Смерть і життя Джона Ф. Донована
Джон Ф. Донован – успішний актор, який, заради вигідних контрактів з Disney, змушений приховувати те, що він гей. Донован до самого моменту своєї неочікуваної смерті листувався з одним зі своїх шанувальників. Хлопчик виріс. І ось, після стількох років, він робить публічне зізнання – в першу чергу заради самого себе.
«Смерть і життя Джона Ф. Донована» – перший англомовний фільм Ксав’є Долана. Він пройшов через виробниче пекло, що тривало два роки. Суттєві проблеми, що виникли під час роботи над картиною, на яку покладали стільки надій ледь не головного фестивального фільму хіта минулого року, не могли не відбитися на кінцевому результаті. Криза режисерської думки Долана проглядалася ще у драмі «Це всього лиш кінець світу», де режисер зібрав приголомшливий зірковий каст з французьких зірок … та не впорався ні з ним, ні з драматичним матеріалом. У «Смерті і житті Джона Ф. Донована» акторський слад не менш вражаючий: Кіт Герінгтон (власне, Джон Ф. Донован), Наталі Портман, Сьюзан Серендон, Кеті Бейтс, Тенді Ньютон і не тільки. Та, на жаль, знаменитим акторам виявляється нічого грати, оскільки у фільмі всі герої безперервно страждають. Ба більше – навіть найдраматичніші епізоди віддають потворним кітчем, який сам Долан таким не вважає. Все відбувається з усією серйозністю і тому – ще більш невдало.
Дебют Долана в Голлівуді, рефлексуючий на теми відносин селебріті та їх шанувальників, а також прийнятті самого себе вийшов, м’яко кажучи, посереднім та геть позбавленим головного – відчуття міри та смаку. Та це давно стало проблемою колись головного кіновундеркінда та улюбленця Канн. Те, що можна було пробачити у «Це всього лиш кінець світу» – в «Смерті і житті Джона Ф. Донована» виглядає як повна авторська безпорадність перед матеріалом, який заслуговує на більшу режисерську виразність. Та Ксав’є Долан воліє розпилятися, говорячи буквально про все і водночас ні про що конкретне. Багато з важливих речей у стрічці проговорюються буквально, подекуди – двійчи, для тих хто не зрозумів з першого погляду. Саундтрек не відрізняється особливою винахідливістю та нагадує плейлист головних хітів MTV, зібраних хоч і з любов’ю, та направду скільки ж можна? Про сутність інституту селебріті ефектніше виразився Брейді Корбет у своєму «Вокс люкс». А після шокуючого «Дикого» Каміля Відаля Наке обережна квірестетика Долана має присмак відвертої клішованості. Втім, говорячи про хороше: «Смерть і життя Джона Ф. Донована» – кіно все-таки по-справжньому живе, і не найбільш кон’юктурне. Хоча і втрачених можливостей тут невимовно багато.
Маттіас і Максим
Останній раз Ксав’є Долан в якості актора з’являвся у своєму власному фільмі шість років тому – в психологічному трилері «Том на фермі», що було знято за п’єсою Мішеля Марка Бушара. Саме після цього фільму почали говорити про дорослішання Долана, як режисера, очевидно перехваленого світовою кінопресою. Нова стрічка «Маттіас і Максим» (в якій добряче спотворений Долан грає головну роль) після двох голосних провалів сприймається як давно очікувана реабілітація для постановника. Хоча, по правді, виглядає вона скоріше як повернення режисера до витоків власного кінематографа. Втім, «Маттіас і Максим» – восьмий за рахунком фільм канадця, – все ж виглядає значно доросліше аніж дебютні роботи режисера, який так самовпевнено намагався підірвати кіномову. Та авторське мислення блогами інстаграму та драматургією підліткового максималізму неминуче призвели до збідніння доланівського кіно як такого. У своєму інтерв’ю для Filmmaker Magazine режисер зізнавався: «Я знаю далеко не все про кінематограф. Я все-таки не зубрила, і мої фільми геть не декларація любові кінематографу. Я всього-на-всього намагаюсь розповісти історію. Але при цьому я дуже натхненний можливостями, які може запропонувати кіно».
Сюжет «Маттіас і Максим» доволі простий, навіть за мірками самого Долана. Живуть собі два друга, які не розлучаються зі шкільної парти: безталанний Макс, у якого є складні відносини з матір’ю-алкоголічкою і родима пляма на гарному обличчі; та успішний Маттіас зі щасливим шлюбом та фінансовою забезпеченістю. Погодившись знятися в короткометражному фільмі подруги Еріки, головні герої несподівано для самих себе відкривають, що в їхній дружбі є місце для сексуального тяжіння, і це не лишається не помітним.
В цьому нерівному, зібраному з найкращого, що було в ранньому кінематографі Долана, фільмі спершу впадає в очі неприхований авторський скепсис стосовно жінок у режисурі. Еріка Ріветт, яка замислила зйомки свого дебютного фільму, показана в знущальному іронічному тоні, хоч і до відвертої мізогінії діло не доходить. Проте гостро відчувається деякий, невимовлений поки що напряму, комплекс Долана стосовно жінок-режисерок.
Якщо винести за дужки вперше настільки очевидно продемонстровані режисерські комплекси, то «Маттіас і Максим» залишається впевнено знятою драмою про тотальну переоцінку не тільки життєвих цінностей, але й власного чуттєвого досвіду. Долан досліджує чоловічий світ з позиції імпульсивної людини, що схильна до ризикованої жертовності. Але в перший раз режисер знімає кіно про усвідомлення власної гомосексуальності людьми, які протягом багатьох років були просто друзями. Тригером стає навіть не поцілунок двох героїв короткометражки Еріки, але те що передує цьому та відбувається з Максимом та Маттіасом після. Ключове питання картини: яка ж насправді чоловіча дружба? Наскільки тонка буває межа між дружніми відносинами, де-факто бромансом, та закоханістю? «Маттіас і Максим» – це, якщо можна так сказати, позбавлений вульгарного гумору варіант комедії «Я люблю тебе, чувак», що до того ж ґрунтується на переживаннях самого Долана. При всій недосконалості як форми, так і змісту, стрічці не відмовиш у правах на авторську чесність, якої, на жаль, так не вистачало в усіх останніх роботах канадського режисера. Вундеркінд виріс, і тепер це просто режисер, який відточує свій почерк, але не більше. Ніяких революцій, тим паче їх провідником Ксав’є Долан ніколи й не був.
