Хто це такий: Маттео Гарроне

Неаполітанська казка казок
Маттео Гарроне
дата народження: 15 жовтня 1968 р.

Маттео Гарроне народився в Римі в родині театрального критика Ніно Гарроне і актриси Донателли Рімольді. З самого дитинства Маттео захоплювався тенісом, проте стати справжнім професійним спортсменом йому не судилося. Втім, і на краще, оскільки самобутніх кінорежисерів все ж менше, ніж успішних спортсменів. Завершивши з відзнакою навчання в школі мистецтв, Маттео Гарроне в період із 1986 по 1995 роки був помічником оператора і художником, пізнаючи індустрію італійського кіно зсередини.

«Фелліні мені пощастило спостерігати особисто. Я два тижні пропрацював у нього на знімальному майданчику. Це був його останній фільм, «Голос Місяця» із Роберто Беніньї і Паоло Вілладжо в головних ролях. А потім я зустрічав багатьох людей, які працювали зі старими майстрами, і я завжди намагався взяти у них все найкраще. Однак, я ретельно стежу за тим, щоб не імітувати нікого з цих режисерів», – зізнався в одному зі своїх інтерв’ю Маттео Гарроне. У кінематографі тоді ще оператор Гарроне дебютував в 1996 році з короткометражною драмою «Силует», яка була відзначена премією Sacher D’oro від Нанні Моретті.

Зі своїм повнометражним дебютом, картиною «Середземномор’я» 1997 року, знятої в Неаполі, Гарроне заявив про себе в італійському кінематографі вже більш голосно, хоча в цілому ця драма, що складається з трьох новел (включаючи горезвісний «Силует»), не добралася до широкого кінотеатрального прокату. Втім, дорогу здолає той, хто йде, і вже в 1998 році Гарроне знімає відразу два фільми. Комедія «Оресто Піпполо, весільний фотограф» на тлі подальших робіт режисера виділяється своєю винятковою розважальністю, змушуючи згадувати класичні італійські комедії 70-80-х років. Знятий в тому ж 1998 році фільм «Гості» був протилежним за інтонацією до попередньої стрічки; «Гості» в чималому ступені були заримовані з «Торжеством» Томаса Вінтерберга, хіба що Гарроне в своїй картині не надав сім’ї якості того, що є чимось чужорідним і руйнівним. Зрежисовані в Неаполі, обидва фільми з особливою увагою підкреслювали фактуру міста, про який Маттео Гарроне висловлювався так: «Це дійсно надихаюче в усіх відношеннях місто. Там постійно кипить життя, там стільки всього відбувається одночасно, і все таке плинне. Все, що потрібно від сценариста або режисера, – це внести в цей хаос трохи порядку і вибрати якусь одну цікаву історію. І потім, люди… Ви знаєте, що Фелліні часто проводив кастинг в Неаполі? Тому що таких осіб – яскравих, експресивних – більше ніде не знайдеш».

фільмографія
2009 — «Без імені»
2011 — «Джейн Ейр»
2014 – .. — «Справжній детектив»

Однак, справжня світова слава до Гарроне прийшла лише в 2008 році, коли на екрани вийшла кримінальна драма «Гоморра», що стала не тільки найдорожчим, але і найбільш касовим фільмом на той момент в режисерській кар’єрі Маттео Гарроне. Безперечно, не без певної глядацької уваги обійшлися інші його стрічки, зняті до «Гаморри»: трилер «Таксидерміст» 2002 року, сюжет якого виріс з однієї із кричущих кримінальних подій, і еротична драма «Перше кохання» 2004 року, що стала одним з найбільш мізантропічних творів італійця.

Проте, останній фільм Гарроне «Догмен» стилістично близький саме цим двом, не найвідомішим картинам режисера. Можна сказати, що у своїй кар’єрі Гарроне проходить повне коло, повертаючись, вже будучи одним із найяскравіших постановників сучасного італійського кіно, до звичних тем, героїв, ситуацій. І відмовляючись ставати частиною голлівудської індустрії, особливо після провалу «Казки казок» – єдиного поки що англомовного фільму в кар’єрі Маттео Гарроне, який не виправдав свій касовий потенціал, хоча і підтвердив спадкоємність Гарроне від кращих італійських режисерів минулого: від Пазоліні до Петрі.

Вибрана фільмографія

2002

L'imbalsamatore

жанр: драматичний трилер
у головних ролях: Валеріо Фогліа Манцилло, Ернесто Махьє, Елізабетта Роккетті

Таксидерміст

У центрі сюжету «Таксидерміста», знятого в гранично наближеній до концентрованої реальності манері, знаходиться такий собі фріковатий Пеппіно: малосимпатичний, зовні зовсім непримітний таксидерміст різноманітних тварин, такий собі невеликий і порочний падальник, який до того ж надає не без зримого задоволення свої добрі послуги мафіозі. Герой нудиться від неспокійної самотності, прагне знайти якщо не справжнє кохання, то хоча б деяку прихильність, враховуючи, що Гарроне не сильно вдається в подробиці минулого свого персонажа, винесеного в авангард всієї розповіді. Для автора тим єдиним виразником однієї з головних тем фільму є перше кохання з неочевидними на перших порах руйнівними наслідками для другої половини.

2004

Primo Amore

жанр: драма
у головних ролях: Віталіано Тревізан, Мікела Ческон, Ельвеція Алларі

Перше кохання

Знеособлена назва п’ятого фільму Маттео Гарроне «Перше кохання» оманливо пропонує лаковану і вельми традиційну мелодраму, нібито про мінливості кохання. Насправді ж, будучи психопатологічною і в чомусь – жорстко фізіологічною драмою про фатальні дивацтва любові, тісно пов’язані з мистецтвом та штучністю, духовністю і тілесністю. І чим ближче фінал, тим більше в картині відчувається патологія, головною причиною якої став інфернальний перфекціонізм, доведений до стану садизму та домінації. Фільм Гарроне геть позбавлений навіть натяку на чуттєвість, ніжність, сексуальність, оскільки для режисера любов в цій картині банально римується з болем і кров’ю, але при цьому Гарроне не прагне до сюжетної заштампованності. Любов у фільмі лише один з його численних доданків.
2008

Gomorra

жанр: кримінальна драма
у головних ролях: Сальваторе Канталупо, Тоні Сервілло, Джанфеліче Імпарато

Гоморра

Екранізація книги Роберто Савіано, яка принесла Маттео Гарроне світове визнання. Режисером обрана мозаїчна структура оповіді, що складається з п’яти новел, які розкривають подробиці функціонування мафії. Втім, серед всіх новел сильніше виділяється лише одна, з домінуючим над іншими акторами Тоні Сервілло в ролі Франка. «У разі «Гоморри» конкретний вплив на мене справив фільм «Пайза» Роберто Росселліні. Я багато разів його переглядав: це зразок кіно», – розповів Гарроне.
2012

Reality

жанр: драмеді
у головних ролях: Аніелло Арена, Лоредана Сіміолі, Нандо Паоне

Реальність

Фільм – володар Гран прі Каннського кінофестивалю 2012 року – продовжує гуманістичну традицію Фредеріко Фелліні в італійському кінематографі нинішнього часу. Картина ця в першу чергу досліджує на прикладі головного героя Лучано інстинктивний процес підміни реальності і небезпечну владу медіа. Гарроне досить нещадний у своєму ставленні до реальності за склом телевізора. Сюжет стрічки мав реальну основу, при всій удаваній анекдотичності моменту перетворення не надто вдалого гангстера (той ще оксюморон!) в загальнодержавну телезірку.

2015

Il racconto dei racconti

жанр: казкова драма
у головних ролях: Сальма Хаєк, Венсан Кассель, Беб Кейв

Казка казок

Англомовний дебют Гарроне спершу може здатися таким собі гібридом Террі Гілліама і П’єр Паоло Пазоліні, тим більш витончений фізіологізм літературного першоджерела Базіле сам підказує якою кіномовою наділити стрічку. Гарроне не назвеш справді режисером-хамелеоном, при тому що кожен його новий фільм разюче відрізнявся хоча б у жанровій інтенції, проте саме «Казка казок» стала для постановника цілим випробуванням. «Я нікому не показував «Казку казок». Там було дуже багато спецефектів, із якими ми так нічого і не встигали. І ось результат: коли я знімав, мені здавалося, що я роблю дуже просте, легке і розважальне кіно. А потім я подивився те, що вийшло, і дуже здивувався», – розповідав режисер вже про готовий фільм, який ідеально себе протиставив кінотрадиції голлівудського ескапізму.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Сподобалась стаття?

Допоможи Moviegram стати кращим

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: