Джош Бролін та Бенісіо дель Торо набили собі руки на бойовиках та трилерах, тому навіть з таким сценарієм їм легко вдається підкупити глядача своєю харизмою. Тим не менше, актори не можуть витягнути на своїх натренованих руках кон’юнктурний сценарій Шерідана. Та останньому знову ж таки потрібно віддати належне: він ще ніколи так сміливо не описував дійсність, відкидаючи зайвий пафос та політкоректність. В епоху Дональда Трампа, який обіцяє звести стіну між США та Мексикою, Тейлор Шерідан рішуче прописує сцени самознищення мусульман на килимах поряд із кордоном, а Солліма знімає загальним планом вибух супермаркету в Канзасі. Враховуючи антитрампівські висловлювання та настрої мало не всіх митців, які працюють в Голлівуді, стрічка з такими сценами може слугувати на користь дивних рішень президента Америки. З іншого боку, від правди тікати не варто – у США досить часто трапляються теракти з вибухами чи перестрілками у залюднених місцях. Шерідан та Соліма лише підкреслюють їхнє значення та реакцію суспільства і владних структур, які кидаються на винуватців з широко розкритими пащами.
Останні півгодини «Сікаріо 2» промовляються на якійсь абсолютно іншій інтонації. Не вдаючись у спойлери, лише натякнемо, що мотивація персонажів перевертається з ніг на голову, дія сповільнюється, а один персонаж робить нелюдські зусилля над собою, аби вижити. Однак навіть цей шматок не псує та не змінює враження від не надто потрібного сиквелу. Зміщення уваги на другорядних персонажів та свіжа інтонація таки зіграли на руку Стефано Соллімі. Схоже, що Тейлор Шерідан не надто хотів змінювати своїх персонажів і тому робив це через силу. Зрештою, якщо вам не набридла тема війни між ФБР та мексиканськими картелями у кіно, фільм неодмінно вартує перегляду. Та якщо перший «Сікаріо» зараховано до числа улюблених завдяки моральним дилемам персонажів та помірній небагатослівності, то стрічка Стефано Солліми пропонує різноманіття, яке припаде до смаку не всім.
