Жодній франшизі не довелося так страждати, як «Гелловіну». Після успішного та вже культового фільму Джона Карпентера на костях оригіналу танцювали, як могли. На Майкла Маєрса звалювалися прокляття, Пол Радд та навіть репери зі зброєю у вигляді лопати. Здавалося, що якісного та логічного фіналу зі смертю маніяка ми так і не побачимо, адже щоразу чоловіка у шкіряній масці вбивали начебто і назавжди, але у новому фільмі він воскресав і з новою силою знищував підлітків та дорослих в окрузі. Не враховуючи ремейки від Роба Зомбі, франшиза зупинилася на фільмі Ріка Розенталя «Воскресіння», який був очевидним продуктом двотисячних із знайомими тропами: нерозумні студенти, реаліті-шоу і камео зірки (у цьому випадку Джеймі Лі Кертіс у канонічній ролі Лорі Строуд). Тепер історія про гелловінську ніч отримала переосмислення від режисера комедій Девіда Гордона Гріна з його давнім колегою-актором Денні МакБрайдом, який освоює у фільмі спеціальність сценариста.
Вигадувати велосипед у 2018 році про маніяка з ножем, звісно, надзвичайно складно. Тренд підказує, що треба піти по шляху «Пастки» і «Спадковості» та знімати інтелектуальний горор, хоча слешер ніколи не був йому рідним братом. «Гелловін» Карпентера лякав своєю присутністю та буденністю, адже маніяк із легкістю пробирався у твій будинок і без жодних емоцій наносив смертельних травм персонажам та психологічних – глядачу. Цей маніяк став уособленням безпричинного зла, яке страшне насамперед і своєю безпринциповістю. Стрічка 1978 року ніколи не була експлуатаційним кіно. Найбільше боїшся від режисерів-сучасників, що зі зйомками продовження «Гелловін» може стати експлуатаційним, або піти найлегшим шляхом – експлуатацією ностальгії. Справдилося друге припущення, але в міру.
Майкл Маєрс проводить довгі десятиліття у психлікарні. Його оглядували близько 50 психологів, і жоден із них не зміг поставити правильного діагнозу та розібратися в природі зла Майкла. Лорі Строуд всі ці роки жила синдромом жертви, поступово готуючись до нової потенційної атаки маніяка. Часу не зволікала, тому приготувала і свою доньку, і онуку. Тим не менше, жодна атака не зможе підготувати тебе психологічно до повтору подій, тому цілком очевидно, що всі навколо дивляться на Лорі, як на божевільну. І в цій темі Девід Гордон Грін справді розкриває свій потенціал хорошого режисера. Першу половину стрічки він повністю присвячує взаєминам родини Строуд, їхнім спробам налагодити комунікацію та ментальним зламам самої Лорі.
Та потім «Гелловін» розганяється не на жарт. Майкл Маєрс винищує всіх навколо з невластивою йому швидкістю. Так, він все ще з того доробку «повільних маніяків», як і Джейсон Вурхіз, але кожне вбивство здається ще винахідливішим, ніж попереднє. Саспенс теж змушує перебирати пальцями в очікуванні довготривалої кульмінації. Гордон Грін знаходить потрібний баланс, аби видихнути та посміятися знервованим сміхом. Власне комедійні автори вже не один раз доводили, що знають міру та таймінг, коли потрібно злякати і розсмішити.
ип
Новий фільм про протистояння Лорі та Майкла не міг обійтися без пояснення невмирущості останнього. Автори сценарію вдалися до ризикованого трюку, влаштувавши наприкінці фільму невеликий твіст. Він трохи пригнічує, адже змушує згадати про катастрофічне «Прокляття Майкла Маєрса». Втім, аби не закидати пустослівної інтриги, скажемо, що вічна битва маніяка та його жертви завжди скидалася на поєдинок Волан-де-Морта та Гаррі Поттера, але один персонаж буквально проговорює цю істину вголос і вся магія від слешеру втрачається завдяки його словам.
Цікаво, що музика Джона Карпентера, яку злегка видозмінюють із серії в серію, 40 років потому досі викликає мурахи по шкірі. Разом із тим, канонічна маска та гарбузи з підсвічниками теж підштовхують до легкого запаморочення. Важко сказати, чи були ще якісь надії після кількох відроджень франшизи, але всі прийоми працюють і у 2018 році. Можливо, страх перед якимись речами так міцно закарбовується з дитинства, що працює на рівні звичайних образів. І надягнувши маску навіть на посивілу голову, жах матеріалізується автоматично. У будь-якому випадку Девід Гордон Грін надягає маску на свого маніяка з надзвичайною турботою, аби жоден волосок не впав із його голови. Принаймні така повага до оригіналу мусить винагороджуватися любов’ю фанатів, адже вони натерпілися пустого кіно про Майкла Маєрса, і режисер кмітливо помстився за них.
