«Бєс» Єгора Трояновського: хронічна несправедливість

Почути правду всередині себе

Тридцятилітній Олексій Кудрявцев із Урзуфа поїхав обороняти Україну на фронт у складі міліцейського батальйону «Артемівськ». Його взяв у полон горлівський боєвик Ігор Безлер з позивним «Бєс». Це трапилося в травні 2014 року. Батько Олексія – Микола досьогодні не може знайти спокій після того, що сталося. За свідченням кількох очевидців та завдяки відео самого Безлера стало відомо про загибель його сина. Тому Микола збирає в собі всі сили, щоби встановити справедливість. Він хоче покарати вбивцю.

Український кінематограф досі обережно відрефлексовує тему військовополонених. Історії з фронту здаються аж надто жорстокими, щоби перенести їх на великий екран в ігровому кіно. Що вже говорити про документальне, адже рани від звірств, які вчиняють зараз бойовики над українцями, здаються свіжими.

У фільмі Єгора Трояновського фізична жорстокість залишається за кадром. Утім, психологічна – оголюється до зображення втомленого, але вмотивованого батька, який бажає сатисфакції. Його подорожі до Києва нагадують ще одне документальне кіно «Не хвилюйся, двері відчиняться» Оксани Карпович. Та сама сонливість залізничних доріг та ранкова зустріч Миколи Кудрявцева з інтерв’юером Сергієм Лойко дозволяють глибше зануритися в безвихідне становище головного героя.

Трейлер помилково обіцяє кліфхенгер, щоби зацікавити глядача долею Олексія. Але насправді завдяки інтонації Єгора Трояновського – про солдата все зрозуміло мало не від початку. «Бєс» може залишити помилкове враження для глядача й назвою. Зображення Ігоря Безлера з’являється у фільмі чи не найрідше. Режисер не демонізує його образ на відміну від інтерв’юера, який з’являється на початку стрічки. 

Журналіст Сергій Лойко опиняється в будинку Миколи Кудрявцева, щоби направляти історію до необхідних флешбеків та розкривати ідеї й задуми протагоніста картини. Спершу його запитання можна вважати цілком доречними, але він перетинає межу, коли звертається до демонічного образу Бєса. Так, питання смерті Олексія набуває метафоричного відтінку в боротьбі між добром та злом, що ніяк не виявляється далі, але помітно відводить реалізм на другий план.

Допоміжним засобом невидимої комунікації між головними героями та глядачем стає море. Олексій працював моряком і часто виходив у відкрите море. Тож, кадри з його батьком біля води допомагають режисеру відтворити той втрачений зв’язок із сином, якого досі чекають. Зйомки в похмуру погоду лише підкреслюють примарність подій. Начебто це відбувається й не з людьми зовсім, а з привидами вчорашнього дня.

Приземлює зображення Сергій Лойко, який далі веде свій пом’якшений допит, вибудовуючи сумний портрет Миколи Кудрявцева. За будь-які символи та метафори найкраще говорять очі Миколи Кудрявцева, який із клубком у горлі переповідає біографію Олексія та показує його свідоцтва, дипломи та водійське посвідчення. Завбачливо забравши розповіді матері, яка не покладає надій на те, що Олексій досі живий, Єгор Трояновський дає зрозуміти, як кіно стає провідником думок батька. У нього є місія, він пам’ятає й не забуде вчинок Безлера, тому чітко малює собі план А та Б, щоби досягти результату від своїх дій.

Загальне враження хронічної несправедливості з’являється у другій половині фільму, коли Микола наважується стати біля адміністрації президента та вимагати покарання катам. «Бєс» міг би стати давньогрецькою трагедією про пошуки загиблого сина батьком. Однак, творців фільму мало цікавить такий контекст, бо історія із загиблими синами на фронті близька та знайома кожному місту й селу України.

Олексій у «Бєсі» фактично стає співавтором фільму. Його відео, зняті на телефон чи домашню камеру, проєкціюються через ноутбук. Це такий паралельний вимір безтурботності та буденності, адже в цих записах Олексій переповідає кумедні ситуації та показує своє життя легким і розслабленим, навіть якщо в кадрі є робота. Недарма Єгор Трояновський у титрах вказує обох героїв із поміткою «за участі», оскільки саме їхні історії формують стрічку. 

Закільцьовується «Бєс» на мовчазному погляді сина в камеру, коли в кімнаті грає «Солдат» гурту 5’nizza. Після свідчень його друзів про вбивство ця картина мала би здаватися моторошною. Натомість вона підсумовує те, що зрозуміло без слів – життя людини.

Demon
2020
режисер: Єгор Трояновський
жанр: документалістика

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

5 2 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

інші матеріали

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: