Суботній день починається неофіційним відкриттям фестивалю: показом першого фільму міжнародної конкурсної програми. Справжня насолода для кіномана – заритися в прохолодний зал ранкового не-ажіотажного показу та спостерігати, як режисер з нікому не відомим прізвищем стає завтрашньою зіркою. Одеса не забуває своїх улюбленців: акторка Шані Кляйн з позаминулого глядацького фаворита «Мотивації нуль» сьогодні сидить у журі. І якщо з суддівським рішенням завжди хочеться посперечатися, то любов вибагливої одеської публіки можна тільки поділяти. Поки глядач проявляє свій захват надірваним, ні, не голосом, а кутиком папірця з оцінкою, ми починаємо складати свій пантеон фільмів, щоб було чим жбурнути у недогодний вердикт журі… якщо раптом він таким виявиться.

«Людожери» Леа Фенер з легкістю оживляють ще трохи сонну залу: з криками «Давай», «Водка» та «Молодєц», які вигулькують з-поміж французьких слів, з’являється театральна трупа мандрівних артистів. Виявляється, що вони подорожують по Франції з  п’єсою Чехова «Ведмідь», перевозячи у трейлерах своїх дітей, реквізити і складні взаємини.

Миттєве занурення у світ цих шалених театралів змушує згадати «Бердмена». Особисте життя і проблеми акторів доповнюються самою виставою, віддзеркалюються в ній і тісно переплітаються. Нещасний випадок на сцені та вимушена заміна акробатки провокує сімейні сварки старого директора Франсуа та його жінки Маріон. Особиста драма харизматичного «трубадура» Делояля також вирішиться під час вистави: кохана Мона народить йому сина.

Те, що дозволяє трупі триматися разом, і водночас робить цей фільм привабливим – здатність легко перетворювати найболючішу життєву драму на фарс та веселий балаган. «Людожерам» не бракує органічності. Це й не дивно, адже Леа Фенер зняла історію власної родини: Франсуа та Маріон – це батьки режисерки, а своє дитинство вона провела з ними у пересувному театрі. «Людожери» вдало балансують на грані комічного й трагічного та мають всі шанси взяти цьогорічний приз глядацьких симпатій.