Із 1978 року Берлінале запровадив спеціальну секцію для дітей та підлітків, куди відбирали актуальні повнометражні й короткометражні фільми. Так склалося історично, що українське кіно – справжній улюбленець цієї програми – Generation («Покоління»). Починаючи з 1994-го, українські фільми були активно представлені в Generation, а в останні роки ми часто отримуємо там нагороди.
Спершу секція сприймалася як «дитяча» й мала відповідну назву – «Дитячий кінофестиваль» (Kinderfilmfest). У 2004 році її доповнили програмою 14plus – конкурсом фільмів для молоді, а за три роки «Дитячий кінофестиваль» перейменували на «Покоління». Відповідно, конкурсна програма тепер називається Generation K та Generation 14plus.
У конкурсі Generation Kplus вручають «Кришталевих ведмедів» за повнометражні та короткометражні фільми. Кошти на призи виділяє Німецький фонд захисту дітей.
Найвищу нагороду, яку дають за найкращий повнометражний фільм у конкурсі Generation 14plus – «Кришталевого Ведмедя» – вручає журі, до складу якого входить семеро молодих людей. У 2023 році, серед тих, хто приймає це рішення і режисерка Катерина Горностай.
Також цьогоріч у програмі не обійшлося без українського кіно. В конкурсі бере участь документальна стрічка Аліси Коваленко «Ми не згаснемо» про нелегке життя підлітків на Донбасі та короткометражний док «Прокидаючись у тиші» Міли Жлуктенко та Даніеля Асаді Фазі, що розповідає про українських дітей-біженців, які знайшли прихисток у колишній німецькій казармі.
Які українські фільми брали участь раніше та які у них були перемоги? Розповідаємо докладно.
«Червона Чашечка» (або «Пригоди червоної чашечки»)
реж. Костянтин Баранов
1994
Найзагадковішим фільмом із представлених у секції з моменту її запровадження виявився «Червона чашечка» режисера Костянтина Баранова.
Він брав участь в програмі ще в 1994 році (за іншими даними, втім, це відбувалося в 1993-му), але, крім цього факту, більше про стрічку нічого не відомо. Ба більше, її копії немає навіть в архівах Довженко-Центру.
«Злидні»
реж.Степан Коваль
2006
Анімація, короткий метр
13,5-хвилинна анімація про те, як у мальовниче карпатське село до хазяйновитих Петра й Марічки прийшли противні та недолугі істоти, що балакають російською, і розвалили там усе хороше, що українці(-ки) будували роками.
Нам самим не віриться, що цей фільм було знято ще у 2006-му і показано в секції дитячого та підліткового кіно, але це факт.
Стрічка, яка тоді отримала «Кришталевого Ведмедя», і сьогодні виглядає своєчасною.
«Без тебе»
реж. Наріман Алієв
2016
Ігровий, короткий метр
Автобіографічна, красива й меланхолійна стрічка про те, як два брати намагаються дістатися до місця загибелі третього брата на день його народження, щоби «відсвяткувати» разом.
Краса степів на заході сонця, сила емоцій, що ведуть героїв уперед, попри все, ритм фільму – усе це вводить глядача в медитативний стан. У певний момент вам може здатися, що ви теж ідете тими безкрайніми степами у пошуках брата, який вже ніколи не повернеться додому.
«Школа №3»
режисер(-к)и Ґеорґ Жено та Ліза Сміт
2017
Документальний, повний метр
Цей, певною мірою, унікальний копродукційний проєкт України та Німеччини, що підкорив і журі, і публіку Берлінале у 2017 році, розповідає історії учнів «Школи № 3» у Миколаївці Донецької області на перетині кінодокументалістики, психодрами та психотерапії.
Проєкт зародився спершу як театральний експеримент від «Театру переселенця», відомого своїми роботами в жанрі психодрами, а вже потім на базі однієї з вистав з’явився і сам фільм.
«Школа № 3» розповідає історії 13 учнів(-ениць)-підлітків, які проживають радощі, печалі, перші закоханості та перші розчарування, а потім – у їхню школу влучає ракета і героям(-їням) доводиться вчитися жити далі, уже з цим травматичним досвідом. Як їм це вдається і чи вдається взагалі – досліджує цей фільм.
За структурою картина складається з калейдоскопу повсякденних подій із життя героїв(-нь) та їхніх монологів, записаних на камеру.
Так «Школа № 3» – цікава робота не лише з кінематографічної, а й із психологічної та структурної точок зору. Що, можливо, і посприяло здобуттю Гран-прі програми Generation 14plus.
«Земля блакитна, ніби апельсин»
реж. Ірина Цілик
2020
Документальний, повний метр
Життєствердний фільм про багатодітну сім’ю, яка вже пʼять років живе у воєнній зоні в Луганській області, але, попри прильоти, блекаути та стан постійної невизначеності, далі радіє життю, сміється, читає вірші, знімає фільми та втілює дитячі мрії.
Дебютна документальна повнометражна стрічка письменниці Ірини Цілик спочатку допомогла їй стати найкращою режисеркою «Санденсу-2020» у секції світового кіно, а потім номінувалася на головний приз секції Generation 14plus на Берлінале.
«Стоп-Земля»
реж. Катерина Горностай
2021
Ігровий, повний метр
Надзвичайно ніжна стрічка про підліткову дружбу, пошуки себе і становлення особистості та сексуальності.
Тут ідеться про звичайну школу та звичайних дітей з усією різноманітністю їхніх характерів. Тема війни не порушується у фільмі напряму, але в одного з головних героїв виникають флешбеки від погляду на гвинтівку на уроках воєнної підготовки, а раптові гучні звуки можуть спричинити панічну атаку.
Ця історія пронизана світлом, наповнена чудовою музикою та автентичними акторськими імпровізаціями акторів(-ок)-підлітків.
«Стоп-Земля» брала участь у Берлінале 2021 та отримала «Кришталевого Ведмедя» від Юнацького журі конкурсної програми Berlinale Generation 14plus як найкращий повнометражний фільм.
«Терикони»
реж. Тарас Томенко
2022
Документальний, повний метр
Досить важке, але важливе кіно про брата, сестру та їхню маму, які живуть в зоні воєнних дій на Донбасі.
У їхньому селищі визначна риса ландшафту, головна цікавинка і місце для ігор – це терикони, що залишилися внаслідок видобутку вугілля.
Фільм показує повсякдення звичайної родини на сході України, життя якої нерозривно переплетене з війною.
«Терикони» – це той фільм, що яскраво демонструє, як війна, прийшовши в життя людей один раз, залишається в ньому надовго. Навіть тоді, коли вибухи та сирени начебто стихли.
І цього року у конкурсі бере участь ще один фільм української режисерки Аліси Коваленко “Ми не згаснемо”. Окрім цього, картина бере участь у конкурсі Найкращий документальний фільм
Дякуємо! Ми вказали у тексті, що фільм Аліси Коваленко бере участь у конкурсі, а також згадали ще одну стрічку, яку там покажуть – «Прокидаючись у тиші». Наразі їх ще не бачили, але обов’язково напишемо про них за мотивами фестивалю.