Пошук
Close this search box.
Пошук
Close this search box.

«Лагідна» Сергія Лозниці: дзеркало для федерації

В основі «Лагідної» лежить однойменна повість Достоєвського, але події розвиваються по відмінній траекторії.

Непривітні співробітники Пошти Росії, хамуваті та горласті пасажири громадського транспорту, зіпсуті поліцейські та пихаті сутенери. Ось що спіткає Лагідну. Після того, як її ув’язненому чоловікові перестають доходити пакунки, Лагідна вирушає в довгу путь у Магадан. На неї чекають всі кола дантового пекла, які підготував місцевий народець. Лагідній так само складно потрапити на зустріч із чоловіком, як кафкіанському землеміру – в Замок. Її чоловік опинився у в’язниці завдяки таємничому Процесу, бо сидить він, зі слів жінки, ні за що. Єдина людяна особа тут – правозахисниця, яку зіграла Лія Ахеджакова. Але вона не в змозі допомогти головній героїні – місцеві кличуть її іноземним агентом та «слугою Госдепу».

Лагідна повертається ні з чим на вокзал, спить на пероні та бачить сон. У ньому всі персонажі світу Лозниці сидять за одним столом із головокомандувачем. Тут і оперний співак, підозріло схожий на Кобзона, і нібито митець, схожий на прозаїчного п’яницю, і місцевий злодій в законі – вилитий Янукович. Праворуч від головокомандувача – та сама правозахисниця, яка обмовляється і каже, що бореться з правами і свободами людей. Усі вони беруть участь у цій блазенській виставі за одним столом.

В основі «Лагідної» лежить однойменна повість Достоєвського, але події розвиваються по відмінній траекторії. У стрічці прочитуються міркування ще одного російського класика – Солженіцина. У «Архіпелазі ГУЛАГ» він згадував про потворну культуру урків (карних злочинців) та про те, як вона поширюється з тюрем на міські околиці. Простір стрічки повниться блатними піснями та фенею. Світець довкола зони ввібрав у себе ганебніші риси цієї культури: байдужість, бажання нажитися та переконання, що людина людині вовк. У стрічці можна віднайти безліч відсилок: булгаківський сон-маскарад, салтиков-щедрінська сатира, германівська гіперреалістична сцена у вантажівці.

Надбання класиків обертаються проти сучасників. «Лагідна» – це обвинувачення, висунуте російському суспільству за його млявість, аморфність та бездієвість. Тоді як «Щастя моє» звертається до всього пострадянського світу, «Лагідна» мовить тільки до «руського міру». Хоча фільм тримає в тонусі й нас – нагадує, як легко можна стати околицею в’язниці, не маючи власного культурного підґрунтя та волі розірвати заворожене коло.

Лозниця простягає Російській Федерації дзеркало, в якому вона скидається на суцільну зону з авторитетами та їхніми посіпаками. Режисер вимагає революції, звинувачуючи заразом і опозиційні сили, які діють поруч із режимом. Усі вони сидять за одним столом та грають за правилами головнокомандувача.

Зрештою, і Лагідна не заслужила ані спокою, ані світла. Дівчина бачить сон і знає, чим той скінчиться. Вона прокидається, і сон починає справджуватися. Лагідна смиренно слідує своїй долі – знає, що на неї чекає, але не гідна спасіння. Аби бути врятованою, треба зробити зусилля та сказати «ні» зеківському світцю. А Лагідна поки що на це не здатна – власне, як і російська мовчазна більшість, яка сховалася за спинами мітингуючих школярів.

A Gentle Creature
2017
режисер: Сергій Лозниця
жанр: драма
у головних ролях: Василина Маковцева, Валеріу Андрюце, Сергій Колесов

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

0 0 голоси
Рейтинг статті

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

1 Коментар
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
trackback

[…] Лагідна […]