Маттео Гарроне
дата народження: 15 жовтня 1968 р.
Маттео Гарроне народився в Римі в родині театрального критика Ніно Гарроне і актриси Донателли Рімольді. З самого дитинства Маттео захоплювався тенісом, проте стати справжнім професійним спортсменом йому не судилося. Втім, і на краще, оскільки самобутніх кінорежисерів все ж менше, ніж успішних спортсменів. Завершивши з відзнакою навчання в школі мистецтв, Маттео Гарроне в період із 1986 по 1995 роки був помічником оператора і художником, пізнаючи індустрію італійського кіно зсередини.
«Фелліні мені пощастило спостерігати особисто. Я два тижні пропрацював у нього на знімальному майданчику. Це був його останній фільм, «Голос Місяця» із Роберто Беніньї і Паоло Вілладжо в головних ролях. А потім я зустрічав багатьох людей, які працювали зі старими майстрами, і я завжди намагався взяти у них все найкраще. Однак, я ретельно стежу за тим, щоб не імітувати нікого з цих режисерів», – зізнався в одному зі своїх інтерв’ю Маттео Гарроне. У кінематографі тоді ще оператор Гарроне дебютував в 1996 році з короткометражною драмою «Силует», яка була відзначена премією Sacher D’oro від Нанні Моретті.
Зі своїм повнометражним дебютом, картиною «Середземномор’я» 1997 року, знятої в Неаполі, Гарроне заявив про себе в італійському кінематографі вже більш голосно, хоча в цілому ця драма, що складається з трьох новел (включаючи горезвісний «Силует»), не добралася до широкого кінотеатрального прокату. Втім, дорогу здолає той, хто йде, і вже в 1998 році Гарроне знімає відразу два фільми. Комедія «Оресто Піпполо, весільний фотограф» на тлі подальших робіт режисера виділяється своєю винятковою розважальністю, змушуючи згадувати класичні італійські комедії 70-80-х років. Знятий в тому ж 1998 році фільм «Гості» був протилежним за інтонацією до попередньої стрічки; «Гості» в чималому ступені були заримовані з «Торжеством» Томаса Вінтерберга, хіба що Гарроне в своїй картині не надав сім’ї якості того, що є чимось чужорідним і руйнівним. Зрежисовані в Неаполі, обидва фільми з особливою увагою підкреслювали фактуру міста, про який Маттео Гарроне висловлювався так: «Це дійсно надихаюче в усіх відношеннях місто. Там постійно кипить життя, там стільки всього відбувається одночасно, і все таке плинне. Все, що потрібно від сценариста або режисера, – це внести в цей хаос трохи порядку і вибрати якусь одну цікаву історію. І потім, люди… Ви знаєте, що Фелліні часто проводив кастинг в Неаполі? Тому що таких осіб – яскравих, експресивних – більше ніде не знайдеш».
фільмографія
1996: Силует
1996: Середземномор'я
1998: Оресте Піполо, весільний фотограф
1998: Гості
2000: Римське літо
2002: Таксидерміст
2004: Перше кохання
2008: Гомора
2012: Реальність
2015: Казка казок
2018: Догмен
Однак, справжня світова слава до Гарроне прийшла лише в 2008 році, коли на екрани вийшла кримінальна драма «Гоморра», що стала не тільки найдорожчим, але і найбільш касовим фільмом на той момент в режисерській кар’єрі Маттео Гарроне. Безперечно, не без певної глядацької уваги обійшлися інші його стрічки, зняті до «Гаморри»: трилер «Таксидерміст» 2002 року, сюжет якого виріс з однієї із кричущих кримінальних подій, і еротична драма «Перше кохання» 2004 року, що стала одним з найбільш мізантропічних творів італійця.
Проте, останній фільм Гарроне «Догмен» стилістично близький саме цим двом, не найвідомішим картинам режисера. Можна сказати, що у своїй кар’єрі Гарроне проходить повне коло, повертаючись, вже будучи одним із найяскравіших постановників сучасного італійського кіно, до звичних тем, героїв, ситуацій. І відмовляючись ставати частиною голлівудської індустрії, особливо після провалу «Казки казок» – єдиного поки що англомовного фільму в кар’єрі Маттео Гарроне, який не виправдав свій касовий потенціал, хоча і підтвердив спадкоємність Гарроне від кращих італійських режисерів минулого: від Пазоліні до Петрі.
Вибрана фільмографія
2002
L'imbalsamatore
жанр: драматичний трилер
у головних ролях: Валеріо Фогліа Манцилло, Ернесто Махьє, Елізабетта Роккетті
Таксидерміст
У центрі сюжету «Таксидерміста», знятого в гранично наближеній до концентрованої реальності манері, знаходиться такий собі фріковатий Пеппіно: малосимпатичний, зовні зовсім непримітний таксидерміст різноманітних тварин, такий собі невеликий і порочний падальник, який до того ж надає не без зримого задоволення свої добрі послуги мафіозі. Герой нудиться від неспокійної самотності, прагне знайти якщо не справжнє кохання, то хоча б деяку прихильність, враховуючи, що Гарроне не сильно вдається в подробиці минулого свого персонажа, винесеного в авангард всієї розповіді. Для автора тим єдиним виразником однієї з головних тем фільму є перше кохання з неочевидними на перших порах руйнівними наслідками для другої половини.
2004
Primo Amore
жанр: драма
у головних ролях: Віталіано Тревізан, Мікела Ческон, Ельвеція Алларі
Перше кохання
2008
Gomorra
жанр: кримінальна драма
у головних ролях: Сальваторе Канталупо, Тоні Сервілло, Джанфеліче Імпарато
Гоморра
2012
Reality
жанр: драмеді
у головних ролях: Аніелло Арена, Лоредана Сіміолі, Нандо Паоне
Реальність
Фільм – володар Гран прі Каннського кінофестивалю 2012 року – продовжує гуманістичну традицію Фредеріко Фелліні в італійському кінематографі нинішнього часу. Картина ця в першу чергу досліджує на прикладі головного героя Лучано інстинктивний процес підміни реальності і небезпечну владу медіа. Гарроне досить нещадний у своєму ставленні до реальності за склом телевізора. Сюжет стрічки мав реальну основу, при всій удаваній анекдотичності моменту перетворення не надто вдалого гангстера (той ще оксюморон!) в загальнодержавну телезірку.
