Але перед «Кумедними іграми», що фіналізували «Трилогію заморожування», Ганеке зняв трилер «Відео Бенні», якій дуже детально висловився про насилля у медіа та культурі. Головний герой фільму, юнак Бенні, що виріс у заможній але байдужій родині, захоплюється фільмами жахів, причому такими, в яких є акцент на садизмі та відвертих сценах. Облишений сам собі, Бенні під впливом побаченого вбивства свині на фермі краде пістолет та вбиває свою малолітню знайому, фільмуючи весь процес на відеокамеру. Для Ганеке у цьому фільмі важливою є перш за все фіксація насилля на плівку та момент, коли Бенні демонструє свій снафф батькам. Вони ж навіть перевершують Бенні у цінічному ставленні до чужих життя та смерті, і головний герой, що згодом приходить до каяття, не викликає таку відразу, як його родина.

У «Відео Бенні» Ганеке вбачав головні причини вчинку хлопця не в його захопленні трешем, а у відсутності батьківської відповідальності. Родина Бенні звикла все та всіх купувати або ж нищити заради мети. Батьки помічають власну дитину лише після вбивства та починають діяти, щоб зберегти свою репутацію в очах інших. Таким чином Ганеке дає доволі відверту оцінку суспільству, з якого вимита будь-яка мораль, тоді як свобода волі та вибору не дає нічого, окрім бажання невпинної деструкції. Кожний наступний крок батьків Бенні шокує своїм цінізмом, і згодом саме така сім’я постає жертвою у ганеківскьих «Забавних іграх». Круг замикається, і ніхто не заслуговує на спасіння.

Несправедливим буде звинувачувати у злочині Бенні фільми категорії «Б», якими захоплювався хлопець. Причини вбивства глибші за бажання зняти власний кривавий треш, тому розпач хлопця після злочину обумовлений відвертим страхом при зіткненні зі створеним власноруч потворним хаосом. Режисер не ототожнює екранну жорстокість з позаекранним буттям, бо реальність людської смерті постає зовсім не такою, якою ії бачив Бенні. Ганеке руйнує для юнака сприйняття смерті як екранного симулякра і руйнує те, що можна назвати магією кіно, бо реальна смерть нівелює природу кіно, яка складається зi снiв розуму та щiльної павутини вимислу. У кожному своєму фiльмi Ганеке завжди є богом, і саме таким богом зажадав стати Бенні – щоправда, вже не на плiвцi. Та зрештою, жадати та бути – це зовсім різні речі, як i вбивати: заради мистецтва, роблячи сакральну жертву, або просто так, щоб лише вiдчути себе живим.