У травні 2018 року Крістофер Нолан приїде на Лазурове узбережжя показувати відреставровану версію улюбленої «2001: Космічної Одісеї» Стенлі Кубрика, з яким його часто порівнюють. Найбільше паралелей, звісно ж, знаходять із «Інтерстелларом» завдяки темі космосу, хоча насправді Кубрик видається більшим мізантропом. Нолан же полюбляє гратися з часом та простором, але глибоко всередині його сюжетів завжди зарите кохання, неможливе з кількох причин, які поступово зникають. Це стосується передусім і «Пам’ятай», і «Початку», і того ж таки «Інтерстеллару». Після успішної прем’єри свого другого повного метру на Венеційському кінофестивалі режисера знайшов такий же любитель кіно та техніки Стівен Содерберг, який пролобіював йому місце у «Безсонні» – ремейку норвезького трилера, від якого залишився у захваті навіть автор оригінальної стрічки. Після таких успіхів студія Warner Bros. ризикнула дати Нолану режисерське крісло на перезапуску франшизи про Бетмена, яка ледве дихала після знущань Джоеля Шумахера. І знову перемога у прокаті.

Творчу свободу Крістофер використав з усією терплячістю, адже не поспішав знімати лише блокбастери із супергероями. В перервах між трилогією про Темного лицаря він встиг зануритися у XIX століття («Престиж») та створити найбільш популярний образ Леонардо Ді Капріо серед користувачів інтернету («Початок»). Навіть після кількох номінацій на «Оскар», «Золотий глобус» та «BAFTA»режисер не втомлюється доводити своєю фільмографією, що його цікавлять історії та конструкції більше, аніж будь-які нагороди світу. У 2015 році Нолан зняв документальну короткометражку про братів Квай – американських режисерів, які експериментують з анімацією та ляльками. У 2017 році Крістофер зайшов настільки далеко, що дозволив собі зняти цілком британське військове кіно з голлівудським бюджетом без головного героя і у трьох різних часових рамках. Результатом виявилося найприбутковіше кіно про Другу світову війну.