Аніматорка Анастасія Фалілеєва про новий фільм, ейджизм у професії та тривожні розлади

Інтерв’ю з авторкою фільмів «Поки не стане чорним», Papier-mâché та «Тигр блукає поруч»

Анастасія Фалілеєва займається анімацією з 16 років. Її вчителем був художник-аніматор Олег Педан («Будиночок для равлика», «Цирк на дроті»), якому вона присвятила короткий метр Papier-mâché. Один з фільмів Анастасії «Поки не стане чорним» показували на фестивалях від Одеси та Києва до Стокгольма й Лісабону.

Персонажі всіх її фільмів розмовляють японською, але в новому проєкті вперше заговорять українською. У 2020 році стрічка «Тигр блукає поруч» Анастасії отримала 500 000 грн фінансування від Держкіно, що дозволить домонтувати фільм та переозвучити з Андрієм Лідаговським. Рекомендацію для пітчингу режисерці надав один із лялькарів «Острову собак» Марчин Залевський.

Напередодні прем’єри фільму Анастасії «Тигр блукає поруч» поговорили з аніматоркою про зосередження на стоп-моушн анімації та зображення депресії її фільмі.

Про ейджизм у професії

На фестивалях ейджизму немає, тому що там не зважають на вік. Але є люди, які думають, що я мала, дурна й нічого не розумію. Думають, що за мене хтось щось робить. Але це не так. Коли питають про мій вік, я зазвичай або не відповідаю, або кажу, що мені 24 роки. І я так відповідаю вже три роки поспіль.

Про пітчинг Держкіно

Колись мій майстер Олег Педан сказав, що виграв пітчинг і його кіно дофінансують. Я подумала, круто, що в нашій державі дають гроші, щоби ти знімала, що ти хочеш. І я про це так мріяла. І тут мені продюсер каже, у нас буде пітчинг. Я плакала, адже нарешті туди потрапила. Мені за пітчинг багато прилітає зараз. Кажуть, що я ще мала й пішла на пітчинг, виграла гроші, якого взагалі біса? Це абсолютно нормально. Я вважаю, що той, хто працює, тому дають гроші. 

Це неймовірно – виграти пітчинг у свої 20 років. Усі дивуються. Приємно, що мій проєкт оцінили як гідний. Ми просили не так багато грошей – лише 500 000. Але цього вистачить, щоби я тепер могла нормально робити кіно й не думати, де взяти грошей і де працювати, щоби заплатити за квартиру наступного місяця.

Це неймовірно – виграти пітчинг у свої 20 років. Усі дивуються

Про натхнення

Я дисциплінована – у мене завжди все розписано і я постійно шукаю натхнення. Якщо я не бачу краси навколо, я не можу знімати. Спорт добре допомагає справлятися зі стресом, тому я так багато ним займаюся. Раніше в мене не було пітчингів, доводилося свої гроші вкладати. Зараз у мене вже є підтримка продюсерів і студія, тож вони допомагають, але я однаково щось вкладаю. І я люблю працювати, люблю бути корисною на всіх виробництвах і люблю, коли все чітко працює. Це мені додає натхнення. 

Не люблю жодної команди, крім своєї

Про роботу в команді

Мені нещодавно сказали на одному виробництві, що я погрожувала. Хоча я цього не робила. Просто сказала, якщо ви мені не скинете сценарій, затриманий на два тижні, за три дні я буду зла. Іноді з якихось зйомок почую синхрон, на якому я говорю, і чую в себе командирський тон. Зі мною важко працювати. Щоби зі мною спрацюватися, треба бути пунктуальними, точними та вміти робити не просто свою справу, а робити її так, як я вимагаю. Зазвичай коли мені пропонують якісь ідеї, я можу їх прийняти. Але часто я знаю, як потрібно. Водночас зі мною легко, бо я доступно пояснюю. Я не працюю на довготривалих проєктах. Не люблю жодної команди, крім своєї. Єдиний довготривалий проєкт, на який я підписалася, це супервізорство на серіалі.

Про улюблених режисерів

Мої кумири – це Вес Андерсон, Макото Сінкай та Хаяо Міядзакі. Я би хотіла, щоби вони побачили мій фільм «Тигр блукає поруч», і ми над цим працюємо. Навіть якщо їхній фідбек буде негативним, я буду вчитися і старатися, щоби він колись став позитивним. Тим паче аніматор, який працював над «Островом собак», сказав, що це круто. За його словами, фільм схожий на Веса Андерсона і він відчуває його вплив, хоча стрічка зроблена інакше. І тому я думаю, що Весу сподобалося би.

Про Олега Педана і фільм Papier-mâché

Олег Педан помер минулого року. З цим важко було жити. На нашій передостанній зустрічі я записала 15-хвилинний монолог про пап’є-маше. Під час наступної зустрічі він уже сидів в інвалідному візку.

З його монологу про пап’є-маше я залишила три хвилини. За сюжетом, моя лялька Кацумі з фільму «Тигр блукає поруч» приходить в університет і бачить, що всі двері ведуть до різних професії й одна з них – магічна. Вона підходить, відчиняє, а там наша аудиторія й у ній сидить Олег Педан.

Багато людей приховують і соромляться депресії, а я про це говорю

Про тривожний розлад і роботу над фільмом «Тигр блукає поруч»

Я часто плакала, коли знімала «Тигр блукає поруч». Навіть зараз, коли я переглядаю його, у мене з’являються неприємні відчуття. Я люблю цей фільм, але не люблю цю тему. Хоча кіно стало терапевтичним для мене, я не впевнена, чи вилікувалася і чи вилікуюся взагалі. У мене тривожний розлад. Маю прояви ОКР. Є ситуація, яка описана у фільмі й розв’язана в реальному житті. За сюжетом, дівчинка втрачає глузд і вважає, що це через хлопчика, а насправді через те, що в неї й до нього були проблеми. Ситуація з хлопчиком розв’язалася, втім, її проблеми нікуди не зникли. Наприкінці фільму не чути радісну музику, це не хеппі-енд. В неї попереду ще складний шлях.

Для мене закрита історія в цьому фільмі полягає в тому, що дівчинка зрозуміла ставлення хлопчика до неї. Це реальна історія мене й мого найкращого друга, у якого я колись була закохана. Це питання розв’язане, але питання ментальних розладів я буду ще піднімати далі. Я би не була режисеркою, яка змушує багатьох людей плакати, якби сама не була занадто чутливою. Я вдячна якоюсь мірою, що гостро сприймаю складні речі й через це можу про них знімати.

Про цільову аудиторію

Чесно кажучи, я не цілюся в масового глядача, бо всі тестові покази з ними закінчувалися жахливо. У мене колись був показ «Поки не стане чорним» для непідготовлених глядачів, а потім відразу фестивальний. Тестова аудиторія плювалася, а на фестивалі весь зал аплодував навстоячки.

Я знаю, що люди не хочуть дивитися таке кіно. Але навіть у тих, хто прямує до одужання, залишається тривога. Потім ти дивишся фільм, коли майже вилікувалася, і розумієш, що ти така не одна. Це прискорює твоє одужання, адже працює ефект впізнання.

Люди не готові дивитися щось складне. Для них це якась хуйня японською мовою про депресію. Я знімаю для себе і для професіоналів, бо хочу бути зрозумілою для людей, які готові прийняти будь-яку історію серйозно для людей, які переживали подібний досвід. Масовому глядачу й не треба його розуміти, адже він не хотів ніколи вбитися, він ніколи не думав, що всі його ненавидять. І слава Богу, що він цього не розуміє. У цього фільму є своя аудиторія. Багато людей приховують і соромляться депресії, а я про це говорю. Депресія є і від неї можна здохнути.

Люди не готові дивитися щось складне. Для них це якась хуйня японською мовою про депресію

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

5 2 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: