Прогулянка «Французькою весною 2019»: Франсуа Озон, еротична фотографія та історія Едмона Ростана

Фестиваль допрем’єрних показів розпочнеться 4 квітня

Щорічний прихід весни міцно асоціюється з допрем’єрними показами найкращих фільмів Франції. Ця країна не втомлюється дивувати своїми якісними трагікомедіями та драмами, що так чи інакше досі претендують на визнання міжнародних фестивалів. Французьке кіно давно відійшло від стереотипних дурних комедій та ультрапафосних історичних фільмів про революцію. Зрештою, таких жанрових вибриків у програмі й не знайдете. Нові стрічки уже визнаних майстрів Олів’є Ассаяса та Франсуа Озона демонструють, що авторів досі хвилюють буденні та важливі речі. Важливим стане і підтримка новачків, які взялися за екстремальну тему еротичної фотографії («Полуничка»), та за життєпис письменницького життя («Обіцянка на світанку»).

Також програма доповниться «Довгими ночами короткого метру», де візьмуть участь стрічки з фестивалів у Каннах, Нью-Йорку, Клермон-Ферране та Торонто. Крім основної програми відбудеться і ретроспектива фільмів, музику до яких написав Мішель Легран. Композитор помер у січні цього року. Українському глядачу він відомий у першу чергу за мелодіями із «Шербурзьких парасольок». Окрім мюзиклу, відзначеного у свій час «Золотої пальмової гілки», у програмі покажуть «Дівчат з Рошфора» з Катрін Деньов і музичні драми «Барбара» Матьє Амальрік, «Едем» Мії Хансен-Леве і «Джеронімо» Тоні Гатліф. Усі стрічки «Французької весни» демонструватимуться мовою оригіналу із субтитрами. Покази стартують 4 квітня.

Обіцянка на світанку

La Promesse de L'aube, реж. Ерік Барб'є

Автобіографічний роман Ромена Гарі вже екранізували одного разу у 1970 році. З тих часів історія письменника трохи підзабулася, тому режисер Ерік Барб’є знову береться за оповідь життєвих досягнень автора. У франко-бельгійській стрічці йдеться про матір, яка своїми розмовами постійно підтримує мотивацію свого сина для нових звершень. Вона мріяла, аби той виконав усі свої плани і став великим письменником, хоча читала лише перші його роботи. Роль матері виконала Шарлотта Генсбур, якій для достовірності довелося вивчити польську мову. На її роль претендувала й Одрі Тоту. «Обіцянка на світанку» отримала чотири номінації на «Сезар» у 2017 році та обіцяє стати хорошою ввідною для всіх, хто хоче краще познайомитися із історією Ромена Гарі.

Подвійні життя

Doubles Vies, реж. Олів'є Ассаяс

Успішний видавець Ален наймає Лауру для того, щоб адаптувати роман Леонарда під епоху цифрового світу. Ален одружений на акторці Селесті. Вона спить з Леонардом, поки Ален починає стосунки на стороні з Лаурою. Якщо цей чотирикутник здається заскладним, ви не помиляєтесь. Режисер та автор сценарію Олів’є Ассаяс писав текст протягом двох років. Ще й зняв стрічку на 16мм плівку, аби додати стилю картинці. За словами Ассаяса, кіно має на меті продемонструвати спробу людей підлаштуватись під нові вимоги реальності та зміни у соціумі. У попередньому фільмі режисера «Персональний покупець» йому вдалося лякати лише одним виглядом екрану смартфону, тому чекаємо на цікавий результат і у новій стрічці, прем’єра якої відбулася минулого року у конкурсі Венеційського кінофестивалю.

Едмон

Edmond, реж. Алексіс Міхалік

Найбільш розповсюджений жанр у французів, у якому вони показують себе справжніми молодцями, – трагікомедія. Ймовірно, іронія рятує безліч історій про письменників-невдах. У «Едмонді» йдеться, наприклад, про кінець XIX століття і поета епохи неоромантизму, який ледве зводить кінці з кінцями. Йому потрібно якось прогодувати своїх двох дітей, але замість фактичної роботи він обіцяє замовнику ось-ось написати п’єсу. Окрім славнозвісної назви «Сірано Де Бержерак», Едмону так нічого поки і не вдається. Дивитися варто всім, кого цікавить залаштункове життя театру та французький гумор.

З Божої волі

Grâce à dieu, реж. Франсуа Озон

«Срібний ведмідь» на Берлінському кінофестивалі показав, що Франсуа Озона досі залюбки дивляться у столиці Німеччини. Його нова робота розповідає дуже незручну для католицької церкви історію про священика, який розбещував дітей у таборі. Через десятки років ці діти виросли та дізналися, що пастор досі займає чинну посаду. Тому збирають навколо себе небайдужих людей і розповідають свою історію. У рецензії з кінофестивалю ми розповіли про те, що стрічка вельми схожа на оскарівського лауреата «У центрі уваги». Втім, на Берлінале багато критиків вважають це радше чеснотою, аніж мінусом. Нова стрічка Озона все ж заслуговує уваги принаймні за сміливість режисера голосно та чітко висловити свою позицію про замовчування злочинів католицької церкви.

Полуничка

Curiosa, реж. Лу Жене

Аби сплатити борги батька, Марі одружується на заможному поеті Анрі. Втім, її кохання дужче проявляється до фотографа П’єра, який започатковує новий стиль у еротичних знімках. І звісно, все це відбувається на тлі романтичного Парижа 1985 року. Цікаво, що стрічка виходить у французькій прокат одночасно з показами на «Французькій весні», тому український глядач матиме змогу подивитися фільм Лу Жене одним із перших. Для молодої режисерки це перша повнометражна робота у кіно. Раніше вона знімала короткий метр та телефільми. Та з такою темою її дебют має щонайменше зухвалий вигляд.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

останні матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: