Середній Захід, США. У вигаданому містечку Еббінг у невигаданому штаті Міссурі проживає похмура і грубувата Мілдред Гейс (Френсіс Макдорманд). Приводів для радощів небагато: кілька місяців тому її доньку жорстоко згвалтували і вбили, а тіло спалили. Ніяких доказів і свідків – місцева поліція, на чолі з добропорядним шерифом Віллобі (Вуді Гаррельсон) і його придуркуватим підопічним-расистом Діксоном (Сем Роквелл) зробила все можливе, але злочинці так і не були знайдені. Байдужість і халатність для Мілдред неприпустимі – тож вона орендує три білборди за межою міста і звертається до влади. «Її ґвалтували, поки вона вмирала. І досі ніяких арештів. Як це так, шерифе Віллобі?» Цим вчинком головна героїня струсоне маленьке містечко і запустить ланцюг подій, які розкриють сутність кожного мешканця в цьому забутому і покинутому Богом місці.

Ідея фільму спала режисерові на думку під час подорожі Півднем США в середині дев’яностих. Тоді він побачив білборди зі схожим меседжем, але не знав, хто їх розмістив і що саме сталося. Історія матері, яка радикальними методами бореться за справедливість, утворилася сама собою, і Макдона написав цю роль спеціально для Френсіс Макдорманд. Її персонаж ніби вийшов просто з вестерну: люта, справедлива, безстрашна як герої Клінта Іствуда або Джона Вейна. Підкреслюють цей факт і кантрі-мотиви Картера Бернвелла, який писав музику до всіх попередніх фільмів Макдони (і братів Коенів!). Проте Макдона використовує жанр тільки як фундамент, позбавляючись від банальних сюжетних поворотів: зазвичай  у вестернах є хороші хлопці і погані – несправедливість повинна бути покарана; в детективах злочин завжди розкривається; у фільмах про помсту – ну, ви зрозуміли… У «Трьох білбордах» глядачем майстерно керують, ведучи наші очікування спочатку в одну сторону, а потім – у протилежно іншу.

Найбільший талант Макдони, безумовно, в умінні створювати живих персонажів, що запам’ятовуються – неважливо головна ця роль або епізодична, кожна сюжетна лінія у фільмі дійде до логічної розв’язки. Справжня мрія для актора – запитайте Пітера Дінклейджа, Джона Гоукса, Калеба Лендрі Джонса, Лукаса Геджеса або Ебі Корніш. Акторський склад вже був відзначений нагородою за найкращий акторський ансамбль Гільдією кіноакторів, а ще «Золотим Глобусом» (у Макдорманд і Роквелла). Залишилося отримати лише заслужені статуетки Кіноакадемії (7 номінацій).

«Три білборди» став тим фільмом, що був позитивно відзначений як глядачами (112 мільйонів доларів касових зборів з бюджетом у 12 мільйонів і головний приз глядацьких симпатій в Торонто), так і критиками (нагорода за найкращий сценарій у Венеції). Особливо приємно, що Макдона мав право на фінальний монтаж – рідкісний випадок в роботі з великими студіями. Успіх фільму є вчасним – в розпалі рух #MeToo і президентство Трампа, доба так званої постправди, суцільна дурість і конформізм. Тут і вступає у гру мораліст Макдона – в його світі у кожного є право на другий шанс, а страшною є байдужість, а не смерть.