Коли з’явилося кіно – вампіри не забарилися. Перший вампірський фільм, «Замок диявола», був знятий у 1896 році Жоржем Мельєсом. Тут ще не п’ють кров, але вже літає кажан (чи точніше диявол в цьому образі), а атмосфера просякнута жахом.
Згодом вампіри на екрані переживуть тривалу еволюцію. Вони будуть уособлювати хворобу («Носферату. Симфонія жаху»), жорстокий спадок минулого («Граф Дракула»), стануть метафорою квір-ком’юніті («Інтерв’ю з вампіром») та спаскудять кар’єри Крістен Стюарт і Роберта Паттінсона.
«Традиційні» вампіри досі з’являються в мейнстримних проєктах (наприклад, нещодавній «Ренфілд»), але авторське кіно давно пішло далі. Тут часто проводять ревізію як образу, так і основних тропів, які його супроводжують.
Тому у цій добірці вампіри можуть відмовлятися пити кров чи знаходитися надворі у сонячний день. Натомість вони існують в складних естетичних світах та різних соціальних та політичних контекстах.
Готель «Меконг»
2012
Mekong Hotel
реж. Апічатпонг Вірасетакул
У готелі на річці Меконг, що розділяє Лаос та Таїланд, живуть мати-вампір і її донька. Донька закохана у власника бананової плантації, якого випадково вбиває матір. Втім, це не стає на заваді закоханим: душа плантатора реінкарнує, а донька супроводжує кожну її нову появу.
Цей невеликий фільм тайського режисера вийшов після «Золотої пальмової гілки» за «Дядечко Бунмі, який пам’ятає свої минулі життя». Певним чином, він продовжує напрацювання свого головного тріумфу: знову переплітає локальний містицизм, буддистський світогляд та пам’ять.
Вампіри Апічатпонга Вірасетакула належать до тайської міфології і називаються поби. Вони харчуються людськими тілами і висмоктують кров. Їхнє тривале життя дає режисеру можливість звернутися до ідеї реінкарнації, а, відповідно, звернути нашу увагу на історію, що пов’язана з річкою Меконг, яка часто мала важливе значення у контексті колоніальної експансії Франції та В’єтнамської війни.
Виживуть тільки коханці
2013
Only Lovers Left Alive
реж. Джим Джармуш
Адам (Том Гіддлстон – «Локі») та Єва (Тільда Свінтон – «Пам’ять») – вампіри-коханці, які вже сотні років разом. Вони обожнюють музику, літературу та науку і навчилися не вбивати заради прожитку. Але роки життя втомлюють й Адам починає думати про самогубство, ліками від якого можуть стати лише численні непередбачувані проблеми.
Медитативна картина Джармуша миттєво стала класикою і підійшла до вампірського канону з екзистенційними питаннями. Джармуша цікавить ментальний стан істоти, що живе у вічності, а також «вічність» творчості. За автором це мало не єдине, що переживає декілька поколінь людей, за винятком, звісно, справжнього кохання.
Дівчина повертається сама вночі додому
2014
A Girl Walks Home Alone at Night
реж. Ана Лілі Амірпур
Араш піклується про наркозалежного батька, через борги якого втрачає своє дороге авто. Спроба повернути машину підкидає йому сюрприз: позикодавець мертвий, а окрім ключів у його квартирі є готівка та наркотики. Араш вирішує продати наркотики, щоб звільнитися з роботи. Після першої ж вечірки, де він намагався позбутися товару, він зустрічає таємничу жінку в чадрі – за збігом обставин ту, яка вбила жорстокого позикодавця.
Чорно-білий нуар Ани Лілі Амірпур став гітом кінофестивалю «Санденс» та швидко зробив з режисерки зірку незалежного жанрового кіно. Картина в першу чергу підкуповує своєю потойбічною атмосферою, яку створюють анаморфна оптика та зсув наративів: просякнуте іранською культурою кіно знімалося в Каліфорнії, а естетичними орієнтирами були комікси Френка Міллера.
Кровопивці
2021
Bloodsuckers
реж. Юліан Радльмаєр
1928 рік. Колишній радянський актор, який грав Троцького у фільмі «Жовтень» Ейзенштейна, втікає до Німеччини і видає себе за втікача-аристократа. Його радушно приймають місцеві капіталіст(-к)и, які, як виявилося, буквально висмоктують кров у пролетаріату.
Юліан Радльмаєр – марксист з чудовим талантом комедіографа. Раз за разом він знімає філософські комедії, де знущається з капіталізму та не забуває про самоіронію. В одному фільмі він перетворює себе на пса, а тут роздає на горіхи як вищим класам, так і «Капіталу», з якого взяв тезу про те, що експлуататори ссуть кров робочого класу.
Граф
2023
El Conde
реж. Пабло Ларраін
Чилійський диктатор Августо Піночет – вампір, який інсценував свій інфаркт у 2006-му році. Втім, життя все одно йому остогидло, і він вирішує відмовитися від споживання крові. Та перед тим, як піти у вічність, він збирає своїх численних дітей, щоб розібратися зі спадком: неправомірно накопиченими скарбами.
Пабло Ларраін уже зробив декілька підходів до часів диктатури Піночета, але вперше вирішує розповісти безпосередньо про диктатора. Йому він приписує не лише надмірну кровожерливість (зрештою, це не новина), а й тривале втручання у світову історію. Все це в сюрреалістичній чорно-білій естетиці, яка відсилає нас до класичних робіт видатного Луїса Бунюеля.
Вампір-гуманіст шукає добровільного самогубця
2023
Humanist Vampire Seeking Consenting Suicidal Person
реж. Аріан Луї-Сейз
Саша – 68-річна вампіреса, яка виглядає як підліток. В дитинстві вона пережила травматичну подію, внаслідок якої не може пити кров. Допомогти подолати травму береться її рідна сестра, але і вона терпить невдачу. Шанс з’являється разом з депресивним хлопчиком, який шукає власної смерті, але навіть з ним зробити перший крок не так уже і просто.
Аріан Луї-Сейз знімає дуже ніжне підліткове кіно, де перший укус римується з першим сексом, а відмова від вбивств цілком подібна до заміни тваринних продуктів у раціоні. Окремою лінією тут іде тема травми та даються напрямки її можливого пропрацювання: від добровільно-примусових методів родини до сеансів групової терапії та дружньої підтримки.
