Дія Devs розгортається в Сан-Франциско. Його маленькі вулички контрастують із локацією «Амая», що стала частиною лісосмуги біля міста. У центрі кампусів стоїть величезна статуя дівчинки, яка плескає в долоні. Це нагадування CEO компанії Форесту про його доньку, яка загинула в автокатастрофі. Половину свого життя він присвятив тому, щоби створити машину, що дозволяє подивитися в майбутнє та минуле. Пілотна серія знайомить із програмістом Сергієм. Він теж розробляв програму, яка повторює рух матерій лише на 10 секунд уперед. Форест забирає Сергія до себе, але необачність останнього запускає хронологію, де навряд пощастить усім учасникам. Сергій зникає, а за його пошуками вирушає дівчина Лілі – ще одна працівниця компанії, яка поступово довідується про секрети свого бойфренда та істинні наміри Фореста.
Передбачуваність фільмів та серіалів зробила з аудиторії машину для їхнього знищення. Шоуранерам потрібно добряче постаратися, щоби пілотна серія проєкту не просто вистрілила, але й залишила слід у глядачі – такий глибокий, що він повертатиметься до серіалу знову і знову. Сценарист, письменник та режисер Алекс Ґарленд пішов складнішим шляхом – його історію про таємничу компанію «Амая» потрібно подивитися повністю, щоби зрозуміти сюжет, масштаб та логіку персонажів. Його спершу зацікавила ідея, а вже потім він вибудував із неї історію. «Розроби» ставлять у центрі свого наративу детермінізм, що досліджує зв’язок між причиною та наслідком. Але кидаючись такими термінами, ризикуєш втратити свого глядача ще на перших хвилинах, тому Алекс Ґарленд оформлює серіал у поетичний памфлет про фізичні та емоційні втрати.
Ґарленд не вперше входить у наратив неоднозначності. Його книгу «Пляж» (The Beach), яку екранізував свого часу Дені Бойл, сприйняли протилежно задуму автора. Тож після другої невдалої книги «Тесаракт» (The Tesseract) він зав’язав із письменництвом і пішов у колабораційний процес – кінематограф. Після успішного дебюту «Ex Machina» та співпраці з Netflix на «Анігіляції» в Ґарленда з’явилася можливість перенести історію на телеекрани – таку амбітну, що не вміщувалася в рамки двогодинного фільму.
У певному сенсі, «Розроби» – це дзеркальне відображення його кінодебюту. Якщо «Ex Machina» була історією про програмістів, які хотіли відчути себе богами, то серіал від телеканалу FX про людей, які створюють програму, подібну до Бога. Наукова фантастика переважно розглядає створення таких машин для добробуту людства. Втім, компанія «Амая» працює суто для власних потреб, а саме – потреби Фореста повернути свою доньку з мертвих.
В одному з інтерв’ю Алекс Ґарленд розповів, що намагається дотримуватися фундаментальних правил науки, щоби не втратити їхній філософський підтекст. Це помітно в діалогах персонажів, які сприймають детермінізм як непорушний закон природи та вступають в аргументовані розмови, коли заходить мова про свободу волі. Цікаво, що сам автор не прийняв остаточного рішення, якої позиції дотримуватися в цих розмовах. Це дозволяє йому впевнено закидати аргументи з обох сторін.
Однак, «Розроби» мають потужнішу властивість. У цьому серіалі головні герої відкриті до коментарів один одного. Ґарленд міг би залишити невизначеність наприкінці шоу, але зробив навпаки. Персонажі примиряються зі своєю дійсністю, що, з одного боку, пригнічує, з іншого – дозволяє усвідомити, що ідеї автора сценарію екстраполюються сильніше, ніж характери його героїв. Підкреслює цей стан неспокою і цитування вірша Філіпа Ларкіна «Ранкова серенада» (Aubade) в останній серії. Воно символізує примиренням Фореста з тим, що він допоміг створити команді розробників.
Зрештою, поезія вривається в тему квантової механіки й раніше. Ґарленд славився своїм естетичним смаком із часів свого дебюту, тому наголошував на яскравих кольорах, що контрастували з емоційними травмами його персонажів. У «Ex Machina» – це сексуальна спокуса в умовах ізоляції, в «Анігіляції» – втрата чоловіка в карантинній зоні, у «Розробах» – втрата доньки та коханої людини. Відчайдушна спроба повернути втрачене зазнає різних результатів у фільмах режисера, але від своїх цілей ніхто не відмовляється посередині шляху.
Втім, у серіалі Алекс Ґарленд не позбавляє глядача купи несподіванок, будуючи пілотний епізод, наче гічкоківський трилер. Далі починають діяти російські шпигуни, релігія та амбітні підлітки. Та серед цієї мішанини жанрів не втрачається домінування емоцій над логікою, тому спостерігати за помилками команди програмістів та втручанням у їхню систему поглядів і вірувань неймовірно захопливо.
«Розробам» важко придумати асоціативний ряд, але творчості Алекса Ґарленда – можливо. Він народився з різницею в місяць у тому ж районі Лондона, що і Крістофер Нолан. Обох захоплює наукова фантастика, обидва працюють у Голлівуді та цікавляться психологією в умовах екзистенційних криз. Щоправда, Нолану вдалося отримати більше успіху, але це пояснюється низьким стартом Ґарленда, який спершу починав письменником, потім сценаристом і тільки зараз став повноцінним шоуранером серіалу. На відміну від Крістофера Нолана, світи Ґарленда здаються складнішими, більш переконливими та направду цікавішими. «Розроби» – це найпомітніший спосіб показати свою ерудованість та стиль. І після ефіру восьми серій із впевненістю можу сказати, що найбільш вдалий.
