Його життя саме по собі нагадує фільм: дитинство у секті, кастинги у підлітковому віці, експерименти із власною репутацією. Навряд Хоакін Фенікс міг стати кимось іншим, окрім як актором. У його випадку сім’я та життєві обставини вирішили все за нього. Батьки багато чого зробили заради того, щоб Хоакін та його брати і сестри розпочали свою кар’єру ще змалку, але на успіх довелося чекати. Вперше на нього звернули увагу після «Гладіатора» Рідлі Скотта, проте якби не Пол Томас Андерсон, він мав би усі шанси так і залишитися одним із багатьох непоганих акторів, що одного дня просто припиняють зніматися. В останнє десятиліття Хоакін став справжньою зіркою, що перебуває в самому центрі голлівудської тусівки, однак залишається дещо осторонь. Він просто виконує свою роботу, а його фільмографія говорить про те, що виконує він її добре.
Вибрана фільмографія
Переступити межу
2005 рік, реж. Джеймс Менґолд
Роль: Джонні Кеш
Доволі типовий для біографічного жанру фільм, у якому Фенікс зіграв легендарного американського музиканта Джонні Кеша, можна виокремити у кар’єрі актора хоча б з огляду на те, що всі пісні у стрічці він виконує сам. Більше того, Джонні Кеш схвалив кандидатуру Фенікса у ролі самого себе, бо йому сподобалась його гра у «Гладіаторі». Хоча «Переступити межу» не виходить за рамки кліше, спостерігати за Феніксом у фільмі від цього не менш цікаво. Йому чудово дається рок-н-рольний образ. Типовий коктейль із музики, наркотиків, алкоголю та шанувальниць має в нього особливий депресивний наліт, і він настільки органічно виглядає в кадрі, що здається, наче за таких обставин цей спосіб життя є єдиним можливим.
Я все ще тут
2010 рік, реж. Кейсі Аффлек
Роль: Хоакін Фенікс
Цікавий експеримент найкращого друга Фенікса Кейсі Аффлека, знятий у жанрі мок’юментарі, не можна залишити поза увагою. Іменитий актор завершує свою кар’єру заради того, щоб спробувати свої сили у хіп-хопі, та знімає про це документальний фільм. Результат вийшов скандальним. Ми спостерігаємо за тим, як виглядає людське падіння: втрата репутації, наркотики, дівчата за викликом та нервові зриви. Начебто отримуємо можливість побачити, як насправді живуть актори по той бік камери та блиску софітів. Проте, згодом виявляється, що всі провалені інтерв’ю та зухвала поведінка були лише постановкою. Хоакін Фенікс зважився на ризикований крок: зіграти Хоакіна Фенікса таким, яким він насправді не є. Чи був цей експеримент вдалим – питання, що залишається відкритим.
Майстер
2012 рік, реж. Пол Томас Андерсон
Роль: Фредді Квелл
Повернення Фенікса на екрани після «Я все ще тут» було тріумфальним. Роль неврівноваженого алкоголіка Фредді у фільмі Пола Томаса Андерсона стала найкращою у його кар’єрі. Це той самий випадок, коли актор однією роллю демонструє весь свій потенціал: він змінює своє тіло, статуру, мову та навіть вираз обличчя – і при цьому залишається впізнаваним. У «Майстрі» ми бачимо зіткнення двох сильних акторів та двох характерних персонажів: маргінала Фредді та лідера релігійної організації Ланкастера Додда у виконанні Філіпа Сеймура Гоффмана. Це велика рідкість, коли таке зіткнення йде на користь фільму, бо епізоди, у яких Фредді та Додд знаходяться у кадрі вдвох, є насправді вражаючими.
Вона
2013 рік, реж. Спайк Джонз
Роль: Теодор Туомблі
Мрійлива та дещо іронічна картина Спайка Джонза доставляє особливе візуальне задоволення. У зображуваному світі недалекого майбутнього панує витончений естетизм, що стосується і технологій. Герой Фенікса, письменник Теодор, такий собі романтичний аутсайдер, шукає способів позбавитися самотності, але це йому важко вдається. Врешті решт, він закохується в операційну систему. Феніксові чудово вдається грати закоханість дещо недолугого романтика, тим паче, що об’єкт його закоханості ми не бачимо. По суті, «Вона» – це фільм одного актора, у якому він повністю розкриває весь емоційний спектр. Так, стрічку можна було б назвати своєрідним маніфестом любові, бо навіть у світі, де віртуальне переважає над реальним, усе, що тобі потрібно – це любов.
Тебе ніколи тут не було
2017 рік, реж. Лінн Ремсі
Роль: Джо
Роль у трилері Лінн Ремсі принесла Феніксові нагороду за найкращу чоловічу роль на Каннському кінофестивалі. Його персонаж Джо, травмований важким дитинством та досвідом перебування на війні, жорстокий та психічно неврівноважений, живе тим, що визволяє дівчат із сексуального рабства. Робота, болючі спогади та думки про смерть – єдине, що дозволяє йому балансувати на межі зриву. Впродовж фільму Джо майже нічого не говорить, проте саме тут можна побачити талант Фенікса як актора: йому для переконливості достатньо лише виразу обличчя.
