Ніколі тільки виповнилося п‘ятнадцять років, а він вже отримав зброю разом з друзями. Вони тероризують ворогів свого району, взявши його під контроль за сприяння старого злочинця, який сидить під домашнім арештом. Ці 15-річні юнаки потребують дорогих речей та гарних дівчат. І щоразу з новим завоюванням їхня спрага на заможне життя лише зростає.
Стрічку знімали за романом Роберто Савіано, який вже не один раз заступав у жанр італійського криміналу. Його книгу «Гоморра» успішно екранізував Маттео Гарроне, тому і до нової екранізації зростає увага. Та якщо «Гоморра» зачіпала теми дорослого криміналітету, «Піраньї Неаполя» – це кіно про дітей, але не для. Це скоріше шалена суміш «Міста Бога» Фернанду Мейрелліша та «Пророка» Жака Одіара, в якому поєдналися дитяча наявність та жорстокий вакуум аморальності, хоча насиллям режисер здобрює мінімально. Непрофесійні актори і динамічна зйомка на словах може здаватися антирекламою цьому фільму. Натомість вони роблять кожен епізод реалістичнішим і від цього часом стає ніяково. Підлітки зі зброєю – не нова тема в кіно, але в італійських реаліях вона набуває особливого колориту. Джованнесі не засуджує своїх персонажів, але показує, як відсутність моральних орієнтирів нищить молоде покоління.
Прем’єра стрічки на Берлінале-2019 безумовно підняла інтерес до екранізації роману на щабель вище. Та участь в основному конкурсі – це ніщо, а ось перемога – це все. Стрічка поїхала додому з нагородою за найкращий сценарій, що, ймовірно, не найсильніша сторона фільму Клаудіо Джованнезі. Найпривабливішим серед достовірного підліткового хаосу «Піраній Неаполя» стала режисура, яка чітко звертає увагу глядача на потрібні речі у правильний момент. Ось головний герой перевдягається у дівчину, щоб вбити «незгодного з політикою натовпу» і секунди саспенсу вибухають розчаруванням у життєвому виборі персонажа. Ось хлопці їздять на мопедах під музичний ембієнт, що дає змогу аудиторії перепочити від нескінченної напруги. Ба навіть кумедні моменти грамотно розставлені по своїх місцях у хронометражі, щоб не дати принаймні на секунду знудитися від побаченого.
Окей, стрічку Джованнезі ще можна звинувачувати у передбачуваності. Втім, головним її козиром стане внутрішній ритм, під яких підлаштовується оператор Даніеле Чірпі. Він знімає акторів зі спини, аби глядацьке підглядання дозволило максимально достовірно побачити навколишнє оточення головних героїв. Їхнє дорослішання відбувається на вулицях Неаполя, починаючи зі збору данини з продавців на базарі, і закінчуючи переходом в агресивні сутички з місцевими бандами. Ця втеча від буденності шляхом перезаряджання автомату дає підліткам те, чого не змогли дати батьки – морального орієнтира. Тому традиційне виховання змінилося на нескінченні відео зі стрімінгових сервісів та брутальні пісні під гітару на ранок після вгашеної ночі. Радикальні витівки персонажів дарують підліткову ексклюзивність, яка більш небезпечна за дорослу, адже у неї немає міцного підґрунтя з бодай якогось досвіду. Досить спорідненою можна вважати стрічку «Вовка з Волл-стріт» Мартіна Скорсезе, яка розповідала про вседосяжність та доступність до усіх благ цивілізації вустами менеджера з продажів. Та як виявляється, на вулицях можна збагатитися і без досвіду та скілів продажника.
Таке потужне висловлювання з’являється на великих екранах мало не щороку. Ексклюзивність стала модним трендом серед населення, яке рахує свої прибутки, не озираючись на цифри податкової служби. Фільм став таким собі дзеркалом цього прошарку суспільства, яке радо ходить в кіно, а можливо навіть сидить на сусідньому кріслі. «Піраньї Неаполя» було б чудово подивитися саме таким присутнім, адже тоді стрічка набуває мало не просвітницької місії ознайомлення зі станом справ Неаполя. Єдине, з чим стрічка Джованнезі не справляється, – це фінал, який не ставить жирної крапки у події головного героя Ніколи. Його вираз обличчя говорить про тотальне осмислення подій, але ставить три крапки у життя його банди. Ймовірно, творці фільму таким чином залишили місце для сиквелу. Однак, логічна завершеність подій зробила б це кіно культовим у своїх колах.
