Алекс Ґарленд любить читати, дивитися кіно та грати в комп’ютерні ігри. Кожне зі своїх хобі він перетворив на професію, де доволі швидко досяг вершини. Розповідаємо про творчий шлях режисера, чий фільм «Повстання штатів» з 11 квітня можна подивитися в українському прокаті.
Кар’єра майбутньої зірки кінофантастики почалася у 1996 році після публікації книги «Пляж». Історія про туриста на невідомому острові в Таїланді, що сприймав світ через власну знудьгованість та побачені фільми, миттєво зробила автора відомим. Книгу порівнювали з видатним «Володарем мух», а за екранізацію невдовзі взявся Денні Бойл, який запросив на головну роль суперзірку Леонардо Ді Капріо.
Паралелі з «Володарем мух» дуже невипадкові. Вже у дебютній книзі Ґарленд проявляє головну особливість своїх робіт – це вміла компіляція та талановите переосмислення чужих ідей. Ґарленд цього не соромиться і в численних інтерв’ю розповідає, що «28 днів потому» відсилає до «Дня триффідів» Джона Віндема, а «Чоловіки» має прямий зв’язок з «Плетеною людиною». Втім, нескладно знайти джерела натхнення й інших сценарних та режисерських робіт автора.
Після першого успіху Алекс Ґарленд деякий час намагався займатися літературною кар’єрою, але це йому швидко набридло. У 2004-му він випускає останній роман, «Кома», проілюстрований його батьком-карикатуристом Ніколасом Вітикомбом Ґарлендом. Малюнки батька свого часу надихнули автора створювати комікси та займатися письменництвом, тож, цілком справедливо, що вони ж і закрили останню сторінку цього розділу його життя.
Однією з причин залишити літературу був письменницький блок, який, як не дивно, не розповсюджувався на сценарну роботу. Тож, Ґарленд сфокусувався саме на ній і за десять років видав напружений сайфай «Пекло», кіноадаптацію улюбленого письменника Кадзуо Ішіґуро «Ніколи не відпускай мене» та екранізацію одного з коміксів, на якому він ріс – «Суддя Дредд».
Останній проєкт, за словами актора Карла Урбана («Хлопаки»), має вважатися режисерським дебютом Алекса Ґарленда. Хоча сам режисер з цим навряд чи погодиться, під час роботи над «Суддею Дреддом» усе ж сталося щось таке, що змусило його думати над ще однією зміною у своїй кар’єрі. Мине всього два роки та декілька сценаріїв для відеогри Devil May Cry, і вийде перший офіційний проєкт з Ґарлендом у режисерському кріслі – Ex Machina.
Ex Machina розповідає про експеримент зі штучним інтелектом, який закінчиться погано для головного героя та творця людиноподібного робота. Зараз у цьому фільмі вбачаються нотки пророкування, але сильно за це чіплятися не варто: Ґарленд у принципі підпрацьовує пророком на півставки та від фільму до фільму моделює сценарії всього поганого для людства чи окремих територій.
Режисеру вдалося створити в Ex Machina концентровану трилерну атмосферу, яка згущається у розміреному ритмі класичної наукової фантастики. Це поєднання підсилювала візуальна мова стрічки та грамотне використання семіотики простору. Природа тут протистояла науці, так само, як і людина ШІ. Вдалий інструментарій Ex Machina ще не раз знадобиться автору, який зробить повільні та естетично довершені стрічки своєю візитівкою.
Майстерний дебют вигідно виділив Ґарленда серед мейнстримних сайфаєробів та завоював тих прихильників інтелектуальної фантастики, які ще не були зачаровані його сценарною майстерністю. Єдине що, ця аура надії інтелектуального сайфаю протрималася не так уже і довго: вже у стрічці «Чоловіки» за видатним візуалом приховувалося півграма сенсів, а в «Повстанні штатів» логіка дій героїв приєдналися до тієї сторони конфлікту, яку ми так і не побачимо на екрані.
Попри те, що сценарії Алекса Ґарленда стали менш перфектними, його популярність лише збільшилася. Так, «Повстання штатів» з бюджетом у 50 мільйонів доларів став найдорожчим проєктом оскароносної студії А24, і показав найкращі збори за вікенд за всю історію існування продакшену. Зараз Ґарленд працює над новим фільмом, Warfare («Військова справа»), який, можливо, стане його останньою режисерською роботою у найближчий час. Постановник хоче зробити невелику перерву, але не збирається йти надовго. І найбільша інтрига – яким він повернеться: новою чи старою версією Ґарленда.
Вибрана фільмографія
«28 днів потому»
28 Days Later, 2002, реж. Денні Бойл
Алекс Ґарленд писав сценарій «28 днів потому» у той час, коли переживав кризу як письменник. Надихаючись однією зі своїх улюблених книжок, «Днем триффідів», він створює історію про хлопця Джима (Кілліан Мерфі), який проспав зомбі-апокаліпсис у лікарні. І коли виходить на вулиці спорожнілого Лондона, то має ладнати з жорстокими та божевільними істотами, які прагнуть лише вбивати.
«28 днів потому» зацементував творчу дружбу Бойла і Ґарленда та відкрив світу талант Кілліана Мерфі. Не дивно, що після такого успіху хлопці вирішили повторити та повертаються до сиквела картини, що матиме назву «28 років потому».
Ex Machina
2014, реж. Алекс Ґарленд
Режисерський дебют Ґарленда – це герметичний трилер, де творець штучного інтелекту використовує гостя-програміста для проведення тесту Тюрінга. Людиноподібний робот у виконанні Алісії Вікандер швидко стає цікавішим за самого головного героя, а її тонкі маніпуляції захоплюють глядачів та глядачок не менш вправно, ніж горе-програміста Оскара Айзека.
Ex Machina став ковтком свіжого повітря у царині інтелектуальної фантастики, хоча звідти й стирчали погано заховані частини «2001: Космічної Одіссеї» Кубрика. Після цього невеликого, але доволі успішного фільму режисер міг розраховувати на великий проєкт і він його швидко отримав.
«Анігіляція»
Annihilation, 2018, реж. Алекс Ґарленд
«Анігіляція» – це один з тих проєктів, який мав сподобатися дуже небагатьом та на довгий час поховати кар’єру режисера внаслідок касового провалу. Але Ґарленду пощастило: Netflix вчасно купив фільм і вихід стрічки на стримінгу допоміг її розголосу та глядацькій увазі.
«Анігіляція» відправляє нас у психоделічний трип аномальною зоною на узбережжі США і дуже недвозначно відсилає до «Сталкера» Андрія Тарковського. Всередині цієї території не діє зв’язок, а все живе перебуває у постійному русі. Видається, ніби тут чи то прискорений час еволюції, чи то діють закони ракових метастазів. Але якою б не була відповідь, Ґарленд її майстерно ховає від нас, залишаючи сам на сам зі загадкою.
«Розроби»
Devs, 2020, реж. Алекс Ґарленд
Єдиний серіал в режисерському портфоліо Ґарленда – це історія про технологічну компанію, яка ховає у своїх стінах неприємні секрети. Вони починають відкриватися зі зникненням Сергія, якого тільки-но підвищили. Занепокоєна дівчина хлопця, Лілі Чан, починає своє розслідування, яке супроводжується гнітючою параноєю та тривогою.
«Розроби» стали останнім на даний момент проєктом Ґарленда, який критики називатимуть заплутаним, складним та глибоким. За монументальною стіною холодної майстерності ховаються дуже теплі почуття постановника до цього серіалу. Однією з ознак є повільна міграція частини касту в «Повстання штатів», чого не траплялося з акторським складом попередніх робіт режисера.
«Повстання штатів»
Civil War, 2024, реж. Алекс Ґарленд
«Повстання штатів» – дуже незвичайний проєкт для Ґарленда. Політична антиутопія виходить у прокат з явним наміром вплинути на вибори та застерегти від обрання Трампа на другий термін.
За сюжетом група воєнкорів подорожує США, що розриває громадянська війна. Вони намагаються тримати нейтралітет, але різні сторони конфлікту не лише позують їм для гарного фото, а й втягують у різного штибу пригоди.
Відчувається, що Ґарленд трішки незручно почувається у кріслі проєкту, що коштує 50 мільйонів доларів і намагається прискіпливо наслідувати структуру «Апокаліпсиса сьогодні», щоб історія все ж склалася і герої виконали свою місію.
Але дорогою він губить декілька дуже важливих речей: прискорення темпу оповіді нівечить напрацьовану роками атмосферу, а концентрація на гучних вибухах та прикольному плейлисті змушує забувати про деталі, що працюють на достовірність. І, хоча, зрозуміло, що фільм знімали не для українців, які знають, що воєнкор швидше за все не дасть стекти кров’ю колезі, а дістане аптечку та перев’яже його, дивитися в цій країні «Повстання штатів» без крінжа буде дуже нелегко.
