5 найкращих ролей Метью МакКонахі

Just keep living

Немає нічого гіршого для актора, ніж стати заручником того чи іншого амплуа. Безумовно, публіці подобається цей самий актор у звичному багато разів зіграному образі, втім стійке відчуття звички не дозволяє йому повністю розкрити весь свій акторський потенціал. Саме в такому досить одноманітному акторському амплуа на довгий час застряг Меттью МакКонахі. «Ед з телевізора», «Як позбутися хлопця за 10 днів», «Весільний переполох», «Любов та інші неприємності» – ці та ще деякі романтичні стрічки принесли МакКонахі широку популярність, при цьому в тіні залишалися його більш глибокі і цікаві ролі в незалежних проектах. Аж до недавнього часу, звичайно. «Моя перша помітна роль була у фільмі «Під кайфом і в сум’ятті». Це 1993 рік. І в ній мій герой говорить: «Just keep living» («Просто продовжуй жити»). Знаєте, з часом я прийшов до думки, що це найкраще кредо. Треба просто продовжувати жити. І тоді зрозумієш, як це робиться», – зізнавався актор в одному зі своїх інтерв’ю, до нинішнього часу ставши одним із найбільш характерних акторів Голлівуду.

Час вбивати

A Time to Kill, 1996, реж. Джоел Шумахер
Роль: Джейк Тайлер Брігенс

Екранізація дебютного юридичного трилера письменника Джона Грішема стала в 1996 році великим хітом прокату, зробивши Меттью МакКонахі справжньою зіркою класу А. Для самого актора це була перша головна роль у кар’єрі. «Моє життя змінив Джоел Шумахер, коли покликав мене у «Час вбивати». Раніше мені говорили «ні» по сто разів на дню, а тут раптом я отримав все і навіть те, про що не просив», – говорив актор пізніше.

13 розмов про одне

Thirteen Conversations About One Thing, 2001, реж. Джилл Спрехер
Роль: Трой

«13 розмов про одне» Джилла Спрехера виглядає фільмом-епігоном на тлі «Коротких історій» Роберта Олтмана і «Магнолії» Пола Томаса Андерсона. Проте, попри всю очевидність структурної вторинності наративу в фільмі чимало акторських вдач, серед яких і Меттью МакКонахі в ролі клерка Троя, що повільно сходить з розуму. Чи не найневідоміша картина, що загубилася навіть у фільмографії самого актора, в свою чергу відкриває практично весь акторський потенціал МакКонахі, що не боїться в цьому фільмі виглядати зовсім лякаюче.

Кілер Джо

Killer Joe, 2011, реж. Вільям Фрідкін
Роль: Кілер Джо Купер

Кілер Джо Купер у бенефісному виконанні МакКонахі в цій безкомпромісній адаптації п’єси Трейсі Леттса постає персонажем з іншого світу, іншої системи координат; він наче втілений Диявол, Сатана-спокусник, який у сто крат пробуджує всі людські пороки, однак і – парадоксально, але саме так – той, хто володіє хоч якоюсь мораллю (нехай витончено-жорстокою) серед дрібних і нікчемних людців. Роль загадкового кілера Джо стала, мабуть, найзначнішою в кар’єрі Меттью МакКонахі, після якої він лише закріплював новий успіх.

Далласький клуб покупців

Thirteen Conversations About One Thing, 2013, реж. Жан-Марк Валле
Роль: Рон Вудрафф

Рон (оскароносна роль Меттью МакКонахі) – спочатку стовідсотковий техаський ковбой, мужик, який не проти міцно випити, закусити і укласти в ліжко кілька місцевих дівчат легкої поведінки відразу – всього лише жертва обставин, фатальної п’яної випадковості, незручного сексуального експерименту, оповитого парами дешевого віскі і туалетним смородом. У фільмі з таким головним персонажем тема одностатевих відносин здається вторинною, не більше ніж штрихом до основної лінії драматургії, в якій домінують теми боротьби: із самим собою, із системою охорони здоров’я, із хворобою заради виживання і набуття чогось справжнього у сьогоденні. І МакКонахі з цією роллю справляється до остраху переконливо.

Роль: Раст Коул

У кар’єрі Меттью МакКонахі фільмів із креном в «південну готику» можна назвати кілька: «Зірка шерифа» Джона Сейлз, епатуючий «Кілер Джо» Фрідкіна, кілька вторинний по відношенню до нього «Газетяр» Лі Деніелса. «Справжній детектив» продовжує цю тематичну лінію в фільмографії МакКонахі, який як влитий вписується в моторошне, в’язке буття американського Півдня. Про свого героя в серіалі МакКонахі міркував: «Я чітко ідентифікував себе з Растом. Так, він одинак ​​на відміну від мене, але в ньому було щось, що мені обов’язково потрібно було зіграти. Мені сподобалося працювати над своїм героєм протягом півроку. І сподобалося, що замість суцільного екшену, як в кіно, ми могли дозволити собі присвятити декілька серій внутрішньому світу героїв, показати глядачеві, що це за хлопці, що вони із себе представляють».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

останні матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: