Навряд чи знайдеться інша науково-фантастична стрічка, яка сильніше вплинула на жанр, аніж «2001: Космічна Одіссея» Кубрика. Разом із «Громадянином Кейном» та «Хрещеним батьком» їх називають фільмами, які змінили правила гри. Епічній картині про напівутаємничену місію корабля «Діскавері» виповнюється п’ятдесят років. З цієї нагоди Крістофер Нолан показав у Каннах відреставровану версію стрічки Стенлі Кубрика на 70-мм плівці. Що ж, шукати сенс загадкового моноліту – справа вже не одного кінематографіста. Твори Стівена Спілберга, Крістофера Нолана та Дені Вільнева вже не раз зізнавалися у любові до беземоційного робота HAL 9000 та решти екіпажу. Рідлі Скотт навіть заявив, що після виходу цього фільму наукова фантастика померла.
Гіпнотична атмосфера відкритого космосу та танці космічного корабля у супроводі композицій Ріхарда Штрауса магічним способом викрили страх суспільства перед невідомим. У книзі «Кубрик» Джеймс Нермор пише, що «2001» тим не менш не відображає зріз часу 1968 року. Можливо, саме завдяки нівелюванню актуальності «Космічна одіссея» стала етапом не лише у своєму жанрі, але у кінематографі як такому. Суміш різноманітних ідей – від походження людства до приборкання штучного інтелекту – стали натхненням для десятків фільмів. Тому ми знайшли найбільш помітні стрічки, які не соромляться цитувати класику.
Мовчання ягнят
The Silence of the Lambs, 1991, Джонатан Деммі
Несподівно побачити стрічку Джонатана Деммі у цьому списку? Насправді екранізація роману про Ганнібала Лектора відкрито викрала одну маленьку деталь у стрічки Кубрика. Коли Ентоні Гопкінс створював свого персонажа, він вирішив перехопити беземоційний голос комп’ютера з корабля «Діскавері» HAL 9000. Холодна інтонація нелюдського супутника екіпажу стала справжнім натхненням для рекреації Ганнібала і його моторошного голосу. На цьому паралелі «Мовчання ягнят» з науково-фантастичним кіно закінчуються.
Дерево життя
The Tree of Life, 2011, Теренс Малік
Нафта
There Will Be Blood, 2007, Пол Томас Андерсон
Стрічка Пола Томаса Андерсона розпочинається без слів, як і фільм Стенлі Кубрика. ПТА врешті-решт не цурається несамовито прекрасних кадрів добування нафти крихітними людьми, що немов ті мавпи, які стрибають навколо таємничого моноліту. Андерсон зумів виокремити натхнення і знайти чудову риму космічним пригодам на планеті Земля. Історія розпаду країни, змальована очима головного героя, який не бажає змін у власному житті, під музику Джонні Грінвуда нагадує гіпнотичний кадр власне із будь-якого фільму Стенлі Кубрика.
Зоряний шлях
Star Trek: The Motion Picture, 1979, Роберт Вайз
Гравітація
Gravity, 2013, Альфонсо Куарон
Перш за все у стрічці Альфонсо Куарона варто відокремити звук. Тиша космосу ще ніколи не звучала так катарсично, як у «Космічній одіссеї». Однак у «Гравітації» вона нагадує справжній вакуум, у який водночас боїшся провалитися і несамовито хочеш потрапити. Фільм колись влучно підмітив цей ефект, нагадуючи слоган з «Чужого»: «У космосі ніхто не почує твого крику». Так, надзвичайно глибоких питань в «Гравітації» годі і чути. Однак повільні загальні плани та кубриківський саспенс стали важливими складовими, що дозволили стрічці вибороти собі номінацію на «Оскар» за найкращий фільм.
Інтерстеллар
Interstellar, 2014, Крістофер Нолан
Нолану частенько закидають любов до творчості Кубрика, та режисер із цим навіть не сперечається. Його прихильність до наукової фантастики розбивається вдрузки, як тільки стрічка підходить до фіналу. Він радше дає волю емоціям та почуттям, ніж логіці, що детально мала би вибудовуватися у надскладних світах Нолана. «Інтерстеллар» вихопив з «Космічної Одіссеї» і робота-супутника, і мотив загадкової подорожі у нові світи. Однак світ «Інтерстеллара» сам по собі прекрасно усвідомлює, що не має змоги боротися чи сперечатися з «2001», адже Нолан знімає суто мейнстримне кіно, мало не сімейну драму. Одвічні питання Кубрика та нашарування сенсів проходять лише тонкою лінією крізь лінію героя Меттью Макконехі. Хоча фільм Нолана удостоївся закарбуватися в інтернеті незчисленними мемами – цього аж ніяк не скажеш про екіпаж «Діскавері».
Той, що біжить по лезу
Blade Runner, 1982, Рідлі Скотт
Зрештою, фільмографія Рідлі Скотта часто позичає натхнення у Стенлі Кубрика. Та справжнім game-changer став «Той, що біжить по лезу» завдяки новаторській візуалізації світу майбутнього, якою користуються й досі. Стрічку Скотта можна порівняти з фільмом Кубрика власне за футуристичне зображення, яке вельми близьке до реальності. І хоча Землю у «2001» показують лише до нашої ери, деякі футурологічні винаходи обом фільмам вдалося продемонструвати із разючою подібністю до сьогодення. Прообраз Skype можна побачити у «Космічній Одіссеї», а неонове світло з «Того, що біжить по лезу» й дотепер огортає американські та японські мегаполіси.
Маніфесто
Manifesto, 2015, Джуліан Роузфелдт
Нещодавня виставка в музеях світу перетворилася на стрічку «Маніфесто», у якій 13 образів Кейт Бланшетт доносять до глядача істину: мистецтво буває різним і це прекрасно. В одному з сюжетів вчена вступає в контакт з величезним чорним монолітом, прямо таки запозиченим з «Космічної Одіссеї». Моноліт слугує доповненою реальністю для смислового навантаження (але це не точно). Режисер Джуліан Розефельд міг закласти в моноліт абсолютно будь-що. Універсальність цього об’єкту створила навколо нього ореол таємничості, здається, більший за НЛО. Та ми не перестаємо радіти чорній геометричній фігурі навіть в експериментальному кіно.
Ex Machina
Ex Machina, 2014, Алекс Ґарленд
Творчість режисера Алекса Ґарленда стрімко змінюється. Він пише сценарії до відеоігор та романи. Тепер його цікавлять позаземні цивілізації на окремих об’єктах Землі у «Анігіляції». Щоправда, Ґарленд теж розпочинав із суто кубриковських тем страху перед невідомістю. За сюжетом, програміст приїздить в гірський будиночок, аби взяти участь в експерименті зі штучним інтелектом. Однак поки що він не усвідомлює масштабів. Його допитливість заводить його в темні закутки розуму деміурга. Відточений сценарій та візуальна складова органічно синхронізувалися у дебюті Ґарленда та показали, що навіть після HAL 9000 у «Космічній одіссеї» залишаються роботи, що здатні заспокоювати та жахати водночас. Режисер в матеріалі Esquire розповів, як саме Кубрик наштовхнув його на таку ідею: «Це [2001: Космічна Одіссея] – продуманий аналіз, а не просто якісь проблеми, пов’язані зі штучним інтелектом. Це трохи інший метод порівняння штучного інтелекту з нашим голосом».
Безумці
Mad men, 7 сезон, 4 серія. Моноліт, 2014
Вплив Кубрика зміг дістатися і телевізійних проектів. Серіал Метью Вайнера кілька разів за сім сезонів віддавав шану творчості режисера. У четвертій серії сьомого сезону під назвою «Моноліт» навіть з’являється славнозвісний однойменний об’єкт з «2001». Окей, це двері, які мають вигляд моноліта, однак це аж ніяк не просте поп-культурне посилання, як може здатися на перший погляд. За сюжетом, в офісі копірайтерів з 1960-х з’являється комп’ютер IBM, і його власник каже, що в цьому нема ніякого символізму. Дон Дрейпер (протагоніст серіалу) підтверджує цю думку, натякаючи на заміну прогресу. Тобто комп’ютер стає по суті й фізичним маніфестом, що закликає до змін, і зброєю, якою стала кістка в руках мавпи. Це сумне, але неминуче видовище – як за Кубриком, так і за шоураннером Вайнером. На щастя чи на жаль, у світі з’являтимуться нові символи, які змінюватимуть світ. Аби лише на шляху до прогресу не закривав дверей умовний HAL 9000.
