Виходець із знаменитої акторської династії, Луї Гаррель дебютував у віці шести років в картині «Запасні поцілунки» свого батька Філіпа у 1989 році. Втім, від першої ролі до другої пройшло багато часу, і до акторської професії Луї Гаррель повернувся лише в 2001 році, зігравши в метафільмі режисера Родольфо Марконі «Це моє тіло». До найгучнішої його ролі залишалося рівно два роки.
Мрійники
The Dreamers, 2003 рік, реж. Бернардо Бертолуччі
Роль: Тео
Моя мати
Ma mere, 2004 рік, реж. Крістоф Оноре
Роль: П’єр
Режисерський дебют французького кінокритика Крістофа Оноре, фільм «Моя мати», знятий за книгою Жоржа Батая, глядача не щадить, занурюючи його в прямому сенсі до ніцшеанської безодні, вибратися з якої нехай і можливо, але все ж малоймовірно. Провідну позицію в цій трансгресивній стрічці займає Ізабель Юппер, проте, граючи її сина, Луї Гаррель не знаходився у тіні актриси. На рівноправних умовах Юппер і Гаррель склали дует матері і сина, для яких єдиним правильним шляхом в житті стала дорога в нікуди, до повного саморуйнування. Гаррель, натомість, показав у цьому фільмі мало не всі грані своєї акторської майстерності, граючи майже на межі дозволеного.
Постійні коханці
Les amants réguliers, 2005 рік, реж. Філіп Гаррель
Роль: Франсуа
«Постійні коханці» Філіпа Гарреля, присвячені подіям травня 1968 року, цікаві в першу чергу в контексті злиття особистого і політичного в житті самого режисера. Гаррель-молодший грає в цій сентиментальній кіноподорожі до самого себе батька, на якого студентська революція 1968 року справила один із найбільших впливів. Декілька заримований із «Мрійниками», цей фільм, проте, максимально фіксує не характерні риси описуваного в картинах часу, але внутрішню суть учасників тієї революції, що згасла занадто швидко. Луї Гаррель в картині притягує до себе максимально багато уваги, але це навряд чи є чимось поганим.
Святий Лоран. Страсті великого кутюр’є
Saint Laurent, 2014 рік, реж. Бертран Бонелло
Роль: Жак де Браше
Молодий Годар
Le Redoubtable, 2017 рік, реж. Мішель Хазанавічус
Роль: Жан-Люк Годар
При всій суперечливості картини Мішеля Хазанавічуса заперечувати, що Годар у виконанні Гарреля відбувся, неможливо. Безперечно, для Луї Гарреля роль Жан-Люка Годара стала справжнім акторським викликом, бо ж сам прототип був не радий факту появи такої картини. «Мені здається, якщо ти добре знаєш Годара, його творчість, тебе цей фільм не образить, тому що у тебе свій особливий зв’язок з його генієм. Не треба боятися, що Мішель доведе тобі, хорошим був Годар чи ні, тому що це не сенс фільму», – говорив в інтерв’ю сам Гаррель, захищаючи картину і власне прочитання образу Годара.
