Анна – успішна юристка, що працює в суді над справами про насилля над дітьми. Її шлюб можна назвати щасливим, та вкрай нудним. Щоправда, ця нудьга зникає, ледь на її порозі з’являється Густав – син чоловіка від попереднього шлюбу. Юнак поки що не визначився в житті, переїзд до батька викликає стрес, однак ще більше неприємностей його очікує пізніше, коли Анна та Густав піддадуться фатальній спокусі.
У своєму другому повнометражному фільмі «Королева сердець» данська режисерка Мей ель-Тухі продовжує тему докладного вивчення людських взаємовідносин, розпочату ще в драмі «Коротко кажучи» та короткометражних роботах «Шматок за шматком» (основану на «Небезпечних зв’язках» Шадерло де Лакло) та «Стерео». Тільки тепер замість типової для режисерки великої кількості історій, персонажів та ситуацій – камерна, сповнена зловісним еротизмом драма з мінімумом персонажів. В ній абсолютно по постмодерністські сплітаються Едріан Лайн та Інгмар Бергман. Останній існує в картині десь глибоко під шкірою, на рівні загальної шведської кінокультурної пам’яті. Це не можливо відкинути, адже нічого нового з точки зору кіномови Мей ель-Тухі глядачу не пропонує. Непомітність авторських засобів має підкреслити домінування самої історії, яка розгортається вкрай скрупульозно, повільно і з увагою до побутових подробиць. Драматичний конфлікт зріє, немов вино та сир, та загострюється майже до пародії на грецькі трагедії, невільно асоціюючись з любов’ю цариці Федри до свого пасинка Іполіта. Чому пародію? На жаль, «Королева сердець» очищена від будь-яких напівтонів. Сюжет рухається по добре вивченим стежинкам, знайомим не лише за школою Бергмана з його величними драмами деструктивної сімейності.
Показово і те, як режисерка підкреслює подвійну суть як героїні, так і всього, що відбувається. Анна – мати двох дочок-близнючок. Сама стрічка чітко поділяється на дві рівноправні частини до і після спокуси Густава. Та і сама оригінальна назва стрічки приховує в собі чималу гру слів. Dronningen – це водночас і ферзь, і матка. І саму цю постать уособлює Анна, яка звикла на даному етапі свого життя бути зверху, командувати та підкорювати. Вона не терпить зі сторони інших ніяких спроб заперечування її провідної ролі. Її чоловік Пітер існує на відстані, його образ вимальовується штрихами, а донькам і того менше приділено уваги у двогодинному хронометражі стрічки. Однак, навіть цей символізм не додає «Королеві сердець» додаткових балів, з огляду на свою очевидну прямоту. Немає недомовленості, і навіть еротична надмірність обтяжує хронометраж та повторює вже мовою тіла усі поведінкові патерни героїв. Те, що витає в повітрі, ілюструється не так щоб ефектно, а більше «для галочки».
«Королева сердець» завдяки надмірним акцентам на сексі, в той самий час вихоплює з пам’яті знакові зразки еротичних та мелодраматичних трилерів дев’яностих, знятих європейськими режисерами в США: від Пола Верговена до Бербета Шредера. І, якщо з точки зору умовного авторського кіно стрічка здається невмілою та посередньою, то як вінтажний зразок трилерів, витриманих на еротиці, «Королеві сердець» сприймається більш ніж впевнено. Тріне Дюрхольм в ролі Анни – справжнісінька femme fatale, яка цілеспрямовано руйнує як себе, так і світ довкола. Не Кетрін Тремел, але й не Метті Вокер, а хтось десь посередині – саме така Анна, яку оператор Яспер Спаннінг майже завжди знімає зблизька, не соромлячись вельми сумнівної об’єктивізації.
Втім, втиснути стрічку в контекст фемінізму не вийде, навіть попри домінантну суть головної героїні та блідості інших на її тлі. Навіть при тому, що стрічка не страждаю від ділення персонажів на поганих та хороших – всі вони кінець-кінцем жахливі. Усі її дії продиктовані, як почуттям тотальної незадоволеності, так і безумовним бажанням реалізації влади в родині. І якщо піддатливість Густава лише вбачається наслідком його життєвої досвідченості, то маніпулятивність дій Анни говорить про тонкий розрахунок з однією єдиною ціллю – збереження власного реноме. Роман Анни та Густава заборонений де-юре, і заради порятунку себе Анна готова на все.
Виникає парадокс: в житті Анни не вистачало справжніх гострих відчуттів, але зазнавши їх, їй доводиться відігрувати ситуації зворотню до цієї вальяжної нудьги, адже на кону її репутація і, хоч і формальний, шлюб. Фінал стрічки позбавлений конкретики та залишається відкритим. Але цей незавершений гештальт героїні, безперечно, потягне за собою нову лавину трагедій та викриттів, адже насправді життя цієї родини рухається однаковим замкненим колом. І розірвати його зможе лише смерть королеви.
