На хвилі глядацького успіху «Перрі Мейсона», СВS у 1961 році запускає в ефір шоу «Захисники», що розповідає про батька та сина, які займаються адвокатською практикою. На відміну від відвертого душку нуару «Перрі Мейсона», «Захисники» не боялися висвітлювати найбільш важкі кримінальні справи в тогочасній Америці. Вони привертали увагу до злочинів на ґрунті расової ненависті, порушенні громадянських прав та насилля до жінок і дітей. Реальний підтекст був чи не в кожній серії шоу, що виходило до 1966 року, і визначило багато кліше для того ж «Закону й порядку» та його епігонів.

«Еллі Макбіл», «Юристи Бостона», «Мільярди», «Практика», «Форс-мажори», «Краще подзвони Солу» тощо – американське ТБ випускає неймовірно багато серіалів про адвокатів протягом 90-х, нульових і теперішнього часу. Навіть із урахуванням декількох провалів (як із серіалом «Ілай Стоун»), такі юридичні епопеї мають не менший попит, ніж колись екранізації відомих бестселерів про законників. У нульових роках гучних фільмів у цьому жанрі вже можна перерахувати на пальцях: «У чужому ряді» Роджера Мітчелла, «Особливо тяжкі злочини» Карла Франкліна, «Вердикт за гроші» Гері Фледера, «Перелом» Ґреґорі Гобліта, «Адвокат на лінкольні» Бреда Фурмана.

У пострадянських стінах серіали про адвокатів і прокурорів не тільки виглядають калькою зі західних зразків (причому достатньо посередньою), але й зовсім не відображають реалії власних країн. Необов’язковість наслідування законів у країнах колишнього СРСР робить телесеріали про хитрих адвокатів і чесних прокурорів сміховинними й відірваними від реальності. Проте, і режисерів рівня Сідні Люмета, Алана Пакули й шоуранерів рівня Девіда І. Келлі в нас також немає.