Мультсеріал починав своє життя на UPN, але згодом його спіткала невдача (чи, може, навпаки?) – через низькі рейтинги та непопулярність його вирішили закрити. Cartoon Network швидко запримітили потенціал мультсеріалу про четвертокласника, який документує своє життя, та додали його до блоку Adult Swim. Однією з причин несприйняття серіалу як критиками, так і глядачами, була техніка анімації squigglevision (контури всіх об’єктів постійно і різко коливаються). Така ж анімація застосовувалася в мультсеріалі «Доктор Кац», тож CN вирішили уникнути наслідування і замінили її на звичайну flash-анімацію, яка була дешевшою і, водночас, досить грубоватою.

«Домашні фільми» – це щось на кшталт синтезу Сайнфелда, Вуді Аллена, Лінеклейтера та будь-якого мамблкору, але у світі мультсеріалів. На жаль, дуже непопулярних мультсеріалів. По своїй суті, це і є справжнісінький мамблкор – дещо про повсякденне життя, з довгими просторовими діалогами – дотепними,  про все і про ніщо – з мінімальною кількістю дій та низьким бюджетом. У першому сезоні взагалі не прописані діалоги, був лише ретроскриптинг – сюжетне «м’ясо», над яким актори імпровізували. Головний герой Брендон навчається у четвертому класі, його інтелект вище середнього, а вага трохи нижче середнього, йому подобається документувати своє життя зі своїми друзями. Вони знімають усе що завгодно та коли завгодно – від якихось фільмів категорії Б до класичних мюзиклів.

Останній сезон відрізняється від усіх трьох попередніх – Брендон вже не так часто фільмує усе і взагалі задається питанням, а чи потрібно це йому? Натомість глядачів радують величезною купою алюзій та пародіями на відомі картини – від «Усієї президентської раті» та «Мізері» до фільмографії Гічкока. Повільний та неструктуроавний мультсеріал розповідає про дитинство та дорослішання. Не споспішаючи, переплітаючи інколи дивний та безсюжетний гумор із драмою, він розмірковує над тим, що являє собою життя.