16 листопада 2023 року стартував київський міжнародний кінофестиваль короткого метру KISFF. Вже 12 років він збирає найцікавіше короткометражне кіно з усього світу. Як кажуть організатор(-к)и: «Від Зімбабве до Ісландії, від Тайваню до Чилі в часи, коли світом правили маги та відьми».
До 26 листопада більшість стрічок буде доступно онлайн. Ми обрали 15 фільмів, які радимо переглянути поки є така нагода: від останніх український гітів короткої форми до рефлексій про штучний інтелект і сексуальність.
Фільми можна подивитися на території України, Польщі, Чехії, Латвії, Литви, Естонії та Німеччини в онлайн-кінотеатрі Титр.
Осягаючи реальність: українське студентство за кордоном
Як бути за сотні кілометрів від дому і зберегти свою ідентичність – досвід українських режисерів та режисерок.
«Алое, фікус, авокадо та шість драцен»
реж. Марта Смеречинська (Україна, Франція, 2023)
Нова режисерська робота від авторки фільму «Щоденник нареченої Христа» розповідає історії українц(-ок)ів, які попрощалися зі своїм минулим життям через повномасштабне вторгнення.
Марта споглядає посилки, які рідні, друзі та близькі відправляють вимушеним пересенцям/переселенкам. Вона помічає, що коробки з найважливішим виглядають як загублені речі. Здається, до кожної з них режисерка відчуває особливе тепло, адже вони навіюють спогади про Київ та прощання з домашніми рослинами – алое, фікусом, авокадо та шістьома драценами.
Фільм було відібрано в документальний конкурс найпрестижнішого кінофестивалю Балкан в Сараєво, а світова премʼєра відбулася на другому фестивалі документального кіно у світі – Visions du Reel.
Кримські історії
Від ранніх фільмів Нарімана Алієва до сьогоднішніх рефлексій про те, як зберегти традиції кримських татар у часи окупованого Криму.
«Повернутися на світанку»
реж. Наріман Алієв (Україна, 2013)
Дебютний фільм Нарімана Алієва було знято в Криму ще до його окупації. Головний герой зустрічає батька та повідомляє, що їде у місто великих можливостей. Попри емоційний накал, картина, як і роботи натхненника Алієва, Нурі Більге Джейлана, неспішна та ніжна до своїх героїв.
Це фільм про вибір, який зроблено попри традиції, правила та обов’язок перед родиною. А теми стосунків батька і сина, села та великого міста, які потім виринуть у повному метрі Нарімана «Додому», з’являються вперше у цій стрічці.
На фестивалі буде показана вся кримська трилогія Нарімана Алієва, про яку ми писали в архівному матеріалі.
Міжнародний конкурс
Нові підходи до створення кіно з різних куточків світу – без жанрових обмежень. Цю програму поділено на три блоки: «Напруга в повітрі», «Невисловлені думки», «Зізнання».
«ДВАДЦЯТЬТRЦДАВД»
реж. Макс Гаттлер (Гонконг, 2023)
Експериментальна анімація, знята з вікна квартири на 36-му поверсі охоплює пейзаж Гонконга, але фокусується на індивідуальностях, що увʼязнені в багатоповерхівках напроти. Фільмування тривало протягом трьох років (з 2020 до 2023 рік), але настрій фільму намагається відрефлексувати саме ковідну ізольованість, яку переживають жителі та жительки міста.
Одна з експериментальних робіт режисера, яку він зробив разом зі своїми студентами, доступна онлайн. Про неї в нашому архівному матеріалі розповів аніматор Микита Лиськов.
«Сусід Абді»
реж. Дауе Дейкстра (Нідерланди, 2022)
Разом зі своїм сусідом, уродженцем Сомалі Абді, режисер досліджує природу насилля та його минуле – від війни в рідній країні до еміграції в Нідерланди. Разом чоловіки створюють ігрові реконструкції у студії спецефектів та вирушають у подорож болючою історією народу та шокуючих дитячих спогадів Абді, щоб відповісти собі на питання: як жити зі спогадами про насилля і як вилікувати глибокі психологічні травми.
Український конкурс
Роботи українських кінопрофесіонал(-ок)ів останнього року – рефлексії про війну, радянське минуле і внутрішні травми.
«Мандрівник»
реж. Ярема Малащук, Роман Хімей (Україна, 2022)
Новий фільм режисерського дуету, авторів фільму «Зарваниця», знято в Карпатах. Митці використовують свої тіла щоб відтворити позиції полеглих російських солдатів серед романтичного ландшафту. Таким чином вони намагаються охопити одночасно поліфонію тем – колоніальні аспекти ландшафту, російське вторгнення та невдалу анексію, і, зрештою, жахи війни.
Стрічка вписується у тривале дослідження змістовних наслідків російської агресії, яке відображається в творчості Романа та Яреми. Зокрема, їх попередній фільм «Вибухи біля музею» про розграбований під час відступу російських військ Херсонський обласний краєзнавчий музей отримав головну нагороду Івано-Франківського фестивалю «4х3».
(НЕ) говоримо про секс
Ця програма про те, як відстоювати свої кордони, про те, що будь-хто має право на задоволення, якщо прагне його, про дорослішання й публічність, про вразливість і крихкість.
«Трахни мене, Річарде»
реж. Люсі МакКендрік, Чарлі Полінджер (США, Австралія, 2023)
Це безжальний, але водночас іронічний погляд на стосунки у цифрову еру. Головна героїня відчуває самотність через новий спосіб життя – вона зламала ногу, але все ще одержима романтикою. Після першого метча в Тіндері, в неї завʼязуються стосунки на відстані. Але що, якщо ідеальний Річард виявиться шахраєм, а Саллі – ще тією брехухою?
Гендерне питання
Кинути виклик застарілим суспільним нормам – як живуть трансгендерні, небінарні та інтерсекс-персонаж(-к)и
«Золотий голос»
реж. Марс Веррон (Камбоджа, 2023)
Протягом восьми років в Камбоджі точилася громадянська війна. Тоді, в 70-80-х роках, за інакшість вбивали. «Золотий голос» Марса Веррона – це документальна історія трансгендерного чоловіка, якому в 1979 році вдалося дивом зберегти життя. Через сорок років після режиму червоних кхмерів він повертається до села, де в ті складні часи знайшов свою квір- і трансспільноту, а також кохання всього життя.
Fem*Riot: Розширюючи межі
Болісна менструація, варіативність форми молочних залоз, жіноча гомосексуальність, страх інтимної близькості – як говорити про те, про що не прийнято.
«З любовʼю, Барбара»
реж. Брайді О’Коннор (2023)
Барбара Гаммер – американська режисерка документального кіно та ЛГБТ-активістка українського походження. За 47 років фільмування вона створила 75 фільмів, серед яких є роботи-дослідження власної сексуальності і свого коріння – My Babushka: Searching Ukrainian Identities (2001) та Maya Deren’s Sink (2011).
«З любовʼю, Барбара» – портрет піонерки ЛГБТ-кіно створений коханням її життя вже після смерті Барбари в 2019 році. Це щемлива та ніжна історія про любов, спогади та лесбійство.
Fluffy shorts
Коти і собаки, дикі ведмеді й орангутанг – герої секції, де камера оприявнює невидимі зв’язки між людьми та тваринами.
«Люди ночі»
реж. Джудіт Оффре (Франція, 2022)
Лауреат спеціальної відзнаки міжнародного конкурсу Івано-Франківського кінофестивалю «4х3» показує ніжні стосунки доглядача зоопарку та приматів. В нічних зйомках їх волʼєрів, які імітують дику природу, чоловік зустрічається з мавпами, які приймають його як члена зграї.
Комедії
Незграбні, але хоробрі – як сміятися з того, в чому впізнаєш себе.
«Справжнє “Я”»
реж. Олоф Бендз, Фред Бендз, Сімон Фольґер, Петер Мальмґрен (Швеція, 2022)
Швецький фільм побудовано на розмові двох друзів, які тільки що зіграли в теніс. Хронічно поганий переможець і хороший переможений борються зі своїми емоціями після напрочуд нерівної гри в бадмінтон. І навіть лазня не допомагає розслабитися і прийняти результат гри.
NEITHER ARTIFICIAL NOR INTELLIGENT
Ця добірка від KISFF – режисерські спроби розібратися у власних світоглядних питаннях за допомогою штучного інтелекту.
«Ця історія автозгенерована»
реж. Нанут Танапорнрапі (Тайвань, 2023)
Тайванський режисер використовує ChatGPT-3, щоб відрефлексувати історічні події ХХ століття, в епіцентрі яких опинився його рідний острів. З надісланих штучному інтелекту запитів про історію та культурний спадок Тайваню Нанут створює цілу серію фільмів.
Втім, всі стрічки ведуть до однієї – наріжної. «Ця історія автозгенерована» відкриває кожен фільм проєкту. Картина задає ритм і заявляє: ви дивитеся незвичайний кінопроєкт, який послуговується відеоіграми для візуалізації ідей, а озвучують його синтетичні голоси Ріка і Морті, Пітера Гріффіна та Дональда Трампа.
Анімаційні страшилки
Побачення наосліп з лісовими духами і кровожерливими звірами – як все може піти не за планом.
«Спасіння не має назви»
реж. Джозеф Воллес (Великобританія, Франція, Чехія, 2022)
Що може бути страшніше за клоунів? Тільки дискримінація, насилля та матір, в якої забрали її дитину. Трупа клоунів оповідає історію, як біженку винесло на берег до їх маяку. Раптові небесні кари вони сприймають за знак і вирішують прогнати непрохану гостю. Її рятує священик, який дізнався, що жінка вагітна. Але суспільний тиск змусить його поставити стіну між врятованою та містечком і забрати дитину собі.
Стрічка поєднує лялькову анімацію, графіку, вайб готики та старого цирку, змінює кольорову палітру і виглядає ну дуже стильно та проникливо.
Short Attack
Ризиковані, абсурдні, дивакуваті та грайливі – рецепт як не сприймати себе та світ серйозно.
«Безвихідь»
реж. Фідель Руіз-Гілі, Тайлер Волкер (США, 2022)
Це історія про дівчину, яка працює на заправці та яку постійно доймає колега. Він ніяк не може второпати, чому ж вона не їде разом з однолітками в художню школу, а свідомо обирає страждати та працювати на газовій колонці. Вона справді не ведеться на жодні вмовляння, допоки в неї не вселиться слизький жук.
Фантастичний фільм настільки ж абсурдний, наскільки кумедний і заворожуючий. Якщо вам подобаються малобюджетні фільми, де монстри вирішують долі людей – це ваш вибір.
Хрупка памʼять
Тема пам’яті – як говорити про найболючіші та найглибші рани.
«З любовʼю, тато»
реж. Діана Кам Ван Нґуєн (Канада, 2021)
За допомогою колажної техніки Діана Кам Ван Нґуєн вигадує події, які могла би пережити, якби була близька з батьком. Майже все її свідоме життя він був у вʼязниці, а до того мріяв про хлопчика. Єдине місце, де вони все ще залишалися близькими – його листи. З них, а також світлин, які збереглися, режисерка створює рухому картину, завдяки якій намагається відпустити батька назавжди.
Цей фільм став фестивальним гітом у 2021 році. Розпочавши з Локарно, «З любовʼю, тато» потрапив до шорт листа премії «Оскар» та номінований на премію Європейської кіноакадемії.
Нео, прокинься: Машиніма
Грати чи не грати – ось головне питання добірки KISFF, що представляє відеоігри як інструмент для створення кіно.
Swatted
реж. Ісмаель Жофруа Шандутіс (Франція, 2018)
«Своттинг» – це коли на одного з гравців онлайн-гри натравлюють справжній спецназ. Пранк вдасться, якщо це все ще й потрапить на камеру, яка стриміть гру чи прозвучить в ігровому аудіочаті.
Ісмаель Жофруа Шандутіс змішує реальність та анімацію, щоб дослідити небезпечний вид кібербулінгу, який викриває нашу незахищеність від витоку персональних даних. І показати, як небезпечні озброєні хлопці з екрану раптово можуть ввалитися у фізичний простір.
