Кейсі Аффлек любить постапокаліптичні фільми. Він зізнався про це не лише після показу фільму, але й під час нього – з екрана. У «Світлі мого життя» апокаліпсис соціуму стався внаслідок загадкової чуми, що вбила усіх жінок на планеті. Їх просто не залишилось, окрім однієї, хоча і не обраниці, чого можна було чекати за традиціями жанру. Персонаж Аффлека оберігає свою єдину доньку Рей від незнайомців, адже у цьому світі від чоловіків можна чекати чого завгодно. Вони буквально ламають двері та стіни, аби дотягтися до двох мандрівників. Нічого не нагадує? Отож, ми також згадали про «Дорогу» з Вігго Мортенсеном. Та на відміну від надзвичайно емоційної історії Кормака МакКарті, Аффлек знімає дуже довгу та доступну драму, яка нічого нового в жанр не привносить.

Помітно, що співпраця з Логаном Лерманом та Девідом Лоурі не пройшла для Аффлека марно. Кадри закинутих будинків із пилом на кухонній плиті та навколишнього недогляду самою атмосферою передають відсутність жінок у суто чоловічому світі. Картинку зігріває лише вогнище, біля якого час від часу мусять знаходитися головні герої. Режисер-Аффлек довго захоплюється кадрами самотності мандрів, натомість актор-Аффлек втілює якісь взагалі абсурдні речі. Наприклад, незграбно просить в одній зі сцен віддати йому автомобіль, що належить 19-річному юнаку. Без бою, просто так. Такі емоційні атракціони до добра не доведуть, Кейсі. Втім, коли у фіналі чехівська рушниця стріляє не тільки холостими, а часом і влучно, це вже хороший показник.