Дебютна картина японського режисера Сінья Цукамото «Тецуо – залізна людина» має велике значення для світового кіберпанку. Вона являє собою хтонічну суміш перверсивного насильства і жахів постіндустріального суспільства. Перший фільм про Тецуо став по-справжньому культовим серед синефілів дев’яностих, а Цукамото – безперечним лідером японського кіберпанку, очищеного від всякого прихованого гламуру. «Коли я зробив першого «Тецуо», я не знав слова «кіберпанк». Я просто читав андеграундні журнали, і тоді мені спала на думку ідея трансформації. Але до часу створення другого «Тецуо» з’явилися великі кіберпанкові фільми. Тоді ж мене почали запрошувати на великі міжнародні кінофестивалі. Моя тема універсальна, але фестивальні люди сказали: ти робиш кіно про Токіо. І ось я зрозумів, що хочу робити фільм в Токіо і про Токіо. Перші два фільми трилогії розповідають в основному про взаємовідносини між людяністю і технологіями. Якщо між ними немає балансу, то буде занадто багато насильства. У третьому «Тецуо» для мене дуже важлива ідея війни. Солдати Другої світової майже всі вже померли, а тим, хто застав війну в дитячому віці, теж вже за сімдесят. Тому пам’ять про війну поступово зникає, люди не сприймають війну як певну реальність. Але у мене є страх перед війною, мій особистий страх. Взагалі після народження дитини мої страхи стали набагато, набагато більше», – зізнавався в інтерв’ю режисер.