Хто це така: Кіра Муратова

Синдром Муратової
Кіра Муратова
дата народження: 5 листопада 1934 р.

Кіра Георгіївна Муратова народилася в 1934 році в румунському місті Сороки, Бессарабія. Отець Юрій Сорокін – секретар підпільного обкому компартії Румунії – гине під час війни в складі партизанського загону. Членом компартії (а багато пізніше міністром культури Румунської республіки) була і мати Кіри Георгіївни. «Після війни мені було 12 років. Мама працювала в міністерстві культури, у них навіть було приміщення, де дивилися іноземні фільми та приймали рішення: купувати чи не купувати. Якось мама дала мені пропуск, з яким я могла пройти в будь-який кінотеатр міста Бухареста, і я часто там бувала після школи. У перервах у фойє відбувалося маленьке шоу: співали, показували фокуси. Так я вперше побачила Петра Лещенка. Запам’ятала, як він співав з дівчиною: «Я сумую за батьківщиною, за рідною своєю стороною». Лещенко був уже зовсім старий, коли переїхав до Румунії, де відкрив свій ресторан. Там він і загинув. Його посадили в тюрму і, загалом, згноїли», – згадувала Кіра Муратова в одному з інтерв’ю.

Кинувши навчання на філологічному факультеті МГУ, Кіра Муратова надходить у ВДІК, на режисерський факультет під керівництвом видатного постановника Сергія Герасимова й актриси Тамари Макарової. А в 1961 році, вже одружена з режисером Олександром Муратовим, Кіра Георгіївна починає працювати на Одеській кіностудії. У 1962 році виходить перша кіноробота режисерського подружжя – короткометражна мелодрама «Біля крутого яру», а два роки потому – виробнича драма «Наш чесний хліб». Наскрізь просякнутий ідеологією, фільм «Наш чесний хліб» здатний зацікавити хіба що тим, як ходульний, картонний сценарій завдяки самобутньому візуальному режисерському стилю став хоча б відносно живим та справжнім.

У 1967 році Кіра Муратова вже без участі чоловіка знімає «Короткі зустрічі» – неквапливу, натхненну французькою новою хвилею мелодраму, яка стала для Муратової ще й першим і єдиним досвідом акторської гри. Тим більше що роль у Кіри Георгіївни в «Коротких зустрічах» була однією з головних, а її екранними партнерами в цій історії любові трьох абсолютно різних людей стали Володимир Висоцький і дебютантка Ніна Русланова.

1971 рік стає поворотним в режисерській кар’єрі Муратової. Її нова картина «Довгі проводи» викликала масу розбіжностей в Держкіно та з боку Одеської кіностудії (підсумком цих скандалів стали звільнення директора Одеської кіностудії і голови Держкіно України), і фільм було покладено на полицю, а вийшов він у широкий прокат лише наприкінці 80-х. Конфлікт на студії привів до того, що з Одеси Кіра Муратова, визнана чиновниками від кінематографа профнепридатною, переїхала до Ленінграда, де тривалий час працювала бібліотекаркою, лише наприкінці 70-х приступивши до роботи над своєю новою стрічкою. На Ленфільмі Муратова зняла картину «Пізнаючи білий світ», про яку вона говорила: «Як на мене, це найбільш вражаючий мій фільм. Для мене краса, яку я прямо відчуваю, – це будівництво. Тому що це ще не ратифікована краса. Місто з його архітектурою – про нього все відомо. Як і про натюрморт, інтер’єр. А будівництво ще не має своїх правил гармонії, встановлених давно і назавжди образотворчої та всілякої іншої культурою. Ось там є свої закони: це красиво, а це немає. Будівництво не піддається цьому розгляду. Вона постійно в русі. Ось кран, а там прірва. Тут дороблена стіна, а тут що? Щось виникає, але його немає. Але воно виникає, але його немає. Але воно весь час виникає, але його немає. І так це хвилююче було весь час». По суті, Муратова в цьому піддала деконструкції жанр радянського виробничого кіно, вилучивши з тіла фільму кісту прямолінійної ідеології, тому фільм «Пізнаючи білий світ» не уникнув звинувачень у спотворенні радянської дійсності.

фільмографія
1958 — «Весняний дощ»
1961 — «Біля крутого Яру»
1964 — «Наш чесний хліб»
1967 — «Короткі зустрічі»
1971 — «Довгі проводи»
1972 — «Росія»
1978 — «Пізнаючи білий світ»
1983 — «Серед сірих каменів»
1987 — «Зміна долі»
1989 — «Астенічний синдром»
1992 — «Чутливий міліціонер»
1994 — «Захоплення»
1997 — «Три історії»
1999 — «Лист в Америку» (короткометражний)
2001 — «Другорядні люди»
2002 — «Чеховські мотиви»
2004 — «Настроювач»
2004 — «Довідка»
2007 — «Два в одному»
2007 — «Лялька»
2009 — «Мелодія для шарманки»
2012 — «Вічне повернення»

Піком опали Кіри Муратової став фільм «Серед сірих каменів», який в чорновому варіанті мав назву «Діти підземелля». Керівництво Держкіно України категорично зажадало прибрати з фільму ряд сцен. Не менш категоричною була і Кіра Муратова: «Фільм почали шматувати. Я знаю, що чиновники дуже не люблять, коли режисери прибирають своє прізвище з титрів, і пообіцяла це зробити. Мені сказали: “Ну і прибирайте! Яке поставити?” Тоді в злості сказала: “Так яке хочете – Іванов, Петров, Сидоров!” І вони поставили Іван Сидоров. І поклали порізаний фільм на полицю».

Гласність та перебудова дозволили Кіру Муратову зняти програмний фільм «Астенічний синдром», що став на той час першим радянським фільмом, в якому прозвучала нецензурна лексика. А дев’яності та нульові стали для постановниці найбільш плідними, адже трохи більше ніж за 20 років роботи в незалежній Україні Кіра Муратова зняла такі фільми, як «Захоплення», «Три історії», «Чеховські мотиви», «Настроювач». У дев’яностих роках починається співпраця Кіри Муратової з акторкою Ренатою Литвиновою, яка зіграла в шести стрічках постановниці. Журналістці Катерині Писарєвій Литвинова казала: «Перше враження від неї – те, як вона пронизливо дивилася і яка була добра і весела водночас. Кіра в мене завжди вселяла якусь радість, це було незрозуміло – чи вона мене дуже дивувала, навіть критикою, настільки вона була парадоксальною».

Свій останній фільм Муратова зняла в 2012 році. «Вічне повернення» стало метафільмом, майстерним кіно про кіно, в якому, здається, Кіра Муратова максимально точно відрефлексувала весь свій життєвий та творчий досвід. Конфлікт на Донбасі Муратова коментувала так: «З часом впаде режим Путіна. Так завжди трапляється в сучасній історії. Все цвіте, розквітає, а потім нападають – і зникають без особливих слідів. Я взагалі пацифістка, проти війни. Але якщо тебе по голові б’ють, і ти повинен відповідати … Я проти того, щоб люди вбивали один одного. Це не ново. Давно існує таке бажання. Нічого не змінюється. Відбувається одне і теж – вбивство, але паралельно з цим, і мене завжди це дивує, існує мистецтво, література, якісь міркування про добро і зло. І це все нормально».

Вибрана фільмографія

1967

Короткие встречи

жанр: романтична драма
у головних ролях: Кіра Муратова, Володимир Висоцький, Ніна Русланова

Короткі зустрічі

У центрі сюжету стрічки – любовний трикутник, що складається з геолога Максима, його дружини Валентини та Наді, несподіваної коханки Максима. Занадто жирних акцентів на радянську дійсність часів «відлиги» Кіра Муратова не робить, максимально висмикуючи стрічку з тодішньої політичної та соціальної реальності. Звичайно, тема геологів в шістдесяті роки в СРСР була, що називається, модною, проте для самої суті стрічки, сценарну основу якого склали розповіді письменника Жуховицкого, це було вже не так уже й важливо.

«Короткі зустрічі» захоплюють інтимністю свого оповідання і відсутністю драматургійно прохідних моментів. Муратова зняла концентроване кіно, яке ні разу не скочується в сентиментальність і дидактику. Нерадянська сутність фільму проявляється ще й в тій відчутній, вибуховий навіть чуттєвості, яка присутня в загальних сценах Наді та Максима.

1971

Долгие проводы

жанр: мелодрама
у головних ролях: Зінаїда Шарко, Олег Владимірський, Юрій Каюров

Довгі проводи

«Довгі проводи» абсолютно не намагаються ретушувати дійсність, і ярлик соцреалізму до цього фільму не може застосовуватися за замовчуванням. Історія матері, яка надмірно опікала свого сина, але у відповідь з його боку отримала лише невдячність, символічно зрівнюється з образом країни, держави, яка своїх громадян позбавило головного – свободи. Крізь щільну тканину особистого, побутового оповідання так і визирає безперечний авторський нонконформізм режисерки, тому нападки на фільм з боку держчиновників виглядають ще більш прозорими.

У самому фільмі головний акцент зроблено на образі Євгенії Устинової, син Саша все ж є героєм, який лише доповнює її. Сильна материнська любов до сина зробила її внутрішньо вразливою і в певні моменти сліпою, такою, що не помічає очевидної шкоди від власних методів виховання. При цьому в умовах радянської дійсності їй самій за визначенням не могло бути просто, оскільки мати-одиначка в СРСР була об’єктом очевидного засудження.

1989

Астенический синдром

жанр: драма
у головних ролях: Наталя Бузько, Ольга Антонова, Леонід Попов

Астенічний синдром

«Астенічний синдром», що вийшов в період перебудови, надто загравати з глядачем натяками не збирається. Це гранично жорстке кіно констатує прийдешній розпад країни, фокусуючись на розпаді окремих особистостей. І розпад цей починається з неможливості чітко будувати комунікацію – ясна і зрозуміла мова перетворюється в нескінченний потік безглуздих, зайвих слів, будь-яка спроба діалогу обертається постійною лайкою. Муратова показує людей, занурених в постійний конфлікт – як з самими собою, від втоми та апатії, так і з іншими.

Вихід же з цього замкнутого кола конфліктних ситуацій можливий лише в разі виникнення будь-якої емпатії, проте ніхто з персонажів фільму навіть не прагне подолати власне патологічне погіршення душевного та фізичного стану. Найстрашніша сцена стрічки – в шкуродерні, де камера цілеспрямовано не йде від найжорстокіших моментів. Саме в цьому епізоді сконцентрована вся та дегуманізація, що стала фундаментом особистості «радянської людини».

1992

Чувствительный милиционер

жанр: комедія
у головних ролях: Микола Шатохін, Ірина Коваленко, Дарина Коваль, Юрій Шликов

Чутливий міліціонер

Сама нетипова картина в кар’єрі Кіри Муратової відкрила відлік її кінематографічних робіт у вільні та вкрай невиразні дев’яності. «Чутливий міліціонер» спочатку може здатися занадто інфантильною, награною і навіть знущальною картиною, оскільки час, в яке вийшов цей фільм, не давав можливості розслаблятися, тому що для багатьох гостро стояло питання банального виживання. Втім, саме такий художній контраст з реальністю за межами кадру і робить цей фільм таким, що запам’ятовується.

«Чутливий міліціонер» це міська казка, з усіма притаманними казкам умовностями. Це картина і про можливість неможливого в країні, де, здається, не може бути місце для віри в диво. Банальні речі начебто, але в тому, що вони можуть, як і раніше існувати в період первісного нагромадження капіталу, рекету і загального насильства, не вірилося практично нікому. І фільм Муратової саме про це – про можливість віри навіть в повній темряві.

2002

Чеховские мотивы

жанр: комедия
у головних ролях: Наталя Бузько, Ніна Русланова, Георгій Делієв

Чеховські мотиви

Керівництво Держкіно України хотіло доручити зйомки екранізації класики Кірі Муратовій ще в 70-х роках, тоді їй пропонувалося взятися за «Княжну Мері» Михайла Лермонтова. Однак фільм не відбувся, в першу чергу через скандали навколо фільму «Серед сірих каменів». У нульових роках Муратова сама взялася за перенесення на екран творів Чехова, вибравши для стрічки найнеочевидніші його твори: оповідання «Важкі люди» та п’єсу «Тетяна Рєпіна». «Чеховські мотиви» акцентують надмірну глядацьку увагу на жаху повсякденності і посередності. Як людина створює своє оточення, так і оточення саме створює людину, або ж її руйнує – в залежності від ситуацій. Стрічка на прикладі долі Тетяни Рєпіной і Петра показує цю нестерпну вразливість людей від тих, хто є їх близькими або просто друзями чи партнерами. Власне, неможливість повної свободи присутня й у цій картині як одна з генеральних тем.
2004

Настройщик

жанр: мелодрама
у головних ролях: Рената Литвинова, Алла Демидова, Георгій Делієв

Настроювач

Книга «Нариси кримінального світу царської Росії» Аркадія Кошки перетворена була Кірою Муратовою в стильний, іронічний фільм, який починається як мелодрама, а завершується як справжня трагедія людини, що змогла в якийсь момент переступити не тільки через себе, але і через інших. Кіра Муратова зробила свій фільм споглядальним і неквапливим, максимально зосередившись на деталях розповіді й точному, прискіпливо психологічному малюнку героїв стрічки.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: