Спецпроєкт
Коротка історія демонстрації кіно: від Люм’єрів до Takflix
У грудні онлайн-кінотеатр українського кіно Takflix відсвяткував своє триріччя випуском застосунку для iOS. Окрім безпосередньо перегляду найкращих національних стрічок на телефоні, що стає дедалі актуальнішим під час тривалих блекаутів, він дозволяє транслювати фільми на телевізори та великі екрани.
Із цієї нагоди ми вирішили згадати, як розвивалися технології демонстрації кіно, а заразом – і практики кіноперегляду.
180 рік
Прапрапрапроєктор
Перші експерименти з рухомим зображенням почали проводити задовго до знаменитого показу братів Люм’єрів. Збереглися свідчення про китайський винахід, що датується 180 роком н.е та називається (дослівно) «труба, що змушує з’являтися фантазії».
За описом, він мав лопасті, що нагадували вентилятор. Коли вони оберталися з певною швидкістю, здавалося, що зображення рухається.
1879 рік
Мабуть, перший проєктор – зоопраксископ
Цим же принципом скористався і британський вчений англійський науковець Едвард Майбрідж у своєму пристрої зоопраксископі. Він обертав диск із зображеннями, що створювало ілюзію їхнього руху. Інколи його ще називають першим кінопроєктором, хоча, звісно, щодо цього можна вести дискусії.
«Рухомі картинки» Едварда Майбріджа
Кінескоп Едісона
1888 рік
Кінетоскоп – VOD Едісона
Прапрапрабатька Takflix та взагалі концепції приватного перегляду винайшов Томас Едісон. У 1888 році він представив чималу дерев’яну коробку під назвою «кінетоскоп».
«Кінетоскоп» швидко прокручував плівку на роликах, що створювало ілюзію безперервності зображення. Дивитися треба було у спеціальний окуляр.
У репертуарі VOD Едісона були спортивні й танцювальні номери та навіть шокувальна еротика. Вважається, що особливо обурив публіку фільм 1896 року – «Поцілунок». Водночас невідомо, чи справді стрічка спричинила такий скандал, чи обурила лише рецензента Джона Слоана.
«Поцілунок», Вільям Хейс. 1896 рік
1893 рік
Як українці (майже) створили кінематограф
Історія кіно могла би початися з України. У 1893 році винахідник Йосип Тимченко та його колега Михайло Фрейденберг створили «кінескоп». Цей пристрій дозволяв фіксувати на плівку рухомі зображення, перші з яких були зняті на Одеському іподромі.
Попри успішні випробування нового кіноапарату, з патентом щось не склалося. Тому офіційно Тимченко так і не став «батьком кінематографа».
«Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьйота», брати Люм'єр.
1895 рік
1895 рік
Поява кіно та публічних переглядів
Офіційною датою народження кіно вважається не винахід кінокамери, проєктора чи перша зйомка фільму. Це – дата першого публічного платного показу на великому екрані.
Його влаштували брати Оґюст та Луї Люм’єри 28 грудня 1895 року в Індійському салоні «Ґранд-кафе». У лайнапі було 10 фільмів тривалістю до 50 секунд, а фурор спричинила стрічка «Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьйота».
Варто додати, що до цього Люм’єри вже показували стрічку «Вихід робітників з фабрики» колегам-фотографам на спеціалізованій конференції. Саме після цього вони зрозуміли, що кіно привертає увагу, хоча особисто їх значно більше цікавила можливість зробити світлини кольоровими.
1896 рік
Публічні кіносеанси в Україні
Не минуло й року, як публічні кіносеанси з’явилися в Україні. Ними зайнявся ентузіаст Альберт Федецький, який у Харківському оперному театрі показав власноруч зняті документальні фільми.
До речі, Федецький, створив перший український римейк, де переосмислив гіт братів Люм’єрів. Серед фільмів, які він зняв у 1896-му був «Відхід потягу від Харківської станції». Десь потяг прибуває, а десь – відбуває.
«Запорізька січ», Данило Сахненко. 1911 рік
1895 – 1915 роки
Кіноперегляди до кінотеатрів
Перші публічні кіносеанси проводилися у водевілях, які вже приваблювали поціновувачів(-ок) дешевих розваг та легкого жанру. Фільми демонструвалися в перервах між виставами.
Доволі швидко з’явилася альтернатива з акцентом на кіно – ніколодеони (бум припав на 1906-1912 роки). Тут, навпаки, між короткометражками показували перформативні номери.
1927 рік
Звук, звук, звук
Експерименти зі звуковим кіно почалися ще у ХІХ столітті. Наприклад, тут можна подивитися на експеримент Діксона (працівника Едісона), який записав та наклав звук на відео ще в 1894 році. Глобально звук у кіно вже був завдяки тапер(-к)ам, які награвали мелодії на піаніно в залі під час показу. Але фактично звук увірвався лише в 1927 році з фільмом «Співак джазу» – шовіністичною, не дуже якісною, але до біса популярною картиною.
Не ведіться на те, що це перший звуковий фільм – до цього вже був «Дон Жуан» (1926) та низка коротких метрів. Але про «Співака джазу» варто говорити з точки зору картини, що популяризувала технологію та яка однією з перших синхронізувала зображення, музику й діалоги.
1915 рік
Нарешті, поява норм кінотеатрів
Революція сталася у 1915 році. Коли повнометражне кіно почало захоплювати світ, знадобилися вже спеціалізовані зали. З’явилися «делюкси» (Deluxe theater) та, власне, звичні нам кінотеатри з величезною посадкою. Так, у зал могли вмістити декілька тисяч людей.
«Земля», Олександр Довженко. 1930 рік
«Ентузіазм. Симфонія Донбасу», Дзиґа Вертов. 1931 рік
1931 рік
Перший український звуковий
Україна, яка перебувала у складі срср, дещо відставала зі звуком. Перше звукове кіно в нас створили лише в 1931 році. Це був «Ентузіазм. Симфонія Донбасу» Дзиґи Вертова. Режисер вкотре намагався звільнити кіно від зайвого – акторів, сценарію й мистецької інтенції – та зафіксувати життя простого трудового люду. Попри художню майстерність та історичну цінність, цей фільм також один із камінців, які створили міф про «Донбас».
1933 рік
Як впоратися з гучними малюками — автокінотеатри
Бум автокінотеатрів (drive-in) станеться в 1950-1960-х, паралельно з розвитком широких екранів та бажанням Голлівуду відірвати людей від тєлєка.
Утім, вважається, що перший драйв-ін з’явився в 1933 році у Нью-Джерсі. Як часто водиться, відлік ведеться від дати реєстрації патенту, який належав Річарду Голлінґсхеду-молодшому.
За легендою, він створив перший автокінотеатр для своєї матері, а рекламував технологію як сімейні перегляди, де раді навіть галасливим дітлахам. Де-де, а тут вони нікому сторонньому не заважатимуть.
1934 рік
Поява телебачення
У 1934 році продали перший телевізор – Telefunken. Із цього моменту можна вести відлік історії комерційного телебачення. Ця технологія здавалася несерйозною конкуренткою для кінотеатрів, але саме з неї (у форматі кабельного телебачення, що з’явилося у 1950-х) виросли сучасні стримінги.
Гічкок взагалі так висловлювався про ТБ: «Телебачення схоже на винахід сантехніки для дому. Вона не змінює людських звичок. Вона просто тримає їх у домівках».
Хоча його зневажлива думку багато хто поділяли, кіно зрештою змушене було шукати якісь «заманухи» для глядачів.
1962 рік
Як в Україні освоїли широкий екран
Згодом широкоекранне кіно з’явилося й в Україні. У 1962 році вийшла пригодницька стрічка Тимофія Левчука «Закон Антарктиди». За сюжетом, вона розповідала про радянських полярників, які допомагають бельгійським колегам, що потрапили в авіакатастрофу. Є дані, що фільм потім показували в прокаті Фінляндії й Мексики.
«Закон Антарктиди», Тимофій Левчук. 1962 рік
1950-ті роки
Широкі екрани проти малих
У 1950-х Голлівуд почав переживати кризу. З одного боку, люди призвичаїлися до телебачення. З іншого, місцева кіноіндустрія, обмежена кодексом Гейза, програвала в очах глядачів(-ок) вільнішому європейському кіно. Повністю кодекс цензури знесуть лише у 1968 році.
То що ж робити? Треба було давати унікальний експіріенс, і його втіленням став широкий екран. Спершу своє рішення запропонувала компанія Cinerama (1952, співвідношення сторін 2.59:1), а згодом прийшов CinemaScope (1953, співвідношення сторін 2,40:1). Вони змінили золотий стандарт Голлівуду, яким був формат екрана 1.375:1 та відкрили шлях для майбутніх епох пеплумів (історичні фільми, присвячені подіям стародавньої історії) та блокбастерів.
«Камінний хрест», Леонід Осика. 1969 рік
1977 рік
Трушні VOD
Поки нові формати чубилися між собою, у США з’явився Video Station – прокат касет. Це вже прямий попередник стримінгів та на 100% справжній Video-on-demand (відео на запит).
Власник, Джордж Аткінсон швидко зрозумів, що 50-70 доларів за касету – це великі гроші, й платити їх захочуть не всі. Тому придбав фільми студії 20th Century Fox, які ризикнули піти назустріч новим технологіям і зробили на Betamax і VHS 50 релізів, та почав здавати в аренду по 10 доларів за штуку.
1976 рік
Перша велика війна відеоформатів
У 1975 році компанія Sony випустила касету з магнітною стрічкою – Betamax. Доволі швидко в неї з’явилися конкуренти – VHS від JVC та Video 2000 від Philips and Grundig.
Почалася війна форматів, де основна боротьба точилася між Betamax, які якісніше записували відео та VHS – дешевшою технологією. Свою роль зіграло ще й те, що Betamax були закритою системою, як-от Apple, а VHS можна було програвати на відеомагнітофонах різних виробників.
«Вавилон XX», Іван Миколайчук. 1979 рік
«Той, хто біжить по лезу», Рідлі Скотт. 1982 рік
1996 рік
Як DVD почали захоплення світу
VHS були улюбленим форматом 1980-х та частини 1990-х, але про них швидко забули після появи DVD. Технологія, яку зарелізили в 1996 році запропонувала не лише кращу якість відео, – це був абсолютно новий досвід перегляду зі зручним керуванням.
Популярності DVD сприяли перші вдалі релізи, які відбулися на базі технології. Серед них були фільми «Маска», «Той, що біжить по лезу», «Сім» тощо.
До речі, у 1997 році заснували компанію Netflix, яка зробила ставку саме на DVD-формат, ігноруючи популярні тоді VHS. Їхня модель DVD за підпискою згодом перейшла й на однойменний стримінг.
«Фучжоу», Михайло Іллєнко. 1993 рік
2003 рік
3D: кіноіндустрія завдає удару у відповід
Як колись широкі екрани, так і технологія 3D дала потужну мотивацію дивитися кіно саме в кінотеатрі, а не вдома. Першою вагомою ластівкою в цій боротьбі став док «Привиди безодні: Титанік», знятий Джеймсом Камероном. У нього режисер пробував межі нової технології, щоби підготуватися до майбутнього «Аватару».
Також у 2003-му вийшла картина «Діти шпигунів 3D: Кінець гри», яка хоч і виглядала дивно з точки зору візуалу, однаково давала глядач(-к)ам щось, чого вони досі не бачили.
«Аватар», Джеймс Кемерон. 2009 рік
«Мої думки тихі», Антоніо Лукіч. 2019 рік
2005 рік
Від Netflix до Takflix
Епоха стримінгів розпочалася з широкосмуговим інтернетом. Першими потенціал нової швидкості передачі даних зрозуміли творці YouTube. Досить швидко в цей потяг стрибнув Netflix (2007) та Hulu (2008).
Відтоді виникло багато стримінгів, але з них тільки Takflix вдалося зібрати найбільшу базу українського кіно. А з додатками для iOS та Android дивитися її стало ще легше.
Онлайн-кінотеатр Takflix.com заснований кінорежисеркою Надією Парфан. Він почав роботу 31 грудня 2019 року і на сьогодні зібрав найбільшу легальну колекцію якісного українського кіно онлайн.
Кінотеатр 10% з продажу кожного квитка перераховує у фонд «Повернись живим», а 50% з решти віддають творцям або правовласникам.
Фільми з бібліотеки можна дивитися через застосунки для iOS та Android.
Застосунок Takflix іOS створений за підтримки Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut. Раніше Фонд також підтримав розробку застосунку Takflix для Android, що вийшов у лютому 2022 року.
Матеріал створено за підтримки
