, яка дивом вижила у шкільній стрілянині. Дещо депресивно, але важливо зважаючи на те, що з чимось подібним доводиться зустрічатися багатьом українцям та українкам.
«Гарний хлопчик»
Фільм, який засновано на реальних подіях розповідає про відомого американського журналіста Девіда Шеффа та його сина-підлітка Ніка. Їхні мемуари «Tweak: Growing Up on Methamphetamines» та «Гарний хлопчик: мандрівка батька крізь пристрасті сина» лягли в основу сценарію.
Над ним працювали режисер Фелікс Ван Грунінген і австралійський письменник Люк Дейвіс, який мав досвід вживання героїну та написав про це книгу «Кенді: роман кохання і залежності». До речі, в її екранізації зіграв Гіт Леджер.
Цікаво спостерігати, як органічно вписується в роль зламаного зсередини хлопця Тімоті Шаламе – актор, якого складно уявити не чарівним і гарним хлопчиком. Хоча, він і центральна постать цієї історії, але складається відчуття, що тема батьківства, представлена тут Стівеном Кареллом, превалює. Режисер ставить питання «Чому, маючи прекрасну люблячу сім’ю, дитина починає вживати наркотики?».
Для глядача цей фільм стає ніби курсом психотерапії, вміщеним у хронометраж дві години. У багатьох моментах це травматично, сумно і темно, але все ж ефективно.
Не забувайте донатити фонд Повернись живим.
За бажання можна підтримати нашу редакцію: 5375 4141 1184 1051.
