Berlinale stories: Франсуа Озон, Кейсі Аффлек та «Порушниця правил»

Щоденники Берлінського кінофестивалю-2019

Божою милістю

GRÂCE À DIEU, РЕЖ. ФРАНСУА ОЗОН

Озон обрав Берлінале майданчиком для прем‘єри нового фільму недарма. Гостра критика будь-якої інституції тут радо вітається, а враховуючи, що у стрічці йдеться про розбещення неповнолітніх католицькими священиками, то про кіно ще і говоритимуть довго. Хоча враховуючи перші оцінки з показів, це теж неточно. 

Історія з кількома персонажами, які дізнаються про поновлення священика-педофіла на своїй посаді, відверто нагадує про кіно «У центрі уваги». Це грає не на користь Озону. Він затягує розслідування, перериваючись на рефлексії головних героїв вкрай часто. Попри дотепну критику лицемірних священиків та переживання жертв, дивитися «Божою милістю» стає нудно вже через 30 хвилин. Для такої теми не вистачає гостроти і завершеності. Позаяк стрічка заснована на реальних подіях, то Озон навіть не дочекався вироку для справжнього священика, який відбудеться 7 березня. Тож для сенсаційного викриття режисеру просто не вистачило терпіння, а з новою інформацією щодо справи він запізнився. Будь-яке рішення суду змінить сприйняття цього фільму. А поки що доводиться обурюватися разом з персонажами бездіяльності католицької церкви, яка після стількох звинувачень у педофілії ніяк не змінить своєї риторики.

Світло мого життя

LIGHT OF MY LIFE, РЕЖ. КЕЙСІ АФФЛЕК

Кейсі Аффлек любить постапокаліптичні фільми. Він зізнався про це не лише після показу фільму, але й під час нього – з екрана. У «Світлі мого життя» апокаліпсис соціуму стався внаслідок загадкової чуми, що вбила усіх жінок на планеті. Їх просто не залишилось, окрім однієї, хоча і не обраниці, чого можна було чекати за традиціями жанру. Персонаж Аффлека оберігає свою єдину доньку Рей від незнайомців, адже у цьому світі від чоловіків можна чекати чого завгодно. Вони буквально ламають двері та стіни, аби дотягтися до двох мандрівників. Нічого не нагадує? Отож, ми також згадали про «Дорогу» з Вігго Мортенсеном. Та на відміну від надзвичайно емоційної історії Кормака МакКарті, Аффлек знімає дуже довгу та доступну драму, яка нічого нового в жанр не привносить.

Помітно, що співпраця з Логаном Лерманом та Девідом Лоурі не пройшла для Аффлека марно. Кадри закинутих будинків із пилом на кухонній плиті та навколишнього недогляду самою атмосферою передають відсутність жінок у суто чоловічому світі. Картинку зігріває лише вогнище, біля якого час від часу мусять знаходитися головні герої. Режисер-Аффлек довго захоплюється кадрами самотності мандрів, натомість актор-Аффлек втілює якісь взагалі абсурдні речі. Наприклад, незграбно просить в одній зі сцен віддати йому автомобіль, що належить 19-річному юнаку. Без бою, просто так. Такі емоційні атракціони до добра не доведуть, Кейсі. Втім, коли у фіналі чехівська рушниця стріляє не тільки холостими, а часом і влучно, це вже хороший показник.

Порушниця правил

Systemsprenger, реж. Нора Фінгшайт

Бенні (Гелена Ценгель) дев’ять років, і вона – справжня катастрофа, нестримно агресивна, абсолютно неконтрольована. Рахунок дитячих притулків, що відмовили їй у перебуванні, йде на десятки, для дорослого закладу вона замала, але, не зважаючи на вік, з нею не може впоратись ніхто: ні м’яка аморфна мати, ні досвідчені соціальні працівники. Дитячі образи – завжди привабливий виклик для кінематографістів, можливість додати в ігровий фільм справжню безпосередність та водночас небезпека впасти у напрацьованні десятиліттями кліше. На прес-конференції Нора Фінгшайт зазначила, що саме стереотипів прагнула уникнути максимально, тому її бунтівна дитина – не хлопчик, а дівчинка, до того ж допубертатного віку, аби оминути кліше фільмів дорослішання. Втім, найефективнішим щепленням проти кліше стала гра Гелени Ценгель, фантастичної акторки у свої 11 років, що своїм перформансом перетворила «Порушницю правил» на «Екзорциста» без диявола й містики. Пам‘ятаєте, що виробляла там одержима дівчинка? Так от, вибуховій Бенні, втіленій Ценгель для цього не знадобилися жодні потойбічні причини. Дитина настільки природно влаштовувала на екрані справжнє пекло, що навіть закралася наївна думка: може, і в житті вона така? Але ні, на прес-конференції і на фестивальних локаціях Гелена Ценгель видавалась цілком спокійною та доброзичливою – а ще дуже професійною. Не оминіть увагою цю акторку – ймовірно, з часом чутимемо про неї все частіше.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: