10 фільмів Docudays UA 2021: викрадена картина, іронічний детектив та трюфелі

Повне одужання біля екранів

Минулорічна тема фестивалю Docudays UA – підлітки – допомогла хоч ненадовго абстрагуватися від довкілля, що звузилося до розмірів кімнати. Цьогоріч кінофестиваль мав відбутися в гібридному форматі, але київська влада вирішила інакше. Організаторам та глядачам знову треба пережити раптовий локдаун біля екранів. Але й ліки проти нудьги теж є – хорошого кіно на Docudays UA багато, хоч відпустку бери.

З понад сотні фільмів я обмежився десяткою. З 26 березня до 4 квітня це в середньому одна стрічка на день, що допоможе наздогнати спеціальні програми та короткі метри. У рамках фестивалю відбудеться безплатна лекція про VR, в деяких програмах покажуть стрічки, над якими працювали польський режисер Кшиштоф Кеслевський (їх особисто відбирала Аґнешка Голланд) та український звукорежисер Борис Петер. Останньому Docudays UA присвятив програму-реквієм «Борис Петер. Тиха пауза» із чотирьох фільмів. 14 стрічок чекають глядачів у програмі вернакулярного (аматорського) кіно «Трубадури кіно: Шотландія й Україна». Для шанувальників анімації підготували три блоки: це два блоки в колаборації з фестивалем Linoleum та ретроспектива мультфільмів Анатолія Сурми, якими надихалась стилістика фестивалю. Вибрати не так важко, як знайти час на той вибір. Тож, знайдіть його для себе та для кіно.

Відтворити відео
реж. Аліна Горлова

20-річний Андрій Сулейман переїздить із Сирії в Україну, коли тут починається війна. У зоні бойових дій він стає волонтером Червоного хреста, але смерть батька змушує повернутися до Сирії. Стрічку створювали протягом чотирьох років. Оператором виступив Слава Цвєтков («Земля блакитна, ніби апельсин»), який разом з командою зробили рідкісне явище для українського кіно – чорно-білий фільм. «Цей дощ ніколи не скінчиться» отримав приз у програмі First Appearance Міжнародного фестивалю документального кіно в Амстердамі IDFA. Попередня стрічка Аліни Горлової «Явних проявів немає» зібрала чотири нагороди на Docudays UA у 2018 році.

реж. Семен Мозговий

Назар та Максим збирають найшвидший мотоцикл Іж-49. Амбіції в чоловіків солідні – поставити рекорд швидкості на транспортному засобі в пустелі штату Юта, США. Одну з версій фільму вже можна було переглянути в Довженко-центрі минулого року, але тепер кіно починає свою фестивальну історію з іншим хронометражем. До речі, минулий фільм Семена Мозгового «Історія зимового саду» переміг у національному конкурсі Docudays UA 2019 року.

Відтворити відео
Відтворити відео
реж. Анна Ярошевич

Мішель переїздить із Німеччини в маленьке карпатське село. Тут він розводить рідкісних водяних буйволів, рятуючи їх від вимирання. Заразом, Мішель закохується у Віру з рідного міста, тому змушений робити вибір: або любов на батьківщині, або покликання в Україні. Буйволи головного героя з’являлися у сюжеті Ukraїner, але не варто боятися того, що це одне й те ж. Стрічка була у виробництві чотири роки, фінансування на неї збирали краудфандингом. У 2020 році вона взяла участь у Docs for Sale на IDFA в Амстердамі.

реж. Хао Ву, Вейші Чень, Анонім

Події фільму розгортаються на початку пандемії під час 76-денного локдауну у Вухані. Чотири історії з чотирьох лікарень: жінка, яка благає попрощатися з батьком, дідусь із деменцією, який шукає дороги додому, пара, яка хоче побачити свою новонароджену дитину, та медсестра, рішуче налаштована повернути особисті речі сім’ям загиблих. Кіно про Вухань збирали три режисери: автор документального хіта «Народна Республіка Бажання», відеорепортер Esquire China та місцевий репортер, який побажав залишитися анонімом.

Відтворити відео
Відтворити відео
реж. Таня Воль Сьоренсен

Їра після життя на Кубі переїздить до матері Рубі в Колумбію. Громадянська війна в країні закінчилася мирною угодою між владою та повстанцями FARC. Відтепер Рубі та Їра теж мають укласти мирну угоду у своїх стосунках, адже обоє мають різні політичні погляди. Для режисерки із Сеулу Тані Воль Сьоренсен це перший повний метр у документалістиці. За нього вона вже отримала спеціальну відзнаку на Hot Docs у 2020 році як дебютанка.

реж. Хао Ву, Вейші Чень, Анонім

В галереї Осло викрадають картину Барбори Кисілкової. Злочинця швидко знаходять, але він не пам’ятає, як сталося пограбування. Художниця і злодій у розмові знаходять багато спільних тем і з часом стають друзями. Стрічка стала фестивальним хітом, отримавши Спеціальний приз журі за креативний сторітелінг на кінофестивалі «Санденс», приз глядацьких симпатій у Лондоні та «Золоту жар-птицю» на фестивалі в Гонгконзі.

Відтворити відео
Відтворити відео
реж. Майте Альберді

Приватному детективу Ромуло доручають справу – треба довідатися, у яких умовах живуть мешканці будинку для літніх людей. Для цього він користується послугами 83-літнього «крота» Серхіо. Але що далі рухається справа, то більше Серхіо проникається співчуттям до жителів. Прем’єра стрічки відбулася на кінофестивалі «Санденс», де її швидко знайшов американський дистриб’ютор. Наразі «Кріт» у номінаціях на премії «Оскар» та «Незалежний дух» у категорії Найкращий документальний фільм.

реж. Александер Нанау

У Бухаресті 2015 року внаслідок пожежі клубу загинуло 27 людей. Ще 37 померло від опіків у лікарнях Румунії. Така кількість загиблих спричиняє підозру в репортера Каталіна Толонтона і він починає розслідування, результатом якого стає викриття найбільшої корупційної схеми в країні. Я вже писав про фільм-відкриття Docudays UA рецензію, де згадував про безпрецедентну кількість номінацій для румунського кіно. Чи зробить «Колектив» історію на «Оскарі» ще невідомо, але на кінофестивалі його пропускати не варто.

Відтворити відео
Відтворити відео
реж. Білл Росс IV, Тернер Росс

Стрічка братів Росс – це збірка історій завсідників бару «Буремні 20-ті» в Лас-Вегасі. За п’яними розмовами чоловіки та жінки діляться враженнями про своє життя, минуле та майбутнє. 81 рецензія на фільм зробила рейтинг на Rotten Tomatoes 93%. Після прем’єри на «Санденс» критики, зокрема Річард Лоусон з Vanity Fair, сумнівалися в достовірності зображених персонажів. «Але попри моральні цінності, це приголомшливий фільм», – пише Лоусон у рецензії.

реж. Майкл Двек, Ґреґорі Кершоу

У лісі П’ємонту 70-80-річні дідусі полюють на рідкісні трюфелі «альби». Щороку на них зростає попит, але їх дедалі важче знайти через клімат, вирубку лісів та брак нових учнів для полювання. Крім цікавого хобі, чоловіки приділяють багато часу своїм вухатим улюбленцям. За словами Пітера Бредшоу із The Guardian, собаки, а не трюфелі, посіли головне місце у фільмі, й це кіно залишає усмішку на вашому обличчі. Щоби це перевірити, організатори Docudays UA пропонують переглянути стрічку оффлайн. Дату обіцяють оголосити згодом.

Відтворити відео

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: