«Літо» Кирила Серебреннікова: Як ми зайшли в «Кіно»

Останні романтики Ленінграду співають пісні на початку 1980-х

Вихід байопіків про улюблених музикантів – це завжди болісне видовище. А якщо це ще й фільм про героя-поета, то набратися сміливості для зйомок ще важче. Кирило Серебренніков не боїться труднощів. Та чого йому власне боятися? Перебуваючи під домашнім арештом, він встигає займатися постановками в театрі та закінчити монтаж одного зі своїх найкращих фільмів-мюзиклів. Так-так, це ми про стрічку з Майком Науменком та Віктором Цоєм, стрічку із зібранням акторів, які змушують повірити у малоймовірне – автори пісень теж можуть бути людьми зі своїми звичайними проблемами, переживаннями та бажаннями.

Перш за все «Літо» – це кіно, зроблене з любов’ю до прототипів головних героїв. Вже згодом творці фільму поступово знімають нашарування недоторканості з Цоя та Науменка. Серебренніков робить це спершу наспівуванням пісень, на кшталт «Passenger» Іггі Попа чи «Psycho killer» від Talking Heads у громадському транспорті, та потім у кадр вривається трикстер, що знімає напругу зламом четвертої стіни – мовляв, заспокойтеся, нічого з цього не правда.

У стрічці музиканти і справді живіші за написи про них на стіні. Однак не варто сприймати всю історію за чисту монету. Врешті-решт, Кирило Серебренніков ще з часів «Зображуючи жертву» вміло міксує реальність із фантазією. Цього разу дослідам піддалися саме музичні номери, які нагадують стиль коміксів «Скотта Пілігріма проти всіх».

Ще однією перевагою «Літа» над рештою російських (і не тільки) байопіків можна вважати його універсальність. Романтизація доби, хоч і умовна, але змушує глядача відчути через чорно-білу плівку, як писали (тепер вже) класики. Звісно, у фільмі присутні вкраплення «совкових» комісій, яким радять слухати тексти пісень гурту «Кіно» та «Зоопарк» через призму гумору, але Серебренніков не акцентує на цьому. Він пожертвував зображенням автентичного СРСР задля свого напівтеатрального мюзиклу.

Події відбуваються у Ленінграді 1981 року. Знайомство музиканта Майка Науменко з молодим та скромним співаком Віктором Цоєм змінює ставлення обох чоловіків до життя, до власних друзів та, можливо, до музики. Хтось дихає вільніше, а комусь приємніше стояти промоклим під дощем з пляшкою добротного віскі та слухати пісні. Початок чорно-білого фільму налаштовує на настроєве кіно про культуру вісімдесятих, Серебренніков неначе гукає свого глядача до себе, щоб переговорити на кілька слів. Потрібно відкинути будь-який зашкарублий сакральний блиск з улюблених музикантів та віддатися фантазії, яку створив режисер.

За досить схематичним сюжетом ховається історія кохання – першого і водночас останнього для когось. Головним героєм варто вважати Майка Науменко у виконанні Романа Білика (Рома Звєрь), який, мов персонаж чорно-білого нуару, намагається знайти у собі бодай якусь емоцію, що сподвигне митця на створення свого полотна. Попри свою репутацію енергійного рокера, актор точно та тонко відчуває свій образ героя-романтика без музи. Кумедним та іронічним стало й ігнорування режисером будь-якої критики в бік актора Тео Ю, який зіграв Цоя. Знову ж таки завдяки зламу четвертої стінки, яка з кожною хвилиною фільму все частіше падає між персонажами та глядачами.

Кепкування з канонів байопіків і позбавлення сакральності героїв доби знімає з фільму будь-який обов’язок бути карикатурним та шаблонним в дусі «народився-полюбив-помер». Серебренніков жодного разу не впадає в патетичність чи банальність. Його кінопоезія може, врешті-решт, стати культовою, за якою потягнуться й інші режисери, адже натхнення режисер шукає не у напіврозвалених «хрущовках», а у запилених та подряпаних старих платівках з Девідом Бові та The Smiths. Дивитися таке кіно неможливо без посмішки чи сліз. Воно потребує від глядача відкритості до експериментів, дає можливість поспівати у кінотеатрі улюблені пісні вголос. Такі щирі фільми-фантазії виходять вкрай рідко, тому, якщо й зізнаватися у любові до кумирів, то робити це лише на великому екрані.

Лето
2018
режисер: Кирило Серебренніков
жанр: байопік
у головних ролях: Тео Ю, Рома Звєрь, Ірина Старшенбаум

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

останні матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: