Джулії скоро має виповнитися 25 років. Вона вчиться у кіношколі на режисера і віддаляється від своїх друзів, бажаючи чогось нового. «Щось нове» вона знаходить у Ентоні, який утримує її увагу своїм інтелектом та сексуальністю. Втім, не все так щасливо, адже їхні стосунки перетворюються на аб’юзивні, коли Джулія дізнається про наркотичну залежність свого коханого.

У 2007 році Джоана Хогг у своєму дебютному фільмі відкрила Тома Гіддлстона, а на кінофестивалі «Санденс» у 2019 показала «Сувенір», в якому головну роль зіграла Гонор Свінтон Бірн – донька Тільди Свінтон, як можна здогадатися з прізвища. Тільда, власне, і зіграла її маму, але її в кадрі злочинно мало. Ця стрічка стала дебютом і відразу бенефісом для Бірн. Її персонаж прагне стати новим Гічкоком, але стосунки з Ентоні руйнують амбіції. Від ідеальності стрічку утримує лише відверта банальність кількох сцен, коли Джулія легковажно реагує на рубці Ентоні. Її вербальна реакція в принципі описує і ідею її персонажа: «Залиш, як є, і потім воно пройде». Та на цьому недоречності закінчуються. Хогг вміло імітує стилістику ранніх вісімдесятих завдяки зернистій плівці та злегка розмитим зображення. Якоїсь миті здається, що дивишся кіно з минулого століття, коли на костюмованих балах жінки запрошували чоловіків на «білий танок». За таких обставин відразу зрозуміло, чому цю напів автобіографічну стрічку викупила для прокату студія A24, яка спеціалізується на стильних coming of age фільмах. Але найголовніше у «Сувенірі» це його післясмак меланхолії, який так рідко зустрінеш зараз у кіно. Режисерка вже працює над другою частиною і на прес-конференції у Берліні не відповіла відверто про кастинг, в якому за чутками мав з’явитися Роберт Паттінсон. Та грець з тими сиквелами, коли перед нами таке вишукане кіно із яскравим саундтреком та не менш яскравою картинкою.