Легкий смуток, час рефлексії чи спроби впіймати останнє тепло – з чим би у вас не асоціювалася осінь, будьте певні, що вже існує кіно, яке передає ці відчуття. Єдина складність, знайти такий вайбовий фільм.
Ми запитали про улюблені осінні картини тих, хто точно дивився багато кіно у своєму житті – українських режисерів та режисерок. Тож, які стрічки люблять та обирають передивлятися Роман Бондарчук і Павло Остріков, Крістіна Тинькевич і Тоня Ноябрьова, Валентин Васянович, Жанна Озірна й Анна Бурячкова?
Роман Бондарчук
«Редакція», «Вулкан», «Українські шерифи»
Пісні землі, що повільно горить
У «Піснях землі, що повільно горить» Ольги Журби люди тримають одне одного за руки, тримаються за свої речі, за котів та собак, за немовлят, за звичне життя, яке вислизає. Скасовуються потяги на вокзалі. Літні люди питають, де тепер житимуть одне в одного, стоячи на місці збору для евакуації. Усі беззахисні, відкриті, вразливі.
Фільм, який повертає на 2 роки назад, у початок повномасштабного, аби відчути, що, все ж таки, це не один безперервний день, як довгий час здавалося. Аби побачити, як сильно ми усі відтоді запеклися, наче вкрилися оболонкою зі заліза. Персонажі продовжують робити, що можуть найкраще на своєму місці – пекти хліб, учити дітей, розміновувати, реабілітувати, достойно проводжати полеглих героїв.
Це фільм, який не йде з голови і який нагадує, на що слід переплавляти власну лють. Сильний громадянський та художній вчинок. Потужний документ, за яким будуть досліджувати ці часи.
Крістіна Тинькевич
«Як там Катя?»
Листопад
«Листопад» Отара Іоселіані – повнометражний дебют цього грузинського режисера. Це не лише фільм про дорослішання, а й ода тим, хто самостверджується у світі прагматизму та не дозволяє самому собі зіпсуватися.
Тоня Ноябрьова
«Ти мене любиш?», «Герой мого часу»
Сім років у Тибеті
«Сім років у Тибеті» Жана-Жака Анно з Бредом Піттом у головній ролі розповідає про австрійського альпініста, який хоче прославити свою країну і планує підкорити вершину у Британській Індії Нанга-Парбат. Задля цього він навіть залишає вагітну дружину. Починається Друга світова війна, а експедицію беруть у полон як громадян Німеччини. Через декілька років герой втікає з полону, потрапляє до Лхаси, столиці Тибету, і приятелює із Далай-ламою тоді, коли Китай захоплює Тибет.
Павло Остріков
«Ти – Космос»
Труднощі перекладу
Осінь завжди асоціюється у мене з періодом рефлексії, самокопання та самотності. Період, коли певним чином можеш задуматися над пройденим шляхом, озирнутися назад і підбити підсумки. І тому я обрав фільм «Труднощі перекладу» Софії Копполи, бо це саме та атмосфера, яка нагадує осінь. Я навіть не впевнений, чи осінь там за сюжетом. Але по відчуттю – це саме воно.
Герої(-ні) фільму ніби ставлять життя на паузу, і думають про те, куди їх закинуло життя. Дві самотності у чужому місті, які випадково зустрілись. Обожнюю це кіно, і певним чином перегляд восени – це ідеальний сеттинг для цієї історії. Воно дарує надію, але при цьому достатньо гірке, тут смішно і сумно водночас. Та тут сам Білл Мюррей! Це ж ходячий амбасадор осені, і у «Труднощах перекладу» він зіграв одну з найкращих своїх ролей.
Анна Бурячкова
«Назавжди-Назавжди»
Корпорація «Святі мотори»
«Корпорація “Святі мотори”» Леоса Каракса – осінній для мене за настроєм через свою певну меланхолійність, спогади, занурення у внутрішній стан героїв і, звісно, через сцену на кладовищі з Дені Лаваном та Євою Мендес. Чомусь саме його та «Труднощі перекладу» мені завжди хочеться переглядати восени.
Валентин Васянович
«Атлантида», «Відблиск», «Рівень чорного»
Ідеальні дні
В «Ідеальних днях» Віма Вендерса – [осінні] історія, настрій, відсутність перспективи у героя з одного боку, а з іншого – відсутність амбіцій, прийняття себе і світу, яким він є. А світ у цьому фільмі сонячний і теплий, як жовтень в цьому році.
Стрічка розповідає про Хіраяму – прибиральника туалетів у Токіо. Він повністю задоволений своїм простим життям: дотримується структурованого розпорядку дня, а вільний час присвячує своїй пристрасті – слуханню рок-музики, читанню книг та вирощуванню дерев. Однак усе більше деталей про життя Хіраями та його особисті якості розкривається через низку несподіваних зустрічей. «Ідеальні дні» – це поема надзвичайної витонченості, яка оспівує буденність та красу життя.
Жанна Озірна
«Медовий місяць»
Коко
Анімаційний фільм «Коко» – це історія про хлопчика Міґеля, який на мексиканський День мертвих випадково потрапляє у потойбіччя і зустрічається з померлими родичами. Власне, це відбувається якраз з 31 жовтня на 1 листопада. Для мене «Коко» – це дуже зворушливий осінній фільм про сімейний звʼязок.
