З упевненістю можна сказати, що modus operandi культового німецького режисера Райнера Вернера Фасбіндера описує фраза «live fast — die young». Складно уявити, що лише за 14 років він зняв 41 повнометражний фільм (перші свої 10 фільмів він взагалі зняв менше ніж за два роки). Такий шалений темп був продиктований методами роботи — Фасбіндер вмів робити все, і окрім режисури писав сценарії, був продюсером, а часом виступав навіть оператором, режисером монтажу і актором у власних фільмах. Близькі (іноді навіть занадто близькі) відносини з усіма членами знімальної групи дозволяли працювати з нереальною продуктивністю — режисер не мав звички репетирувати і часто знімав одним дублем. Одним із каталізаторів продуктивності була важка наркотична залежність, яка і привела Фасбіндера до смерті від передозування в ранні 37 років.

Наприкінці 1960-х років, під впливом французької та британської «нових хвиль», а також класичних жанрових голлівудських фільмів починає формуватися «Нове німецьке кіно» — на світову кіноарену виходять Фолькер Шльондорф, Вім Вендерс, Вернер Херцог, Александр Клюге та інші. Але рок-зіркою, справжнім панком від кіно, нон-конформістом і головним представником Німеччини в кінематографі став саме Фасбіндер. Його кар’єра почалася в театрі, де він зустрів більшу частину своїх майбутніх колег і партнерів — цю Комуну деякі охрестили «Содомом і Гоморрою». До Берлінської кіношколи Фасбіндера не взяли, і перші свої короткі фільми він зняв завдяки своєму коханцеві-акторові Крістофу Розеру, в обмін на право знятися в головній ролі. Великий вплив на його ранні кінороботи справила творчість Бертольда Брехта (зокрема, його «ефект відсторонення») і Жана-Люка Годара (який колись і сам надихався Брехтом). Пізніше німець навіть запросив головну музу Годара — Анну Каріну — знятися в одному зі своїх кримінально недооцінених фільмів під назвою «Китайська рулетка».

Суперечливість Фасбіндера проявлялася в усьому, особливо в його сексуальності: він був кілька разів одружений, втім мав велику кількість коханців та коханок. Одна з його колишніх дружин і актрис Інгрід Кавен охарактеризувала смаки режисера таким чином: «Райнер був гомосексуалом, якому потрібна була жінка. Все настільки просто і настільки складно». З іншого боку, лесбійки і феміністки засуджували режисера за мізогінію і сексизм, особливо в «Гірких сльозах Петри фон Кант». Консерватори і марксисти засуджували його за зв’язки із радикальними лівими. Геям не сподобалося, як Фасбіндер показав їх у «Кулачному праві свободи». Режисер завдавав біль і близьким людям — одну зі своїх перших «муз», Ірму Херманн, одного разу ледь не побив до смерті. Більше 10 років вона була до нестями захоплена Фасбіндером, а він, у свою чергу, користувався своєю безмірною владою над нею.

Еклектична фільмографія Фасбіндера охоплює найрізноманітніші теми — руїни і відновлення післявоєнної Німеччини, щоденний і побутовий фашизм, динаміка сімейних і любовних відносин, руйнівна сила любові, влади і сексу. Ключ до своєї фільмографії дав сам режисер: «Своїми фільмами я хотів би звести дім. Одні фільми були б стелею, інші — стінами, а треті — вікнами. Але я сподіваюся, що, врешті-решт, з цього всього вийшов би дім».