Деконструкція жанру: юридичний трилер

Як Джон Грішем запустив процес

Правило Міранди наголошує: «Ви маєте право зберігати мовчання. Будь-що сказане вами може бути й буде використане проти вас у суді. Ви маєте право на адвоката. Якщо ви не можете собі дозволити адвоката, він буде наданий вам державою. Ви розумієте ці права?».

Літературний жанр юридичного трилера з’явився завдяки письменнику Джону Грішему, колишньому законнику, який досконало знав усю специфіку адвокатської практики зсередини. У перших своїх романах («Час убивати» (A Time to Kill) і «Фірма»), що блискавично стали світовими бестселерами й визначили золотий літературний стандарт жанру, він змішував автобіографічні деталі з якісно продуманими детективними й трилерними складниками. Звісно, коріння цього жанру було достатньо широким. Юридичний трилер і тісно пов’язана з ним судова драма викристалізувалися наприкінці вісімдесятих під впливом крутого (hard-boiled) і pulp-фікшн детективів та поліцейської драми. Хоча, де-факто, до перших серйозних юридичних трилерів варто відносити як «Убити пересмішника» Гарпер Лі, так і екранізацію книжки режисером Робертом Малліганом. Жанрово до юридичного трилера й судової драми належать «12 розгніваних чоловіків» Сідні Люмета й «Нюрнберзький процес» Стенлі Крамера

Усі три вищезгадані класичні фільми сформували жанровий фундамент майбутніх творів про законників, і в результаті той же Джон Грішем користувався вже готовими структурними шаблонами. Грішему було цікавіше знову вигадувати велосипед, реконструюючи в книжках особистий досвід із повсякчасною антикапіталістичною риторикою (як у романі «Дощовик» (The Rainmaker) й однойменному фільмі за книгою Френсіса Форда Копполи). 

Цікаво, що жанр судової драми та юридичного трилера ілюструє твердження Мішеля Фуко про правосуддя як тотальний дискурс влади. Критика системи в юридичних трилерах сприймалася як данина свободі творчості, але за червоні лінії антиамериканізму ані Джон Грішем, ані його послідовники не заходили.

Книги цього жанру миттєво ставали бестселерами – популярність романів Джона Грішема, Скотта Турова, Філліпа Марголіна зумовлена звичною для американського суспільства цікавістю до адвокатів. Попри всю суперечливість ставлення до адвокатів, американці, як ніхто, схильні частіше звертатися до судів і обстоювати свої права, гарантовані Конституцією. Якби не загальноамериканський фетиш до тотального захисту своїх прав і свобод, жанр юридичного трилера не отримав би такий широкий відгук, оскільки й екранізації канонічних для жанру творів стали справжніми блокбастерами.

Основні риси жанру

Головний герой

молодий або досвідчений адвокат, рідше – прокурор, який веде кримінальну справу, що має до фіналу змінити його і його ставлення до професії.

Приклади: Мітч Макдір, «Фірма»; Расті Себіч, «Презумпція невинуватості».

Сюжет

концентрація на обставинах судових дебатів, із глибоким зануренням у внутрішній механізм системи правосуддя й адвокатської практики. Неочікувані сюжетні повороти бувають, але рідко.

Приклади: «Декілька хороших хлопців» Роба Райнера; «Вердикт» Сідні Люмета.

Динамічна оповідь, що тримає в напрузі аж до фіналу

Обрамлення сюжету любовною лінією, що відволікає від основної канви сюжету, але олюднює головного героя.

9 найкращих юридичних трилерів

12 розгніваних чоловіків

12 Angry Men, 1957 рік, реж. Сідні Люмет

Фільм Сідні Люмета за мотивами однойменної п’єси Реджинальда Роуза не потрібно зайвий раз представляти. Ця визначна стрічка стала не тільки першою в історії кіно юридичною драмою, але й одним із ключових післявоєнних кінотворів. Камерний фільм, що так і не зазнав успіху в рік прем’єри, досі не втратив свого безжального гуманізму, розглядаючи чесний судовий процес як алегорію суду людства над собою.

Відтворити відео
Відтворити відео

Нюрнберзький процес

Judgment at Nuremberg, 1961 рік, реж. Стенлі Крамер

Кінореконструкція реального Нюрнберзького процесу, яку, незважаючи на значний хронометраж (190 хвилин), дивишся на одному диханні. У цьому opus magnum Стенлі Крамер зібрав на одному майданчику цілий розсип зірок від Марлен Дітріх до Монтгомері Кліфта. «Нюрнберзький процес» – із тих юридичних драм, де історичне й загальнолюдське просуває весь виснажливий наратив картини.

Убити пересмішника

To Kill a Mockingbird, 1962 рік, реж. Роберт Малліган

Голлівуд вирішив екранізувати бестселер Гарпер Лі по гарячих слідах. Такий поспіх не завжди успішно закінчується, але з фільмом Маллігана вислів «книга краще» звучить некоректно. Між іншим, «Час убивати» Грішема й «Зелена миля» Стівена Кінга немало запозичили з роману Гарпер Лі, а фільм Маллігана швидко розійшовся на візуальні цитати, зокрема до Сідні Поллака і Френсіса Форда Копполи.

Відтворити відео
Відтворити відео

Вердикт

The Verdict, 1982 рік, реж. Сідні Люмет

Гострокритична судова драма Сідні Люмета, де одну з найкращих ролей зіграв Пол Ньюман, а сценарій за мотивами книжки Баррі Ріда, написав знаменитий драматург Девід Мемет. «Вердикт» узагалі далекий від будь-якої ідеалізації або ідеологізації. Люмет зняв однаково безжалісний фільм як про адвокатуру, так і про медицину, оголивши природу дикого споживацтва й цинізму в цих сферах.

Звинувачені

The Accused, 1988 рік, реж. Джонатан Каплан

Серед різноманітних юридичних трилерів жінок-адвокаток можна знайти мало. Узагалі, роль жінок у цьому жанрі настільки ж мінімізована, як і в реальності. Але є стрічка, без якої жанр не може бути повним – трилер «Звинувачені» (The Accused) Джонатана Каплана. Він поєднав жанрові тропи класичних судових драм та картин зґвалтування й помсти (rape&revenge) (сюжетно перегукуючися з трилером «Помада» (Lipstick) 1976 року).

Відтворити відео
Відтворити відео

Презумпція невинності

Presumed Innocent, 1990 рік, реж. Алан Пакула

Ніхто й ніщо не буває недоторканим, і трилер «Презумпція невинності» (Presumed Innocent) доступно занурює у світ кругової поруки та взаємного відбілювання всередині прокуратури. Алану Пакулі суперечить зайвий пафос, тому настільки безнадійно жорстким виглядає фінал цієї картини – не найкращої в біографії Пакули, але важливої для розвитку жанру.

Декілька хороших хлопців

A Few Good Men, 1992 рік, реж. Роб Райнер

Юридичні трилери в найбільш вдалих своїх зразках були творами викривальними, і «Декілька хороших хлопців» Роба Райнера, поставлені за однойменною п’єсою Аарона Соркіна (і його ж сценарієм), чи не найяскравіший кіновияв критичної інтонації жанру. Кіно про трагічні наслідки позауставних рішень на американській воєнній базі досягає своєї кульмінації в знаменитому пікіруванні лейтенанта Деніела Кеффі (Том Круз) із полковником Джессапом (Джек Ніколсон).

Відтворити відео
Відтворити відео

Фірма

Presumed Innocent, 1990 рік, реж. Алан Пакула

Незважаючи на те, що Джон Грішем і кінокритична спільнота визнали найкращою екранізацією його книжок картину «Дощовик» (The Rainmaker) Френсіса Форда Копполи, «Фірма» Сідні Поллака об’єктивно цінна як приклад класичного кіно про адвокатуру й усі її побічні наслідки. Мітч Макдір, альтер-его самого Грішема, потрапляє в пекло, де певний час йому комфортно і приємно, проте зворотний шлях для молодого ідеаліста виявиться надзвичайно небезпечним. Великий бізнес як мафія, нічого нового.

Майкл Клейтон

Michael Clayton, 2007 рік, реж. Тоні Ґілрой

Режисерський дебют знаменитого сценариста Тоні Ґілроя, що приніс йому премію «Оскар» за найкращу роль другого плану Тільди Свінтон. Трилер про безпринципного адвоката Майкла Клейтона, який буде змушений зробити переоцінку своїх ефемерних цінностей. Похмуре, тягуче й неспішне кіно Ґілроя начисто позбавлене будь-якої гламуризації адвокатської професії, тим більше головний герой і без того справжній адвокат диявола.

Відтворити відео

Законники на ТБ

Окремо хочеться зупинитися на серіалах про юристів та юриспруденцію, які ще більше посилили вплив жанрів юридичного трилера й судової драми на масову культуру. Першим у історії американського телебачення серіалом, присвяченим адвокатурі, став «Перрі Мейсон», що виходив на каналі СВS із 1957 до 1966 року. Герой серії популярних романів Ерла Стенлі Ґарднера спершу був персонажем радіоспектаклів, однак Перрі Мейсон став культовим у однойменному серіалі у виконанні Реймонда Берра. Серіал «Перрі Мейсон» на довгі роки став каноном для серіалів, присвячених адвокатській практиці, пов’язаній із розслідуванням кримінальних злочинів. Не дивно, що в 1985 році на екранах з’явилося шоу «Перрі Мейсон повертається», зняте в достатньо академічній манері, характерній для свого попередника.

На хвилі глядацького успіху «Перрі Мейсона», СВS у 1961 році запускає в ефір шоу «Захисники», що розповідає про батька та сина, які займаються адвокатською практикою. На відміну від відвертого душку нуару «Перрі Мейсона», «Захисники» не боялися висвітлювати найбільш важкі кримінальні справи в тогочасній Америці. Вони привертали увагу до злочинів на ґрунті расової ненависті, порушенні громадянських прав та насилля до жінок і дітей. Реальний підтекст був чи не в кожній серії шоу, що виходило до 1966 року, і визначило багато кліше для того ж «Закону й порядку» та його епігонів.

«Еллі Макбіл», «Юристи Бостона», «Мільярди», «Практика», «Форс-мажори», «Краще подзвони Солу» тощо – американське ТБ випускає неймовірно багато серіалів про адвокатів протягом 90-х, нульових і теперішнього часу. Навіть із урахуванням декількох провалів (як із серіалом «Ілай Стоун»), такі юридичні епопеї мають не менший попит, ніж колись екранізації відомих бестселерів про законників. У нульових роках гучних фільмів у цьому жанрі вже можна перерахувати на пальцях: «У чужому ряді» Роджера Мітчелла, «Особливо тяжкі злочини» Карла Франкліна, «Вердикт за гроші» Гері Фледера, «Перелом» Ґреґорі Гобліта, «Адвокат на лінкольні» Бреда Фурмана.

У пострадянських стінах серіали про адвокатів і прокурорів не тільки виглядають калькою зі західних зразків (причому достатньо посередньою), але й зовсім не відображають реалії власних країн. Необов’язковість наслідування законів у країнах колишнього СРСР робить телесеріали про хитрих адвокатів і чесних прокурорів сміховинними й відірваними від реальності. Проте, і режисерів рівня Сідні Люмета, Алана Пакули й шоуранерів рівня Девіда І. Келлі в нас також немає.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: