Головною пристрастю Едварда Нортона з самого дитинства був театр. Починаючи з п’яти років Едвард навчався в Оренстейновській Колумбійській школі театрального мистецтва, а три роки потому відбувся його повноцінний сценічний дебют. Досягнувши повноліття і навчаючись в Єльському університеті, Едвард продовжив вдосконалення своїх навичок театрального актора. Лише після завершення навчання, досвіду роботи в Японії та повернення до Нью-Йорка він вирішує повністю присвятити себе акторській професії, граючи водночас на декількох майданчиках, поки на його горизонті не з’явилася New York Signature Theater Company. На дворі був 1994 рік, а через два роки і кінематограф поманив до себе молодого амбітного актора.
Вибрана фільмографія
Первісний страх
1996 рік, реж. Грегорі Хобліт
Роль: Аарон
Насправді рідко, коли акторські дебюти у великому кіно обертаються номінацією на премію «Оскар» і нагородою «Золотий глобус», проте Едвард Нортон став таким винятком. Психологічний трилер режисера-ремісника Грегорі Хобліта багато в чому запам’ятався глядачам не перипетіями сюжету або сильним виконанням головної ролі Річардом Гіром, а суто другорядним героєм Нортона на ім’я Аарон. Нортон у своїй дебютній ролі у кіно (йому на той час було 29 років, що досить пізно для початку голлівудської кар’єри) по суті перемкнув всю увагу на себе і на ту потужну внутрішню трансформацію, яку він показав у цьому трилері.
Американська історія Х
1998 рік, реж. Тоні Кей
Роль: Дерек
Бійцівський клуб
1999 рік, реж. Девід Фінчер
Роль: оповідач
Культова екранізація однойменного роману Чака Паланіка режисером Девідом Фінчером не має жодного прохідного персонажа, і тим істотніше виглядає роль ненадійного оповідача, зіграна Едвардом Нортоном. У цій картині цікаво стежити за тим як розшаровується оповідання, в той самий час як починається повільний розпад особистості героя. Нортон у свого персонажа, пропущеного через рефлексію героя Бреда Пітта, маніфестує всі страхи горезвісного «покоління пепсі», яке вважало за краще своє середньостатистичне існування, ніж те що у філософії має назву «справжність».
25 година
2002 рік, реж. Спайк Лі
Роль: Монті
Кримінальна драма, головний герой якої, Монті Броган (Едвард Нортон), засуджений за звинуваченням у торгівлі наркотиками, згадує своє минуле, перш ніж відправиться на сім років за ґрати. Гра Нортона в цьому фільмі вибудувана на найтонших психологічних нюансах, щоб показати як його герой став злочинцем, при цьому фільм не намагається бути суто виправдувальним. Монті швидше констатує неминучість свого ув’язнення і шукає примирення з самим собою, поки є ще трохи часу подихати свободою. Режисер Спайк Лі обрав для стрічки спокійну інтонацію, в першу чергу приділяючи увагу в картині тим найдрібнішим деталям, які роблять фільм переконливим і життєво достовірним.
Бердмен
2014 рік, реж. Алехандро Гонсалес Іньярріту
Роль: Шайнер
Мати самоіронію надзвичайно важливо будь-якому успішному акторові. Едвард Нортон вперше проявив самоіронічне ставлення до себе в чорній комедії Денні де Віто «Вбити Смучі», проте в знаменитому фільмі «Бердмен» Алехандро Гонсалеса Іньярріту самоіронія плавно переросла в гротеск. Втім, помітно, що роллю самозакоханого та егоїстичного Шайнера Нортон просто насолоджується. Свою роль в одному інтерв’ю він коментував так: «Мені здається, він дуже кумедний персонаж. Мій герой з’являється у картині ефектно і хаотично, як ніби відбувається аварія потягу. Він нагадує анархіста, який спалює за собою мости».
Дякую, що згадали кращого актора сучасності.