Активна фаза війни відсунула багато проблем на задній план, але не емоційне вигорання. З ним часто стикаються волонтер(к)и, які почали працювати на перемогу з перших днів війни, представники(ці) творчих професій та навіть військові.
Про те, як з цим дати раду вам розкажуть психотерапевт(к)и та психологи(ні). Ми ж зі свого боку теж не стоятимемо осторонь та порадимо добірку тематичної та терапевтичної анімації на тему емоційного вигорання та творчої кризи.
Мова йде про проєкт «ВСЕ ГАРАЗД» від кінофестивалю сучасної анімації LINOLEUM, фільми з якого ви можете на MEGOGO із 7 до 11 вересня. Отже, починаємо сеанс.
«Літній дощ»
реж. Юлія Скала та Оскар Якобсон
Комусь від дощу стає легше, а когось накриває хвиля апатії та бажання закутатися у ковдру. Останній стан ідеально схопили автор(к)и «Літнього дощу», де показано як дощ впливає на психоемоційний стан героїні. Дощова вода поступово перетворюється на сльози і стає катарсисом і для дівчини, і для глядачів(ок).
«Прокрастинація»
реж. Джонні Келлі
Можливо, ви зараз читаєте цей текст, тому що прокрастинуєте і це нормально. Як ще може проявлятися прокрастинація? В однойменному фільмі Джонні Келлі робить прямо наукове дослідження. Багато-багато форм прокрастинації в одній роботі – що може бути краще для того, щоб витратити 4 продуктивні хвилини?
«Великий Недолік»
реж. Катрін Лепаж
Годинник втомлюється йти, а гепард вибивається з сил на колесі, яким біжить. Це все образи тривожності, яка приходить разом із прагненням до довершеності та пошуків щастя, що нам нав’язує суспільство. Ймовірно ви не отримаєте з цього фільму рецепта виходу з цього стану, але порефлексувати зможете.
«Розмови з китом»
реж. Анна Само
Творчість часто прагне до публічного визнання. Але як його отримати, якщо десіжн мейкери постійно шлють відмови? Це кіно буде надзвичайно болючим і водночас терапевтичним для кожного/кожної, хто намагався подати плоди своєї праці на будь-який конкурс чи розгляд «авторитетам».
«Досить»
реж. Анна Манцаріс
Коротка замальовка про агресію, яку породжує рутина та про те, як би ми її хотіли вимістити. Зважайте, що під час роботи над цим фільмом жоден(на) з персонажів(ок) не постраждали насправді.
«малювала не малювала малюю»
реж. Енджел Ву
Займатися улюбленою справою – не означає, що ви не вигорите. На жаль. Енджел Ву знає це і намагається показати як така бажана творчість перетворюється на тягар і будь-який творчий імпульс просто зникає. Втім, це не означає, що камбеку не станеться.
«Копирсатися в собі»
реж. Ченьхуа Ян
Практика самокопирсання може бути дуже корисною та розповісти вам щось нове про себе. Втім, часто це перетворюється на Self Scratch (така оригінальна назва твору), тобто, на постійне свербіння та самокаліцтво. Це кіно буквально покаже як деструктивна невпевненість у собі перетворюється на розуміння та внутрішній спокій. А відтак – і можливість любові.
«Інертність»
реж. Якуб Кжишпін
День, коли все не вдається – знайома ситуація? «Інертність» гіперболізує цю проблему та дає поглянути на неї зі сторони. Зрештою, такий стан справ не може тривати вічно і найкраще це розумієш, коли спостерігаєш за побутовими негараздами зі сторони.
«Я в нормі?»
реж. Йен Лі-Ен Чен
Такі речі як стан та досвід не завжди можна передати візуальними засобами. Автор «Я в нормі?» і не намагається. Він будує свою експериментальну абстрактну оповідь на звуках, що почув під час творчої подорожі. Після перегляду ви точно знатимите як автор фільму себе почував, а також, можливо, станете уважними до звуків довкілля, що впливають на вас.
«Пандикуляція»
реж. Якоб Айрінг та Конрад Ємлі
Пан-ди-ку-ля-ці-я – процес потягування (часто супроводжується позіханням). Він знайомий кожному та кожній, хто брав участь у робочих зустрічах, а також відчував себе зайвим/зайвою на тому чи іншому святі життя. Ви вже давно практикували пандикуляцію, а тепер матимете візуальну пам’ять, що допоможе ввести слово у лексикон.
«Граючи смерть»
реж. Марґаріда Мадейра
Страх втрати ідентичності – один із тих екзистенційних страхів, які не відпускають нас протягом всього життя. А під час війни за неї – тим паче. Стрічка Марґаріди Мадейри надзвичайно актуальна в умовах протистояння з очевидним ворогом та через злети і падіння абстрактного героя підштовхує нас до глибокої рефлексії про те, хто ми і що нас робить нами.
«Галочка»
реж. Фаб’єн Прісс та Левін Тамой
Коли справи поглинають нас, ми забуваємо про справді важливе. Режисерка стрічки «Галочка» критикує завантаженість та обсесивність продуктивності у своєрідній манері з елементами чорного гумору. Згадайте цю роботу, коли наступного разу казатимете друзям: «Я зараз палаю».
«Привіт! Як справи?»
реж. Ґайя Ґрандан-Мензилевська
Болючу саморефлексію можуть породжувати будь-які дрібниці. Інколи достатньо необов’язкового запитання: «Як справи?», і все – процес запущено. Авторка дещо іронічно занурює нас у глибини самокопання, але спостереження за цим процесом має терапевтичну дію, адже розумієш, що до всього можна ставитися легше. Принаймні, це один із можливих висновків.
