У фільмі Содерберга йдеться про жінку з літературним іменем Сойєр, яка традиційно спалює мости та втікає від минулого. У її житті раніше існував справжній сталкер, тому вона змінила роботу та місце проживання, але чи змогла вона змінити свідомість? У «Не в собі» режисер практично одразу відповідає на це питання і мучає бідолашну Клер Фой сумнівами, які вже давно зрозумілі глядачі. Найцікавішим у стрічці видається формат: маркетинг та медіа вельми влучно форсували тему зйомок на iPhone, і цьому є цілком логічне пояснення.
Кіно про сталкеринг мусить мати додатковий підтекст. Содерберг надає цій темі нового виміру, коли створює навколо напівбожевільного персонажа не класичні рамки кіноекрану. Він знімає кіно на мобільний телефон Apple, і він стає це елементом сталкерингу, як і поза екраном. Йому не надають переваги у кадрі з головними героями. Навпаки, вони частіше використовують провідні телефони, ніж стільникові. Разом із тим, у зовнішньому вигляді прохолодна цифрова картинка з жовтим відтінком додає фільму відчуття панічної атаки. Звісно, режисер вбачає у зйомках на телефон радше нову технічну можливість створювати кіно швидше та простіше, адже навіть монтаж тепер забирає менше часу, ніж зазвичай. Та і лінзи на телефоні змінювати виходить швидше, ніж на кінокамері. Однак лише саме уявлення про те, що Содерберг по суті займається тим самим сталкерингом з iPhone та змушує глядача стати частиною цього досвіду, створює навколо «Не в собі» тривимірний ефект із саспенсом, що візуально не поступається найкращим фільмам Гічкока.
Окей, знімати кіно на телефон – це точно не інновація, адже раніше зйомками на iPhone свого часу гралися Мішель Гондрі, Шон Бейкер та Пак Чхан-ук. Ці автори використовували телефон для спрощення виробництва фільму, але разом із тим картинка з телефону додала їхнім стрічкам непідробного стилю. Найголовнішим усвідомленням після перегляду їхніх фільмів стає розуміння, що таке кіно не скидається на аматорське. Хоча Содерберг знімає переважно зі штативу, уникаючи рухливого зображення, що часто видається життєво важливим для саспенсу та і для жанру трилеру загалом, ефект присутності лише збільшується.
Трейлер фільму «Нічна риболовля: життя, повне злетів і падінь» Пака Чхан Ука
Трейлер фільму «Поворот» Мішеля Гондрі
Трейлер фільму «Мандарин» Шона Бейкера
Для режисера рішення знімати на телефон це вже не просто справа техніки, але і креативний вибір. В історії про сталкеринг та божевілля iPhone уособлює підкресленість самої ідеї про переслідування. В епоху популярності соціальних мереж без продукції Apple власне сам ризикуєш стати об’єктом якщо не насмішок, то небажаного стеження. «Не в собі» завдяки такому інструментарію видається вуайеристичним висловлюванням про приватність, якої важче досягти за допомогою звичайних камер. Стівен Содерберг у різноманітних інтерв’ю наголошує, що не кине ідею знімати на такі камери, бо відчуватиме зраду по відношенню до знахідки. Важко з ним не погодитися – аби лише режисер знаходив сюжети, гідні для такого втілення.
