Можна – і варто – відверто сказати, що інклюзія в Україні наразі не в найкращому стані. У нашій країні недостатньо локацій та можливостей для людей з інвалідністю не те, щоб задля комфортного перегляду кіно, але й логістики до нього. Додайте сюди ще й проблеми з толерантністю до людей іншої раси, віку, гендеру та сексуальної орієнтації – і сукупний результат неабияк пригнічує. Втім, ці проблеми не мають бути нерозв’язаними. Поступово з’являються передумови, щоби доступність не залишилась кривим написом на папері. В Україні зростає кількість пандусів, спеціальних показів та вечірок для людей з інвалідністю.
«Єврофест: кіно для кожного» – це одна з тих чудових нагод, аби порадіти за нові можливості в українських кінотеатрах для людей з вадами слуху та зору. Два фільми програми («Чемпіони» та «Портрет дівчини у вогні») матимуть тифлокоментар (додаткова аудіодоріжка, яка пояснює, що відбувається у сценах фільму, для людей з порушенням зору) та адаптоване субтитрування (текстова доріжка, що супроводжує фільм у нижній частині екрану, для людей з порушенням слуху). Організатори фестивалю зібрали у програмі цікаве різноманіття тем, яке стосується гендеру, релігії та толерантності. З 5 до 11 грудня в кінотеатрі «Жовтень» можна переглянути вісім стрічок, про які поговоримо нижче. Фестиваль проходить за підтримки програми Culture Bridges, яка фінансується Європейським Союзом.
CAMPEONES, реж. Хав'єр Фессер
Чемпіони
Після звільнення з посади тренера баскетбольної команди Марко напивається й врізається в поліцейську автівку. Головний герой видається глядачеві неприємною особистістю. Маркові дають вибір: або провести два роки у в’язниці, або 90 днів громадських робіт. Вибравши друге, Марко стає тренером баскетбольного клубу для людей із особливостями інтелектуального розвитку. І для того, щоб перемогти з такою командою, він мусить змінити свій спосіб життя.
Сміятися над фільмом, у якому показують людей з особливостями інтелектуального розвитку, завжди ризиковано – можна наразитися на етичний дисонанс. Однак, фестивальні кінокомедії поволі розширюють межі дозволеного, і «Чемпіони» – хороший тому приклад. Стрічка отримала 11 номінацій на національну іспанську кінопремію «Гойя», узявши три нагороди: найкращий фільм, найкращий актор та найкраща пісня. Заразом, цифри касових зборів теж говорять самі за себе. Стрічка стала фінансовим рекордсменом у національному прокаті 2018 року.
Portrait de la jeune fille en feu, реж. Селін Сьямма
Портрет дівчини у вогні
XVIII століття. Бретань. До острова приїздить художниця, якій замовили весільний портрет молодої дівчини Елоїзи. Вона має намалювати його непомітно, тому вдень досліджує поведінку дівчини, а вночі працює над портретом. Поступово між головними героїнями народжується почуття, якого вони цураються: тут зіграють і внутрішня гомофобія, і заплановане весілля Елоїзи. Зрештою, весілля дівчини, імовірно, розставить всі крапки над їхніми стосунками.
Приз за найкращий сценарій та квір-пальма в Каннах дозволили французькій режисерці Селін Ск’ямма потрапити в центр уваги. І ця увага цілком заслужена. Щирі та тендітні стосунки між Елоїзою та художницею авторка показує без жодної вульгарності. Вона робить мистецтво третім партнером у їхніх взаєминах. До того ж, «Портрет дівчини у вогні» – один з найгарніших фільмів, у якому автентичність тодішньої вроди влучає своєю сексуальністю в самісіньке серце.
Werk ohne Autor, реж. Флоріан Генкель фон Доннерсмарк
Робота без авторства
Художник Курт Банерт тікає з НДР до Західної Німеччини. Там він знайомиться з молодою дівчиною Еллі, яка дозволяє йому забути жахи війни. Курт проєкціює свої спогади в художніх роботах, і кохання дозволяє йому творити. Однак батько Еллі виступає проти таких стосунків, адже не вважає чоловіка гідним своєї доньки. Та ще й батьковий досвід євгеніки за часів Третього Рейху дає про себе знати.
Після виходу «Життя інших» ім’я Флоріана Генкеля фон Доннерсмарка знайоме всім, хто так чи інакше переглядав німецьке кіно 2000-х. Його нова стрічка не стала винятком у фестивальному кіносвіті. Прем’єра відбулася на конкурсі Венеції 2018 року, стрічка отримала номінації на «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою та операторську роботу (що велика рідкість для німецькомовного кіно). Цікаво, що дистриб’ютором «Роботи без авторства» в Німеччині стала компанія Walt Disney Motion Pictures. Враховуючи делікатність теми та орієнтацію сценарію на реальні події, таке рішення видається вельми неординарним.
Danmarks sønner, реж. Улаа Салім
Сини Данії
Данія 2025 року. Країну лихоманить від радикалів та приходу до влади ультраправих. Закарія вступає до партії, яка будь-якою ціною має запобігти встановленню неонацистського режиму. Та поступово головний герой розуміє, що він став частиною великої гри політиків, розвиток якої вже давно вирішений.
Один із хітів Роттердамського кінофестивалю влучно потрапляє своєю темою в ніжне серце Європи. Мігрантська криза та владні ігри правоцентристських організацій вже наробили багато лиха в Польщі та Угорщині. Тому гіпотетичне уявлення про майбутнє Данії цілком може стати правдою. Як виявилося й доволі переконливою – один із лідерів правих у цій країні Алекс Арендстен назвав «Синів Данії» небезпечним фільмом, давши йому дві зірки.
Zimske muhe, реж. Олмо Омерзу
Зимові мухи
Двоє хлопців сідають у автомобіль і вирушають до Чехії назустріч пригодам. Вони підбирають по дорозі дівчину, симпатія до якої викликає суперечки між ними, адже ревнощі ніхто не скасовував.
Нещодавно ми писали про «Зимові мухи» у гайді про Дні Вишеградського кіно. Тепер чеська стрічка знову дісталася до кінотеатру «Жовтень» і стала ще більш доступною завдяки «Єврофесту». Фільм Олмо Омерзу за своєю фабулою скидається на повнометражний дебют Чанії Баттон «Палай, палай, палай», але замініть краєвиди Британії на Чехію – і перспектива вже стане іншою.
Obscuro Barroco, реж. Улаа Салім
Обскуро Бароко
Документальна стрічка Євангелії Краніоті розповідає історію трансгендерної активістки Луани Муніс, яка померла в 2017 році. Фільм-поема, що зафарбовує у темні кольори Ріо-де-Жанейро й показує одне з найбільших міст Бразилії не таким енергійним та радісним, як ми звикли його бачити.
Стрічку Краніоті вже показували на кінофестивалі «Молодість» минулого року, і ми теж про неї згадували. Лауреат «Тедді» з Берлінського кінофестивалю – це кінопротест, що, насамперед, дозволяє пізнати імерсивний досвід аудіовізуального мистецтва. Заразом, це ще й унікальний досвід самої Луани Муніс, яка по-новому відкрилася в цьому проєкті.
Eaten by Lions, реж. Олмо Омерзу
Зжерті левами
У зведених братів Омара та Піта помирає бабуся. Вони довго жили в неї разом, але тепер мають проблеми з оселею, адже тітка Піта не в захваті від ідеї спільного життя з Омаром. Брати вирушають разом у Блекпул на узбережжі Ірландського моря, аби віднайти батька Омара, який там мешкає.
«Зжерті левами» народився з короткого метру режисера Джейсона Вінгарда, який отримав за нього головну нагороду кінофестивалю в Манчестері. Повнометражна версія включає в себе ще більше пригод та зустрічей із купою фріків на дорогах Британії. Додайте ще сюди бадьорий монтаж у стилі Едгара Райта, і фільм вже заслуговує уваги завдяки кльовому кастингу двох братів, які прагнуть знайти своє місце під сонцем у дощовій Англії.
Lajkó – Cigány az ürben, реж. Балаш Ленд'єла
Лайко: ром у космосі
Лайко мріє про космос із дитинства. На початку 1957 року йому трапляється нагода здійснити свою мрію – Радянський союз дає можливість Угорщині відправити свого космонавта в космос.
Поки американці відправляють у своїх фільмах про космос Раяна Гослінга та Бреда Пітта, угорці теж не втрачають надії відкусити цей шматок пирога. Щоправда, на відміну від голлівудських епіків, стрічка Балаш Лендьєла працює в жанрі трагікомедії, а не серйозної драми, тож можна водночас посумувати та посміятися над стереотипами про ромів (у космосі!). Фільм потрапив до кінофестивалю науково-фантастичного кіно в Трієсті та отримав приз глядацьких симпатій.
