Театр у житті Макса фон Сюдова
Свою повноцінну акторську кар’єру фон Сюдов почав у муніципальному театрі в Мальме, закінчивши до цього в 1951 році акторську школу стокгольмського театру «Драматен». У роки гри в театрі фон Сюдову довелося тривалий час грати другорядні ролі в не найпопулярніших для публіки виставах, хоча доволі швидко фон Сюдов набрав необхідної акторської ваги для більш серйозних у плані драматургії ролей. «Найважливішому я навчився, коли працював у шведських муніципальних театрах, хоча вчителів у мене не було», – казав Макс фон Сюдов.
Проте, про свою першу вдалу театральну роль фон Сюдов згадував із відвертим задоволенням: «Це була моя перша роль у Королівському театрі в Стокгольмі – «Еґмонт» Ґете. Ні, я грав не Еґмонта, а принца Вільгельма Оранського! У мене з Еґмонтом була єдина сцена. Принц має докучати Еґмонтові за те, що він не розуміє, як правильно боротися за свободу, щось таке… Ну, і кричати на нього. Але Еґмонта грав один із найвідоміших акторів трупи, а був буквально закоханий у нього й не розумів – як можна накричати на таку людину? Тому я розмовляв із ним м’яко, тихо, дружньо. Тоді режисер почав на мене кричати, щоби повернути мене до тями – безрезультатно. Закінчилося тим, що постановник притягнув мене до себе додому, верещав на мене знову, прочитав мені лекцію, і я змусив себе зіграти, як слід. Мене хвалила преса! Це був мій перший професійний успіх».
Берґмановий актор
Макс фон Сюдов – один із так званих «берґманових» акторів разом із Лів Ульман, Бібі Андерсон і Ерландом Йозефсоном. Знайомство фон Сюдова й Інґмара Берґмана відбулося 1955 року в Мальме, і стало справді значущим для обох. Так фон Сюдов описував свій перший дзвінок Інґмару Берґману: «Берґман уже став режисером, зняв десяток фільмів, і коли преса писала про підготовку до зйомок його чергової стрічки – фільму під назвою «В’язниця» (Fängelse), – я знайшов сміливість і підбив друзів подзвонити самому Берґману, щоби напроситися в масовку. Ми планували зіграти тюремників чи ув’язнених – нам було однаково. Втрьох ми набилися в телефонну будку в театрі й набрали номер режисера. Як не дивно, він узяв слухавку! Ми виклали своє прохання схвильованими голосами й почули суху відповідь: «Дякую, але кастинг закінчений». Тоді я вперше почув його голос». За декілька років фон Сюдов зіграє свою першу величну роль у «Сьомій печатці» (Det sjunde inseglet), після якої будуть не менш видатні ролі в таких стрічках, як «Сунична галявина» (Smultronstället), «Дівоче джерело» (Jungfrukällan) і «Сором» (Skammen).
Нетиповий голлівудський актор у типових ролях
Свою першу помітну роль у Голлівуді Макс фон Сюдов зіграв 1965 року в знаменитому біблійному епосі Сесіля Блаунта Де Мілля «Найвеличніша історія з коли-небудь розказаних» (The Greatest Story Ever Told). Востаннє Макс фон Сюдов з’явився у великому голлівудському проєкті в шостому сезоні «Гри престолів» у ролі Триокого ворона. За свою понад 50-річну кар’єру у світовому кіно Макс фон Сюдов відмітився в низці значущих американських фільмів, серед яких, наприклад, «Меморандум Квілера» (The Quiller Memorandum) Майкла Андерсона, «Екзорцист» (The Exorcist) Вільяма Фрідкіна, «Три дні Кондора» (Three Days of the Condor) Сідні Поллака. Проте, про свої ролі в Голлівуді фон Сюдов висловлюється не без критики: «Американці не розуміють, хто такі шведи, і де Швеція. Я – просто іноземець, і крапка. А ким може стати іноземець в американському фільмі? Злочинцем! Ну або художником чи вченим. Так працюють кліше. Але я не маю нічого проти. Я люблю кліше. Вони можуть бути достатньо цікавими».
Макс фон Сюдов як герой горору
На рахунку фон Сюдова доволі багато ролей у фільмах жахів, якщо рахувати ще з фільму «Час вовка» (Vargtimmen) Берґмана. В Америці фон Сюдов зіграв не тільки в «Екзорцисті», що зараз вважається одним із найстрашніших і найбільш касових фільмів, але й у його менш успішному сиквелі – що регулярно очолює списки найгірших сиквелів і найгірших фільмів у історії світового кіно. Також варто згадати «Потрібні речі» (Needful Things) за Стівеном Кінгом, «Громадянин Ікс» (Citizen X) про справу Андрія Чикатила й один із останніх яскравих фільмів Даріо Ардженто «Без сну» (Non ho sonno). Останнім фільмом жахів у кар’єрі Макса фон Сюдова став «Людина-вовк» режисера Джо Джонстона, у якому актор засвітився в невеликому, але пам’ятному епізоді – маленька роль пасажира потяга вийшла тим не менш цікавою, хоча для актора такого масштабу дріб’язковою.
Значення віри для Макса фон Сюдова
Макс фон Сюдов переграв доволі багато священників і взагалі людей, чия віра проходить суттєві випробування. Нарешті, він зіграв Ісуса в епосі Сесіля Блаунта Де Мілля. Сам актор так коментував це своє амплуа: «От зіграв я Антоніуса Блока – роль, яка американцям чомусь здалася релігійною. І от уже мене запросили грати Ісуса в «Найвеличнішій історії з коли-небудь розказаних»! А потім і не згадаю, як багато священників мені довелося переграти. Але ще більше аналогічних ролей я відкинув. Деякі були цікавими, але набагато більше було нудних і дурних».
