Улюблені жанри Одіара – кримінал і мелодрама, які він, не надто переймаючись, змішує у довільних пропорціях. «І моє серце завмерло» з першого погляду скидається на сімейну історію, але виявляється спорідненим до такого ж фільму-перевертня «Піаністка» Міхаеля Ганеке. Останній через музику і хворобливі стосунки головної героїні з матір’ю веде до витонченого та дещо декадентського дослідження її сексуальності, що впевнено прямує до категорії самотніх літніх жінок. Проте Одіару така відвертість чужа, він керується давньою максимою «особисте – це політичне», тож залежність його героя від батька, вимушена професійна жорстокість і давня тяга до музики делікатно розкривають чуйний бік його особистості. Враховуючи гіпермаскулінність персонажа, це одкровення можна вважати анітрохи не меншим за ганеківське. До речі, Одіар і тут залишається вірним собі: музиці, за яку так чіпляється герой фільму, його навчає азійка, котра майже не розуміє французької. Що ж, режисер ще не раз відмовить співгромадянам у праві бути носіями рушійної сили змін. Власне, найяскравішим прикладом цього стане вже наступний фільм.